Кизіярський струмок

Кизіярський струмок
Вигляд на балку та струмок
Витік
• координати	46°51′49″ пн. ш. 35°22′23″ сх. д.
• висота, м	35
Гирло	р. Молочна
• координати	46°50′44″ пн. ш. 35°23′51″ сх. д.
• висота, м	3
Басейн	Басейн Молочноїd
Країни:	Україна
Регіон	Запорізька область
Район	Мелітопольський район
Довжина	3 км
Медіафайли у Вікісховищі

Кизіярський струмок — струмок в місті Мелітополі (Запорізька область, Україна), права притока річки Молочної (басейн Азовського моря).

Походження назви

Струмок тече через балку, також звану Кизіярською. Наприкінці XIX століття мелітопольський поміщик Петро Дзякович записав таку ногайську легенду про походження цієї назви:

Давним-давно, ще до приходу татар до Криму, в балці Киз-Яр, яка в той час була вкрита лісом, жило плем'я жінок-амазонок. Войовниці були хоробрими, добре стріляли з лука, рубалися мечем, їздили верхи і часто в битвах перемагали чоловіків сусіднього племені. Полонені ставали чоловіками амазонок. Їхня доля була важким випробуванням: чорна робота, часті травми, а коли обранцем були незадоволені — його вбивали. З новонароджених в живих залишали тільки дівчаток. Керувала амазонками, водила їх у бій прекрасна дівчина-войовниця. Так було до тих пір, поки вона не потрапила до полону. Вона закохалася в принца чоловічого племені, але не захотіла підкоритися загальної долі всіх жінок і вийти заміж. Викупивши себе, цариця повернулася в рідне плем'я, але не змогла перебороти свою любов. Вона зібрала всіх своїх одноплемінника і наказала спалити себе на вогнищі. З тих пір і з'явилася назва балки Киз-Яр ("киз" — дівчина, "яр" — балка).

Легенди про амазонок, які жили на території Мелітополя, знайшли підтвердження у 1948 році, коли на території силікатного заводу, що знаходиться якраз в Кизіярській балці, було знайдено поховання жінки-войовниці. Її голова була прикрашена золотою діадемою, на грудях, руках і ногах також були дорогоцінні прикраси, а поруч знаходилися меч, котел і кінське сідло, прикрашене накладними золотими бляхами.

Опис

Струмок починається між вулицями Сопіна і Осипенко. Тече на південь, а потім — на схід, по глибокій Кизіярській балці. Впадає в Молочну на околиці міста, біля Бердянського мосту на Інтеркультурній вулиці. Максимальна ширина струмка 6 м, а глибина (в гирлі) — 70 см; середня глибина — 20-30 см. Живлення струмка — змішане: підземне, дощове, снігове. Так, з вирубкою дерев на берегах струмка пов'язано його обміління, струмок заростає очеретом.

Через струмок перекинуто 5 мостів:

• Стежка між вулицею Героїв Сталінграда і вулицею Сопіна (пішохідний);
• Балковський провулок (пішохідний);
• Проспект 50-річчя Перемоги (автомобільний);
• Стежка між вулицею Михайла Грушевського та Селянською вулицею (пішохідний);
• Вулиця Олександра Довженка (автомобільний).

Екологія

Русло струмка доводиться регулярно очищати від очерету та сміття, щоб уникнути паводків після танення снігу. Зазвичай роботи проводяться в січні-лютому. Для боротьби з підтопленням ґрунтовими водами, у 2011—2013 роках було проведено масштабне розчищення струмка. На окремих ділянках його русло було поглиблено на 2 м. Але це не допомогло і через людську діяльність та скидання нечистот, струмок перетворився у болото і знаходиться на межі знищення.

Галерея

Початок струмка	Струмок за гаражним кооперативом на вул. Осипенка	Вигляд з мосту за вул. Героїв Сталінграду	Струмок коло Балківського провулка; зліва — завод будматеріалів
Вигляд на балку і струмок з проспекту 50-річчя Перемоги	Вигляд з мосту на вул. Олександра Довженка	Струмок під мостом на вул. Олександра Довженка	Загаття в місці впадіння струмка у річку Молочну