Перейти до вмісту

Клайв Баркер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клайв Баркер
англ. Clive Barker
Народився5 жовтня 1952(1952-10-05) (72 роки)
Ліверпуль
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Місце проживанняЛіверпуль
Діяльністьписьменник, режисер, сценарист, художник, актор, продюсер, ігровий продюсер
Alma materЛіверпульський університет і Calderstones Schoold
Мова творіванглійська
Роки активності1984 — тепер. час
Жанрфентезі, література жахів
ЧленствоГільдія сценаристів Америки, західd
Нагороди
Сайт: clivebarker.info
CMNS: Клайв Баркер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баркер.

Клайв Ба́ркер (англ. Clive Barker; нар. 5 жовтня 1952, Ліверпуль, Велика Британія)[1] — англійський письменник жанру жахів, художник, драматург, фотограф та кінорежисер. Режисер і сценарист, автор багатьох бестселерів. На літературному терені вперше виступив як драматург; в той час він і сам грав у театрі і ставив спектаклі. Як письменник здобув популярність в середині 1980-х років за серію оповідань «Книги крові», яка й закрепила за ним звання письменника жахів. Режисер фільмів «Повсталий з пекла», «Нічний народ», «Володар ілюзій» і «Святий грішник». Крім того, Баркер відомий як живописець і фотограф: його роботи виставлялися в Нью-Йорку і Лос-Анджелесі. Живе в Беверлі-Хіллз разом зі своїм партнером Девідом Армстронгом і його дочкою від першого шлюбу Ніколь.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1952 році в Ліверпулі, Велика Британія. Навчався в престижній Quarry Bank School. Уже в школі займався письменництвом, редагуючи шкільний журнал «Humphri».[2][3] Закінчивши школу, вступив до Ліверпульського університету на факультет англійської літератури і філософії.[4]

У 1974 році разом з друзями Баркер створює групу «The Dog Company», в якій вони виконують п'єси жанру Гран-гіньоль, в основному присвячені тематиці жахів. Незабаром Баркер зняв перші аматорські короткометражні фільми «Salome» і «Forbidden». Перший фільм був знятий у віці 21 року, другий — у 26 років. У фільмах знімалися друзі Баркера з «The Dog Company». Згодом Баркер переїздить до Лондону, де малює, пише п'єси та оповідання. У 1981 році він оформив обкладинку альбому «Face Dances» гурту «The Who».[5]

У 1983 році роботи Баркера потрапляють до Ремзі Кемпбелла, який знайомить його з Дугласом Вінтером — критиком і редактором. У 1984 році виходить збірка оповідань у трьох томах під назвою «Книги крові» (Books of Blood). Збірник не мав великого успіху у Великій Британії, але заявив про себе в США.[6]

У 1985 за серію «Книги крові» Баркер отримав «Всесвітню премію фентезі» (WFA). У цьому ж році виходить перший роман Баркера «Проклята гра» (The Damnation Game), що був висунутий на Bram Stoker Award за найкращий дебют, а також на Букерівську премію. У 1985 написав сценарій для фільму «Підземний світ». Після того, як дві адаптації його оповідань йому не сподобалися (Rawhead Rex і Transmutations), Баркер вирішує зайнятися режисурою. Зняв фільм «Повсталий з пекла» (1987). У 1987 році вийшов другий роман Баркера — «Витканий світ» (Weaveworld), у 1988 — оповідання «Кабал», за мотивами якого у 1990 році Баркер зняв фільм жахів «Нічний народ».

У 1989 році вийшов перший роман трилогії «Book of the Art» — «The Great and Secret Show». У 1990 році Баркер починає роботу над романом «Імаджика» (Imajica). Крім того, у 1991 вийшов альбом «Pandemoniumt», де можна знайти картини Баркера і його невидані п'єси. У 1992 Клайв переїжджає до США. У цьому ж році виходить дитяча казка «Викрадач вічності» з ілюстраціями автора, яка згодом була внесена Міністерством освіти Великої Британії в обов'язковий список літератури для читання в середній школі. У 1992 році за оповіданням «Forbidden» був знятий фільм «Кендімен», де Баркер виступив виконавчим продюсером фільму. У березні-квітні 1993 проходить виставка картин Баркера під назвою «One Person Show», продовжують видаватися комікси. У 1994 вийшов другий роман трилогії «Book of the Art» — «Everville».

У 1995 Баркер знову як режисер знімає фільм «Володар ілюзій». У 1996 вийшов роман «Таїнство» (Sacrament). У 1997 виходить фільм «Quicksilver Highway», де Баркер зіграв невелику роль, а один з епізодів був знятий за його сценарієм. Також в цьому році Баркер вперше ставить хелловінське шоу на студії Universal Pictures, яке називалося «Halloween Horror Nights».

У 1998 виходить роман «Галілі» (Galilee), в якому Баркер змішав готичний роман з романтичною історією. У цьому ж році фільм «Боги і монстри», який Баркер продюсував, отримує Оскар за найкращу адаптацію сценарію. У жовтні Баркер ставить друге шоу для студії Universal — «Clive Barker's Freakz — Halloween Horror Nights II», в 1999 — «Clive Barker's Hell — Halloween Horror Nights III», у 2000 — «Clive Barker's Harvest».

У 2001 році виходить новий роман Клайва «Каньйон Холодних Сердець» (Cold Heart Canyon), а також гра Clive Barker's Undying, до якої Баркер продумав сюжет, героїв. У 2002 році виходить фільм «Saint Sinner», що був знятий за оповіданням Баркера. Також у цьому році вийшла перша книга серії «Абарат» (Abarat) — казкова дитяча історія, проілюстрована самим Баркером. У 2007 році вийшла гра «Єрихон» (Jericho). У 2008 році був знятий фільм «Midnight Meat Train», де Клайв виступив продюсером.[7]

У 2012 році Баркер на кілька днів впав у кому, підхопивши синдром токсичного шоку, спровокований візитом до стоматолога, де в його кров потрапили отруйні бактерії, що ледь не вбили його.[8] Усвідомлюючи, що жити йому залишилося зовсім недовго, він вирішив викласти свої особисті проблеми, пов'язані зі світом і суспільством, у майбутньому романі «Глибокий пагорб», який, на його думку, може стати його останньою книгою.[9] З 2015 року він є членом ради радників Голлівудського музею жахів.[10]

Серії

[ред. | ред. код]

«Книги крові» (Books of Blood)

  • Книга крові 1 / Book of Blood, Volume 1:
  1. Книга крові / The Book Of Blood (1986)
  2. Опівнічний поїзд з м'ясом / The Midnight Meat Train (1986)
  3. Йеттерінг і Джек / The Yattering and Jack (1986)
  4. Блюз свинячої крові / Pig Blood Blues (1986)
  5. Секс, смерть і сяйво зірок / Sex, Death and Starshine (1986)
  6. У горах, міста / In the Hills, the Cities (1984)
  • Книга крові 2 / Book of Blood, Volume 2:
  1. Страх / Dread (1984)
  2. Пекельний забіг / Hell's Event (1986)
  3. Жаклін Есс: її остання воля і заповіт / Jacqueline Ess: Her Will and Testament (1984)
  4. Шкіра отців / The Skins of the Fathers (1986)
  5. Нові вбивства на вулиці Морг / New Murders in the Rue Morgue (1986)
  • Книга крові 3 / Book of Blood, Volume 3:
  1. Син целулоїду / Son of Celluloid (1984)
  2. Голий мозок / Rawhead Rex (1986)
  3. Сповідь савана / Confessions of a (Pornographer's) Shroud (1986)
  4. Козли відпущення / Scape-Goats (1986)
  5. Залишки людського / Human Remains (1986)
  • Книга крові 4 / Book of Blood, Volume 4:
  1. Політика тіла / The Body Politic (1986)
  2. Нелюдське стан / The Inhuman Condition (1987)
  3. Одкровення / Revelations (1992)
  4. Прийди, Сатана! / Down, Satan! (1986)
  5. Час бажань / The Age of Desire (1985)
  • Книга крові 5 / Book of Blood, Volume 5:
  1. Заборонене / The Forbidden (1985)
  2. Мадонна / The Madonna (1986)
  3. Діти Вавилонської вежі / Babel's Children (1986)
  4. Під плоті / In the Flesh (1988)
  • Книга крові 6 / Book of Blood, Volume 6:
  1. Життя смерті / The Life of Death (1988)
  2. Як стікають кров'ю мерзотники / How Spoilers Bleed (1988)
  3. Сутінки над вежами / Twilight at the Towers (1988)
  4. Остання ілюзія / The Last Illusion (1988)
  5. Книга крові (Післямова): На вулиці Єрусалиму / Book Of Blood (A Postscript): On Jerusalem Street (1985)
  • 1989 Перша Книга Мистецтва. Явище Таємниці / Book of The Art 1. The Great and Secret Show
  • 1994 Друга Книга Мистецтва. Евервілль / Book of The Art 2. Everville
  • 2002 Абарат 1: Перша книга годин / Abarat 1. Abarat: The First Book of Hours
  • 2004 Абарат 2: Дні магії, ночі війни / Abarat 2. Days of Magic, Nights of War
  • 2010 Абарат 3: Абсолютне середніччя / Abarat 3. Absolute Midnight

Окремі романи

[ред. | ред. код]
  • 1985 — The Damnation Game
  • 1986 — The Hellbound Heart
  • 1987 — Weaveworld
  • 1989 — The Great and Secret Show
  • 1992 — Викрадач вічності (The Thief of Always)
  • 1994 — Everville
  • 1995 — Sacrament
  • 1998 — Galilee
  • 2001 — Coldheart Canyon
  • 2007 — Mister B. Gone
  • 2015 — The Scarlet Gospels

Сценарій до відеоігор

[ред. | ред. код]

Озвучування відеоігор

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Баркер, К. Викрадач вічності [Текст] / Клайв Баркер ; пер. з англ. Сергія Крикуна ; іл. Іви Михайлян. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — 200 с. — (Серія «Дивовижні світи»). — ISBN 978-617-679-273-4[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Official Clive Barker Website : The Beautiful Moment - FAQ index. www.clivebarker.info. Процитовано 2 серпня 2023.
  2. ↑ Clive Barker Biography. Filmreference.com. Процитовано 30 жовтня 2014.
  3. ↑ [1] [Архівовано 2011-06-04 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Jamie Bowman (19 травня 2015). As Clive Barker returns here's eight other Merseyside sci fi, fantasy and horror writers who have thrilled readers worldwide. liverpoolecho.
  5. ↑ The Official Clive Barker Website - Revelations - Theatre. www.clivebarker.info. Процитовано 12 грудня 2023.
  6. ↑ The Official Clive Barker Website – Revelations – Theatre. www.clivebarker.info. Процитовано 12 листопада 2019.
  7. ↑ Art and the Artist: An Interview with Clive Barker. Strange Horizons. March 2009. Архів оригіналу за 3 січня 2010.
  8. ↑ Clive Barker recovering from 'near fatal' case of toxic shock syndrome. Entertainment Weekly (англ.). Процитовано 24 серпня 2019.
  9. ↑ The Official Clive Barker Website – Revelations Interview 33. www.clivebarker.info.
  10. ↑ Barkan, Jonathan (14 вересня 2015). Top Horror Masterminds Creating "The Hollywood Horror Museum". Bloody Disgusting. Процитовано 22 травня 2019.
  11. ↑ Clive's Involvement (англ.). Clivebarker.com. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
  12. ↑ Борис Невский. (31 березня 2008). Книжный ряд. Тёмный властелин (рос.). Мир фантастики. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  13. ↑ Викрадач вічності. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 9 Червня 2016. Процитовано 15 червня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Клайв_Баркер