Перейти до вмісту

Клубна манія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клубна манія
Party Monster
ЖанрТрагікомедія, драма, комедія, біографія, трилер
РежисерФентон Бейлі
Ренді Барбато
ПродюсерДжон Маркус
Бредфорд Вілсон
Крістін Вакон
СценаристФентон Бейлі
Ренді Барбато
На основіКривава дискобаня
У головних
ролях		Сет Грін
Маколей Калкін
Дайана Скаруід
Хлоя Севіні
Мерілін Менсон
Вілсон Крус
ОператорTeodoro Maniacid
КомпозиторJimmy Harryd і Kevin Haskinsd
КінокомпаніяContentFilm
Дистриб'юторStrand Releasingd і Netflix
Тривалість99 хвилин
Моваанглійська
КраїнаСША
Нідерланди
Рік2003
Кошторис5 мільйонів $
Касові збори742,898 тисяч $
IMDbID 0320244
partymonster.com

Клубна манія (англ. Party Monster, дослівно «Монстр вечірки») — американська стрічка заснована на реальних подіях; трагікомедія, що оповідає про схід і захід сумнозвісного нью-йоркського організатора клубних вечірок Майкла Еліга, що вбив свого наркодилера, відомого як Ангел Мелендез[en]. У ролі наркозалежного «Короля Клубних Діток» знявся кінозірка Маколей Калкін.

За основу фільму взято роман Джеймса Сент-Джеймса «Кривава дискобаня». У 1998 році, раніше був відзнятий документальний фільм про вбивство, під назвою Party Monster: The Shockumentary[en], який був використаний для деяких елементів художнього фільму. Незважаючи на негативні відгуки, Party Monster в даний час вважається культовим фільмом.[1]

Сюжет

[ред. | ред. код]

Вигнанець з невеликого містечка, Майкл Еліг, що переїхав в Нью-Йорк, вивчає аспекти клубного руху (замість того, щоб навчатися в університеті), у чому йому допомагають нові знайомі Джеймс Сент-Джеймс і Пітер Гейшн. Дуже швидко Еліг перетворюється з сірого нікому невідомого хлопчика, у найяскравішиго і найепатажнішого організатора вечірок у Нью-Йорку. Але життя Майкла виходить з-під контролю через його наркозалежність, що призводить до співучасті Майкла в убивстві Енжела Мелендеса, наркоторгівця, закоханого у Еліга.

Ця молодіжна трагікомедія заснована на реальній історії. «Клубні малята» (в оригіналі англійською Club Kids) — так на самому початку 90-х називали молодіжну тусовку, що переходила з одного нью-йоркського клубу до іншого, влаштовуючі феєричні шоу лише своєю присутністю. Вони сповідували свій альтернативний «lifestyle» — індивідуальність, епатаж, вільне кохання, наркотики всіх видів, безстрашністю перед СНІДом, поліцією, суспільною думкою. Їх девіз: «Якщо у тебе є горб — кинь на нього трохи блискіток і йди танцювати!».

Саундтрек

[ред. | ред. код]

Саундтреки виступили номером 21 Billboard Dance/Electronic Albums у США.[2]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic 2.5/5 зірок[3]
PopMatters (positive)[4]
#НазваВиконавецьТривалість
1.«Take Me to the Club»Mannequin3:36
2.«Seventeen»Ladytron3:31
3.«Frank Sinatra»Miss Kittin & The Hacker3:53
4.«Money, Success, Fame, Glamour»Felix da Housecat vs. Pop Tarts3:23
5.«You're My Disco (Fischerspooner Remix)»Waldorf4:26
6.«Two of Hearts»Stacey Q3:36
7.«Overdose»Tomcraft2:57
8.«Get Happy»Happy Thought Hall3:28
9.«La Rock 01»Vitalic3:05
10.«Go!»Tones on Tail2:34
11.«New York New York»Nina Hagen4:41
12.«It Can't Come Quickly Enough»Scissor Sisters3:32
13.«Inside Out»W.I.T.3:36
14.«Kiss Me»Stephen Tin Tin3:26
15.«Give Me Tonight»Shannon3:53
16.«(How to Be A) Millionaire»ABC3:35
17.«Crash»Keoki2:54
18.«The La La Song»Marilyn Manson1:32
19.«Good is Bad»Headrillaz2:56
20.«Santa Baby»Cynthia Basinet3:23

Реліз

[ред. | ред. код]

Прем'єра Party Monster відбулася в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс» 18 січня 2003, а потім покази відбулися в Cannes Film Festival в травні того року. 5 вересня 2003, був зроблений обмежений випуск фільму до різних арт-хаусів та театрів у великих містах США.

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Фільм отримав в основному негативні відгуки; в даний час він проводить рейтинг схвалення не більше 30% на Rotten Tomatoes на основі близько 100 оглядів (65 негативних, 35 позитивних).[5] Він був номінований на Grand Jury Prize в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс», однак і Chicago Sun-Times● критик Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, називаючи продуктивність Калкіна «безстрашною», хоча він зазначає, що «фільму не вистачає розуміння і залишає по собі сум і відчуття порожнечі; і, можливо, це повинно бути саме так».[6]

Фільм мав тільки обмежений випуск. Відповідно до Box Office Mojo, фільм зібрав тільки в середньому $742,898[7] out of a budget of $5 million in its theatrical release.

Для домашнього перегляду

[ред. | ред. код]

Фільм був випущений на DVD в Сполучених Штатах і Канаді в лютому 2004 року через 20th Century Fox/Trimark Pictures[en]; DVD містить різні інтерв'ю, аудіо-коментарі, закадрові кадри, оригінальний трейлер фільму, і реальні інтерв'ю з Майклом Елігом як бонус-матеріали. Станом на 2009 рік, випус DVD був припинений, і тепер в основному недоступний для покупки в стандартних роздрібних магазинах. Він доступний для оренди через «Netflix» і для миттєвого перегляду.

Актори

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Майкл Еліг — реальний персонаж, який дійсно зміг в найкоротший термін перетворитися з простого офіціанта в живу легенду клубного руху Нью-Йорка. Наприкінці вісімдесятих він був посаджений у в'язницю за вбивство
  • Маколей Калкін приходив до в'язниці і розмовляв з Майклом Еліга, при підготовці до своєї ролі.
  • Майкл Еліг — гомосексуал, гетеросексуальная любовна лінія у фільмі надумана: насправді Гітсі була просто його знайомою. Найкращою подругою Еліга була «королева» клубних дітей Дженніталіа.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation[en]. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.
  3. ↑ Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation[en]. Процитовано 13 квітня 2011.
  4. ↑ Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). Soundtrack: Party Monster: Original Motion Picture Soundtrack – PopMatters Music Review. PopMatters. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.
  5. ↑ Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
  6. ↑ Ebert, Roger (5 вересня 2003). Party Monster :: Roger Ebert.Com. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 23 лютого 2010.
  7. ↑ Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Party Monster
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Клубна_манія