Кеменче
 | |
| Класифікація | струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.32  |
| Подібні інструменти |
|
 Кеменче у Вікісховищі | |
Кеменче́, також кеманча́ (перс. کمانچه, азерб. kamança, вірм. քամանչա, курд. کەمانچە, тур. kemençe) — назва, яка використовується для різних народних смичково-струнних музичних інструментів, що походять зі Східного Середземномор’я, зокрема з Греції, Вірменії, Ірану, Туреччини та Азербайджану[1]. Інструменти зазвичай мають три струни і грають на них, тримаючи у вертикальному положенні, поставившни на коліно[2]. Назва походить від перського «кеманче», що означає «смичок»[3]. Інструменти схожі на європейський ребек (арабською «ребаб»), французький пошет, болгарську гадулкою, руський гудок. Щоби уникнути плутанини, про який інструмент йдеться додатково уточнюють: «класичне кеменче», «чорноморське кеменче».
Розрізняють щонайменше 3 групи окремих інструментів з цією назвою, спільним для яких є наявність трьох струн (в базових формах), вертикальне положення інструмента під час гри і віддалена схожість у формі.
Каманче — триструнний інструмент з округлим корпусом (з дерева, гарбуза чи кокоса). Дека з тонкої зміїної, риб'ячої шкіри або бичачого міхура.
Каманче в Туреччині найчастіше називають кабак кемане.
Струнно-смичковий музичний інструмент, що дійшов до нашого часу з Візантії. Точних даних про походження понтійської ліри не існує, але вважають, що вона походить від перського каманче. З'явилася в IX–X століттях, була поширена на південно-східних берегах Чорного моря — в історичному Понті, від якого отримала свою назву.
Серед гамшенських вірмен побутує різновид понтійської ліри, який вони називають каман чи камані. Один з найулюбленіших інструментів вірменських ашугів. Входив до складу оркестру вірменських народних инструментов[4]. Останнім часом використовується значно рідше[5]. Гамшенські вірмени сольно чи дуетом одночасно грали на камані, і танцювали з ним[6].
Каман має бутлеподібну форму як і понтійська ліра, але відрізняється більшим розміром (55-70 см завдовжки) і кількістю основних струн (від чотирьох до семи). Крім основних струн, у нього є чотири резонансні або так звані симпатичні струни, які створюють фонове звучання під час виконання. Вірменське населення Гамшена використовує каман частіше за інші види каманчі[5].
Класичне кеменче — грушеподібний струнно-смичковий інструмент, на якому грають нігтями. Поширений в Туреччині. Використовується у суфійській і класичній оттоманській музиці. Видає плавні, засмучені звуки.
Під час гри інструмент тримають вертикально і кладуть довгими кілками на плече музиканта. Висота струн над містком — 7–10 мм. На відміну від інших струнних інструментів, на класичній кеменче грають не подушечками пальців, а нігтями руки, що дозволяє плавно переміщати руку під час гри (легато).
Діапазон приблизно дві-дві з половиною октави. Як правило, струни класичної кеменче настроюються «Ре-Соль-Ре».
На класичному кеменче грають і на Одещині, зокрема Степан Мінковський, але він один з останніх музикантів, які можуть грати на класичному кеменче в Україні [7].
- ↑ McCollum, Jonathan (2014). "Kamancha." New Grove Dictionary of Musical Instruments. Second Edition. Oxford University Press. ISBN 9780199743391
- ↑ Hugo Pinksterboer, Tipbook: Cello (2002), p. 106
- ↑ Middle East Focus (PDF). TheStrad.com: 50—52. July 2007.
The Persian word for bow is kaman, and kamancheh is the diminutive form.
[недоступне посилання з 01.03.2020] - ↑ Армянская музыка - Музыкальная энциклопедия. www.musenc.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ а б Каман//Армянская советская энциклопедия. — 1986. — Т. 12. — С. 40
- ↑ Петросян Э., Хачатрян Ж. Армянский народный танец. — Москва: Искусство, 1980. — С. 4—27. — 135.
- ↑ Грає на сімейному кеменче 70 років. Степан Мінковський. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ
- Велика радянська енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019]
- Музичний словник[недоступне посилання з липня 2019]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |