Келдиш Михайло Фомич

Келдиш Михайло Фомич
рос. Михаил Фомич Келдыш
Ім'я при народженні	рос. Михаил Фомич Келдыш
Народився	1839 Варшава, Російська імперія
Помер	1920 Крим
Країна	Російська імперія
Діяльність	лікар
Alma mater	Імператорська медико-хірургічна академіяd Варшавська православна духовна семінарія
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Війна	Кавказька війна і Російсько-турецька війна 1877–78
Діти	Vsevolod Keldychd
Нагороди

Михайло Фомич Келдиш (1839, Варшава, Царство Польське — 1920, Крим) — лікар, дід Мстислава Келдиша, таємний радник (1904).

Біографія

Син православного псаломщика з Варшави, Фоми Симоновича Келдиша. Мати — Олександра Йосипівна.

Вищу освіту отримав у Варшавській духовній семінарії, але потім поступив у Петербурзьку військово-хірургічну академію. Келдиш захистив дисертацію, став доктором медичних наук.

У 1862 році визначений «медиком для відряджень» при першому військово-сухопутному госпіталі в Петербурзі, потім в Кавказький військовий округ. Всього прослужив близько двадцяти років, брав участь у Кавказькій війні та війні з турками.

Брав участь у науковій експедиції до Середньої Азії, боровся з епідеміями чуми та холери.

Під час служби в Ризі Михайло Фомич в 1897 році вступив до Товариства російських лікарів, в наступному ж році обраний головою правління.

Найвищим наказом від 4 липня 1904 року був проведений в таємні радники зі звільненням від служби за проханням із мундиром.

Після звільнення від служби по 1909 рік працював у Казані приватно-практикуючим лікарем. Був зарахований до російського дворянства. Помер у 1920 році в Криму.

Наукова діяльність

Під час служби в Грозненському військовому госпіталі проводив дослідження «кавказьких тропічних лихоманок». Ці дослідження лягли в основу його дисертації на ступінь доктора медицини.

У 1879 році вперше склав медико-топографічний опис Закаспійського краю у складі Ахал-текінської експедиції, зробив нарис санітарного стану військ, що там розташовувалися. Результати роботи були опубліковані в"Медицинском сборнике" Кавказького медичного товариства і у «Военно-медицинском журнале».

Визнання та нагороди

Вже після звільнення від служби Келдиш став одним із п'яти почесних членів Товариства російських лікарів (інші чотири — були лауреати Нобелівської премії Павлов і Мєчников, Бехтерев і ризький архієпископ Агафангел, пізніше зарахований Православною церквою до лику святих).

• орден св. Анни ІІІ ст. (1871), за праці з припинення в загоні епідемій цинги та холери
• орден Св. Володимира IV ст. (1872) за праці з припинення в загоні епідемій цинги та холери
• орден Св. Станіслава ІІ ст. (1880),
• орден Св. Анни ІІ ст. (1882),
• орден Св. Володимира ІІІ ст. (1888);
• орден св. Станіслава І ст. (1898).

Сім'я

Виховав 5-х дітей;

• 1-ша дружина Наталія Миколаївна Брусилова, двоюрідна сестра генерал-ад'ютанта, генерала від кавалерії Брусилова Олексія Олексійовича;
  • Всеволод Михайлович (13.6.1878— 19.11.1965) — дивізійний інженер (26.4.1940), генерал-майор інженерно-технічної служби (28.4.1943);
• 2-га дружина Юліївна Швайкерт;
  • Олександр Михайлович (13.12.1866 — 1965) — підполковник;
  • Ігор Михайлович (10.5.1892-24.2.1968) — капітан Білої армії;
  • Георгій Михайлович — поручик.
  • Ксенія Михайлівна.