Кириченко Ілля Микитович
| Ілля Микитович Кириченко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 31 липня 1889 Рябухи Чернігівська область |
| Помер | 13 липня 1955 (65 років) Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник  |
| Діяльність | мовознавець |
Ілля Микитович Кириченко (нар. 31 липня 1889, Рябухи Дмитрівської волості Конотопського повіту, тепер Талалаївського району Чернігівської області — 13 липня 1955, Київ) — український мовознавець. Кандидат філологічних наук з 1945, член-кореспондент АН УРСР з 1951.
Закінчив 1914 Ніжинський історико-філологічний інститут. Під час Першої світової війни викладав латинську, грецьку і російську мови у гімназіях Іваново-Вознесенська (1914—1918), а з 1918 року — виїхав до УНР, викладав українську і класичні мови у школах і вузах України (Лубни, Київ).
У часи СРСР зміг уникнути арешту та займався професійною діяльністю. З 1931 працював в Інституті мовознавства АН УРСР (з 1946 — завідувач відділу словників), а з 1936 водночас викладав латинську мову у Київському університеті (з 1952 — завідувач кафедри класичної філології).
Помер у 65-річному віці 13 липня 1955 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.
Розробляв проблеми української лексикографії, правопису, стилістики. Перша значна праця — «Словник медичної термінології» (1936). Один з авторів « Російсько-українського словника» (1948; 2-е вид. — 1955), які позначені системним втручанням владних структур з метою «наближення української мови до російської».
Брав участь у створенні «Українсько-російського словника» (т. 1-6, 1953, 1963), зокрема розробив наукові засади і принципи його побудови.
Автор «Орфографічного словника» (1955, кілька видань).
Під керівництвом Кириченка створено перший в українській лексикографії перекладний «Українсько-російський та російсько-український словник власних імен людей» (1954, кілька видань), який запровадив практику перекладу власних українських імен на російську мову (Микита — Никита, Олександр — Александр, Микола — Николай, тощо).
Фундатор і головний редактор «Лексикографічного бюлетеня» АН УРСР (в. 1—5, 1951—1955) та ін.
Багато уваги приділяв питанням українського правопису, розкриттю його особливостей, практичним завданням у цій галузі мовознавства.
Серед учнів Іллі Кириченка — мовознавці Андрій Білецький, Василь Ільїн, Леонід Паламарчук тощо.
- Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.197.
- Л. С. Паламарчук. Кириченко Ілля Микитович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Паламарчук Л. С. Ілля Микитович Кириченко (1889—1955). «Мовознавство», 1969, № 4;
- Булахов М. Г. Кириченко Илья Никитич. // Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2. Минск, 1977.
