Паламарчук Леонід Сидорович
Леонід Паламарчук | |
---|---|
![]() | |
Народився | 9 серпня 1922 Мусіївка, УРСР |
Помер | 26 серпня 1995 (73 роки) Київ, Україна ·інсульт |
Поховання | Байкове кладовище |
Alma mater | Київський педагогічний інститут імені Максима Горького (1949) |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР (1950—1991) Інститут української мови НАН України (1991—1995) |
Посада | науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора |
Вчене звання | професор (1979) |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук (1977) |
Науковий керівник | Василь Ільїн |
Відомі учні | Ірина Гнатюк, Людмила Симоненко, Олександр Тараненко, Лідія Родніна, Віра Білоноженко |
Членство | член Міжнародного комітету славістів України |
Відомий завдяки: | створенню власної наукової школи лексикологів і лексикографів, дослідженням лексичної синонімії української мови, мовних явищ у синхронії |
Діти | Ольга Паламарчук |
Нагороди |
Леонід Сидорович Паламарчук (9 серпня 1922, Мусіївка — 26 серпня 1995, Київ) — український науковець-мовознавець, лексиколог, лексикограф. Доктор філологічних наук (1977), професор (1979). Лауреат Державних премій СРСР (1983) і УРСР в галузі науки і техніки (1971), заслужений діяч науки УРСР (1982). Засновник власної наукової школи лексикологів і лексикографів, дослідник лексичної синонімії української мови, мовних явищ у синхронії тощо.
Учасник німецько-радянської війни, старший сержант військової служби. Брав участь у бойових діях у складі 6-ї гвардійської зенітної артилерійської дивізії, нагороджений близько 10 військовими орденами та медалями. Після закінчення війни, понад 40 років — науковий співробітник Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР (1950—1991), з яких 27 років — завідувач відділу лексикології та лексикографії. Автор понад 130 наукових робіт, учень мовознавців Іллі Кириченка та Василя Ільїна[1].
Народився 9 серпня 1922 року в селі Мусіївка на Житомирщині в родині хліборобів. Середню школу закінчив у селі Верхівня. У 1937 році був репресований батько, який помер у засланні в Магадані в 1944 році[1].
З 1940 року — вчитель російської мови семирічної школи села Шпичинці. Під час окупації Житомирщини німецькими військами залишився в Мусіївці, проводив польові та сільськогосподарські роботи, допомагав партизанам[1].
З 1943 року — на військових теренах. Брав участь у бойових діях у складі 6-ї гвардійської зенітної артилерійської дивізії, зокрема в битві за Берлін і Празькій операції. Нагороджений близько 10 військовими орденами та медалями, демобілізований у званні старшого сержанта[2].
Одразу після закінчення війни вступив до Київського педагогічного інституту імені Максима Горького, який закінчив у 1949 році. Рік працював вчителем, після чого вступив до аспірантури Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, яку закінчив у 1952 році та залишився працювати у відділі словників[3]. Тоді ж здобув науковий ступінь кандидата філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Лексическая синонимика в произведениях М. Коцюбинского» (науковий керівник — кандидат філологічних наук Василь Ільїн).
З 1960 року — завідувач структурного підрозділу перекладних словників. Після смерті свого вчителя Василя Ільїна у 1963 році очолив відділ лексикології та лексикографії. У 1977 році здобув науковий ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Украинская советская лексикография: вопросы истории, теории и практики». Через два роки затверджений у вченому званні професора[4].
З 1978 року — заступник директора інституту з наукової роботи. У 1987 році залишив обидві посади та працював головним науковим співробітником відділу лексикології та лексикографії. Після створення Інституту української мови НАН України у 1991 році на базі, зокрема, відділу лексикології та лексикографії, Леонід Паламарчук перейшов у започатковану установу[2].
Жив у Києві, в будинку № 9 по вулиці Леніна[5]. Помер після тяжкого інсульту на 74-му році життя 26 серпня 1995 року. Похований на Байковому кладовищі[6].
Донька — мовознавиця, професор Ольга Паламарчук (нар. 1951). Виховав сина, смерть якого у 1969 році пережив вкрай тяжко[6].
Автор понад 130 наукових робіт. Засновник наукової школи лексикологів і лексикографів, науковий керівник понад 15 кандидатів наук. Серед учнів і аспірантів Леоніда Паламарчука — Василь Винник, Михайло Кочерган, Лідія Родніна, Сергій Головащук, Ірина Гнатюк, Людмила Симоненко, Олександр Тараненко, Любов Пустовіт, Віра Білоноженко, Вероніка Ярмак тощо[1].
На початку наукової діяльності досліджував лексичну синонімію творів Михайла Коцюбинського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка тощо. Результати роботи були узагальнені в кандидатській дисертації 1952 року, для написання якої Леонід Паламарчук проаналізував близько 45 літературних праць Михайла Коцюбинського та згрупував матеріал за належністю до граматичних класів[7].
Тоді ж, у 1950-ті роки, намагався створити словник синонімів української мови, але через низку причин роботу довелось відкласти на пів століття — двотомний «Словник синонімів української мови» побачив світ вже після смерті професора Паламарчука, у 1999—2000 роках. Леонід Паламарчук входив до складу його редакційної колегії, а при розробці самого словника відштовхувались від «Інструкції до укладання словника синонімів української мови», написаної професором у співавторстві в середині 1950-х років[7].
Наприкінці десятиліття Леонід Паламарчук підготував роботу на 1000 лексем, присвячену рідному селу Мусіївка — «Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської обл.)», окремо зазначивши, що говірка села належить до подільських говорів південно-західного наріччя[7].
Суттєвий внесок професор Паламарчук здійснив у створення перекладних словників, зокрема шеститомного «Українсько-російського словника», «Болгарсько-українського словника», «Чесько-українського словника». Чи не найголовнішою працею життя Л. С. Паламарчука став фундаментальний 11-томний «Словник української мови», за роботу над яким йому, спільно з колегами, була присвоєна Державна премія СРСР 1983 року. У 2013 році учениця професора, Ірина Гнатюк, так аналізувала словник[1]:
![]() |
«Словник української мови» (т. 1–11, 1970–1980) стає найбільшим здобутком тлумачної лексикографії. Він досить повно відбиває лексичний і фразеологічний склад літературної мови від І. Котляревського й до початку 1970-х років. Частково охоплені в ньому й архаїзми, історизми, діалектизми, які засвідчені писемними джерелами. До реєстрових одиниць подано детальні тлумачення, приклади вживання, граматичну та стилістичну характеристику. | ![]() |
Узагальненням теоретичних розвідок професора стала докторська дисертація 1977 року, присвячена українській лексикографічній науці[7].
Співавтор синтезованих курсів «Сучасна українська літературна мова» та «Історія української мови». Член Міжнародного комітету славістів України, низки спеціалізованих вчених рад, редакційних колегій часописів[2].
- Лексическая синонимика в произведениях М. Коцюбинского: диссертация кандидата филологических наук : 10.00.00. — Киев, 1952. — 328 с.
- Синоніміка прикметників і прислівників у художніх творах М. Коцюбинського // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 28–46
- Інструкція до укладання Словника синонімів української мови // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 87–98. (Співавтори: І. М. Кириченко, С. П. Левченко).
- Зразки розробки окремих синонімів Словника синонімів української мови // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. І. М. Кириченко. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. — Вип. V. — С. 99–107. (Співавтори: Н. П. Дзятківська, Б. І. Зданевич, С. П. Левченко, В. Г. Мариниченко, А. В. Хирна).
- Спостереження над авторськими лексико-синонімічними замінами в текстах художніх творів М. Коцюбинського // Мовознавство. — 1955. — Т. XIII. — С. 104—116
- Лексична синоніміка художніх творів М. М. Коцюбинського. — К.: Вид-во АН УРСР, 1957. — 94 С.
- Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського р-ну Житомирської обл.) // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. В. С. Ільїн. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Вип. VI. — С. 22–35.
- Про одну позначку в перекладних словниках // Лексикографічний бюлетень / Голов. ред. В. С. Ільїн. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1961. — Вип. VIII. — С. 48–52.
- Українсько-російський словник / За ред. В. С. Ільїна. — К.: Наукова думка, 1964. — 1064 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Довідник з української орфографії та пунктуації. — К.: Радянська школа, 1964. — 192 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
- Сучасний стан української радянської лексикографії // Дослідження з лексикології та лексикографії: Збірник статей. — К.: Наукова думка, 1965. — C. 3–15.
- На спільній ниві лексикографічній // Лексикологія та лексикографія. ІІ. Серія «Питання мовознавства»: Збірник статей. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 165—170.
- Основні здобутки й першочергові завдання української лексикографії // Мовознавство. — 1967. — № 1. — С. 19–27.
- Засади створення Словника української мови // Мовознавство. — 1967. — № 3. — С. 19–29. (Cпівавтор Л. А. Юрчук).
- Українська радянська лексикографія // Українська мова і література в школі. — 1967. — № 10. — С. 15–21.
- Відбиття фактів усного літературного мовлення сучасною лексикографією // Українське усне літературне мовлення. — К.: Наукова думка, 1967. — С. 84–93.
- Півстоліття української радянської лексикографії // Мовознавство на Україні за п'ятдесят років. — К.: Наукова думка, 1967. — С. 103—127.
- Барви рідного слова // Наука і культура. Україна. — К.: Товариство «Знання» Української РСР, 1970. — С. 300—306.
- Українсько-російський словник / За ред. В. С. Ільїна. — Вид. 2-е, стереотипне. — К.: Наукова думка, 1971. — 1064 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Оновлення і збагачення лексики української літературної мови після Жовтня // Мовознавство. — 1972. — № 4. — С. 3–14.
- Довідник з українського правопису. — Вид. 2-е, випр. і доп. — К.: Радянська школа, 1973. — 280 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
- Про принципи добору лексичного інвентаря для загальномовного словника // Мовознавство. — 1973. — № 3. — С. 3–11.
- Про джерельну основу загальномовного словника // Мовознавство. — 1974. — № 4. — С. 13–19.
- Загальномовний словник і термінологія // Мовознавство. — 1975. — № 3. — С. 22–32.
- Екземпліфікація у загальномовному словнику // Мовознавство. — 1975. — № 4. — С. 25–33.
- Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 3. — К.: Наукова думка, 1975. — 944 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук)
- Украинская советская лексикография: вопросы истории, теории и практики: диссертация доктора филологических наук : 10.02.02. — Киев, 1976. — 377 с.
- Терминологическая лексика в общеязыковом (филологическом) словаре // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. — Л.: Наука, 1976. — С. 250—257.
- Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 4. — К.: Наукова думка, 1976. — 944 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Заабетковані скарби мови // Мова. Людина. Суспільство. — К.: Наукова думка, 1977. — С. 220—227.
- Питання теорії і практики сучасної української лексикографії // Мовознавство. — 1977. — № 4. — С. 3–12.
- Л. А. Булаховський — лексиколог і лексикограф // Мовознавство. — 1979. — № 2. — С. 32–36.
- Академічний тлумачний Словник української мови // Слово і фразеологізм у словнику. — К.: Наукова думка, 1980. — С. 4–22.
- Лексикологія і практичні здобутки лексикографії // Розвиток мовознавства в УРСР (1967—1977). — К.: Наукова думка, 1980. — С. 39–59.
- Новий академічний словник (до завершення видання 11-томного «Словника української мови») // Мовознавство. — 1980. — № 5. — С. 3–9.
- Лексичний арсенал української мови // Наука і культура. Україна. 1981. — К.: Товариство «Знання» Української РСР, 1982. — С. 185—191. (Співавтор В. М. Русанівський).
- Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. — 1982. — № 4. — С. 3–7.
- До питання про лексико-семантичні відношення близькоспоріднених мов // Мовознавство. — 1983. — № 2. — С. 8–14
- Розвиток лексики української мови в радянську епоху // Історія української мови. Лексика і фразеологія. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 557—591.
- Зіставне дослідження лексико-семантичних відношень у слов'янських мовах // ІХ Міжнародний з'їзд славістів. Слов'янське мовознавство. Доповіді. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 160—184. (Співавтори: Й. Ф. Андерш, І. А. Стоянов).
- Довідник з українського правопису. — Вид. 3, випр. і доп. — К.: Радянська школа, 1984. — 280 С. (Співавтори: А. А. Бурячок, В. М. Русанівський, Н. І. Тоцька).
- Лексикографічна інтерпретація ономастичної лексики // Мовознавство. — 1984. — № 6. — С. 43–48.
- Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 5. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1984. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 6. — К.: Наукова думка, 1986. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Славіст Л. А. Булаховський: учений і педагог // Мовознавство. — 1988. — № 2. — С. 69–72.
- Словарь как языковая летопись эпохи // Теория языка и словари: Материалы всесоюзной конференции 1–3 октября 1987 года, Звенигород. — Кишинев: Штиинца, 1988. — C. 35–40.
- Українсько-російський словник / Відп. ред. Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. — Вид. 7-е. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 937 С. (Співавтори: В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, С. П. Левченко, М. М. Пилинський, Л. Г. Скрипник, К. К. Цілуйко, Л. А. Юрчук).
- Словниковий склад української мови в контексті слов'янської лексикографії (короткий виклад) // Metody výskumu a opisu lexiky slovanských jazykov. — Братислава, 1990. — С. 190—197.
- Відтворення і функціонування топонімічної лексики в чеській та українській мовах // Функціонування і розвиток сучасних слов'янських мов: Збірник наукових праць. — К.: Наукова думка, 1991. — С. 220—231.
- «Фальшиві друзі» перекладача як особливий різновид чесько-української інтерференції // Розвиток духовної культури слов'янських народів: Збірник наукових праць. — К.: Наукова думка, 1991. — С 123—130.
- І до лексикографії причетний // Проблеми сучасної ареалогії. — К., 1994. — С. 66–69.
- Лексическая картотека украинского языка: этапы формирования, использование и проблемы // Национальные лексико-фразеологические фонды. — Спб: Наука, 1995. — С. 43–48.
- орден Червоної Зірки
- орден Вітчизняної війни II ступеня
- медаль «За відвагу»
- медаль «За бойові заслуги»
- медаль «За взяття Берліна»
- медаль «За визволення Праги»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- 1971 — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки — «за дослідження в галузі української лексикології та лексикографії, що завершились створенням російсько-українського словника в трьох томах»
- 1978 — почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
- 1982 — заслужений діяч науки УРСР
- 1983 — Державна премія СРСР — «за створення 11-томного тлумачного словника української мови»[1]
- ↑ а б в г д е Українська і слов'янська тлумачна і перекладна лексикографія. Леонідові Сидоровичу Паламарчукові
- ↑ а б в З переможних фронтових доріг до наукових звершень
- ↑ Історія відділу лексикології та лексикографії
- ↑ Паламарчук Леонід Сидорович — ЕСУ
- ↑ Облікова картка лауреата Державної премії УРСР 1971 р.
- ↑ а б Лексикографічний бюлетень. Випуск 21
- ↑ а б в г Лексикографічний бюлетень. Випуск 31
- Народились 9 серпня
- Народились 1922
- Померли 26 серпня
- Померли 1995
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Державної премії УРСР у галузі науки і техніки
- Заслужені діячі науки УРСР
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Уродженці Мусіївки (Ружинський район)
- Померли в Києві
- Померли від інсульту
- Поховані на Байковому кладовищі
- Доктори філологічних наук
- Доктори філологічних наук України
- Професори
- Українські професори
- Учасники Другої світової війни
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Українці в Другій світовій війні
- Старші сержанти (СРСР)
- Науковці України XX століття
- Радянські мовознавці
- Українські мовознавці
- Українські лексикологи
- Лексикографи
- Українські лексикографи
- Українські стилезнавці
- Дослідники української мови
- Випускники Київського педагогічного інституту
- Науковці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні
- Науковці Інституту української мови НАН України
- Члени КПРС
- Наукові династії