Перейти до вмісту

Клем Євгенія Лазарівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клем Євгенія Лазарівна
Народилася20 грудня 1898(1898-12-20)
Белград, Королівство Сербія
Померла3 вересня 1953(1953-09-03) (54 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
ПохованняДругий християнський цвинтар
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльністьпедагог
ЗакладОдеський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клем.

Євгенія Лазарівна Клем (20 грудня 1898, Белград — 3 вересня 1953, Одеса) — український радянський педагог, керівник групи опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк»[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Євгенія Лазарівна Клем народилася 20 грудня 1898 року в Белграді у родині серба Лазаря Радаковича та росіянки. У 1903 році родина переїхала до Одеси. У 1917 році закінчила гімназію[1].

Учасниця громадянської війни в Росії. Під час Громадянської війни познайомилася і вийшла заміж за литовського бійця Роберта Клема, який згодом загинув. Після війни повернулася до Одеси, закінчила Одеський інститут народної освіти і поїхала добровольцем працювати шкільним вчителем на Далекий Схід.

У 1930-х роках повернулася до Одеси, вела курс методики викладання історії в Одеському педагогічному інституті. Розпочала роботу над кандидатською дисертацією «Бесіда як метод педагогіки».

Під час нацистської навали у 1941—1945 роках служила військовим фельдшером та перекладачем у Приморській армії, брала участь в обороні Одеси та Севастополя, була керівником однієї з груп опору в концентраційному таборі «Равенсбрюк».

У 1946—1953 роках викладала на історичному факультеті Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського[2].

Пішла з життя 3 вересня 1953 року. Похована на 2 християнському кладовищі в Одесі[3] (ділянка № 66, ряд 12, могила 15).

У 1964 році на могилі встановлений пам'ятник, виготовлений на кошти колишніх ув'язнених концтабору «Равенсбрюк» та колег з педінституту.[1].

Вислови

[ред. | ред. код]
  • «…Євгенія Клем у полоні стала взірцем справжнього солдата, який бореться з противником до останнього подиху усіма можливими засобами. Для багатьох її подруг по неволі вона залишилася зразком стійкості і оптимізму…», — Т. Пастушенко[4].
  • «…Євгенія була душею і розумом не тільки радянського Опору, але й всього антифашистського Опору в таборі…», — Еріка Бухман[5].
  • «…Ця мужня жінка змогла об'єднати нас в одну дружну сім'ю…З перших днів перебування у таборі вона всіляко намагалася вберегти нас від відчаю, безнадійності, вселяла віру в перемогу, намагання боротися за життя…», — В. Мелещенко[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Пастушенко Т. Жіночі історії Другої світової. Євгенія Клем. old.uinp.gov.ua. Український інститут національної пам'яті. Архів оригіналу за 16 Липня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
  2. ↑ Память огненных лет, 1990.
  3. ↑ Чернаков Г. Клем Евгения Лазаревна (1898—1953). jewmil.com. Процитовано 5 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  4. ↑ Пастушенко Т. (27 червня 2016). Не знаю, в чому моя вина. Може, в тому, що я була військовополоненою. istpravda.com.ua. Історична Правда. Архів оригіналу за 6 Липня 2020. Процитовано 5 серпня 2020.
  5. ↑ а б И. И. Лозовая. Боевое задание // Они победили смерть: сборник. — Москва : Государственное издательство политической литературы, 1961. Архівовано з джерела 5 липня 2020 (рос.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клем_Євгенія_Лазарівна&oldid=42621638