Кодекс Монпельє

Кодекс Монпельє
Дата створення / заснування	1280-ті
Є екземпляром	Адам де ла Аль, Перотін, П'єр де ла Круаd і мотет
Країна походження	Франція
Мова твору або назви	латина, середньофранцузька мова і староокситанська моваd
Дата публікації	13 століття
Місце створення	Париж
Повний твір доступний на	imslp.org/wiki/Montpellier_Codex_(Various)
Кодекс Монпельє у Вікісховищі

Кодекс Монпельє (Montpellier Codex) — рукописний нотний кодекс XIII століття, важливе джерело музики Ars antiqua. Зберігається в університетській бібліотеці французького міста Монпельє (звідси назва).

Коротка характеристика

Рукопис виявив 1847 року органіст Фелікс Данжу. Нині зберігається на медичному факультеті університетської бібліотеки Монпельє (фр. Montpellier, Bibliothèque Inter-Universitaire, Section Médecine, H196), стандартна абревіатура RISM: F-Mo H196; прийнята в музикознавців абревіатура: Mo. Кодекс складено близько 1300 року, ймовірно в Парижі. Містить 345 багатоголосних п'єс (деякі дублюються), переважно в жанрі мотету, написаних у період 1250—1300 років. Спостереження над відмінностями в нотації у кодексі дозволяють музикознавцям робити важливі висновки про еволюцію середньовічної музики у Франції XIII століття.

Тексти різноманітні за змістом: парафрази св. Письма (іноді з повчальним акцентом), метричні молитви (особливо молитви, звернені до Богородиці, наприклад, латинський мотет No. 53 Ave virgo regia / Ave gloriosa mater / Domino), типова для труверів куртуазна («лицарська») лірика, пасторалі, рідко — танцювальні та застільні пісні (приклад останньої — французький мотет No. 319 On parole / Paris soir et matin / Fresse nouvelle).

Склад

Містить вісім «зошитів» (лат. fasciculi). Основний зміст — політекстовий мотет Ars antiqua.

1. ff.1–22. Літургічна поліфонія Ars antiqua — органуми та кондукти.
2. ff.23–62. Потрійні мотети (cantus firmus + три контрапунктні голоси): 16 французьких і 1 латинський.
3. ff.63–86. 11 подвійних мотетів (cantus firmus + два контрапунктні голоси), на змішані тексти (латинський та французький).
4. ff.87-110. 22 латинські подвійні мотети.
5. ff.111–230. 100 французьких подвійних мотетів (два — провансальською мовою).
6. ff.231-269. 75 французьких двоголосних мотетів.
7. ff.270-349. 39 подвійних мотетів — французьких, латинських та макаронічних. Можливо, пізнішого походження, ніж зошити 2-6.
8. ff.350-397. 42 подвійні мотети на французькі, латинські та франко-латинські тексти. Можливо, пізнішого походження, ніж зошити 2-6.

Після складання основного корпусу збірки, невідомий переписувач зробив доповнення до зошитів 3, 5 та 7.

Переважна більшість музичних п'єс кодексу Монпельє не містить авторських атрибуцій. Ідентифіковані (переважно як гіпотеза) Перотін (у першому зошиті), Адам де ла Аль і П'єр де ла Круа.

Видання

• Rokseth Y. Polyphonies du XIII siècle: le manuscrit H196 de la Faculté de medicine de Montpellier (Paris, 1935-9) (факсиміле, транскрипція вибірки, науковий коментар).
• The Montpellier Codex, ed. H. Tischler. 4 VLS. Madison, WI, 1978–85 (транскрипція всього кодексу, окреме видання текстів із перекладом англійською, науковий коментар).

Література

• Jacobsthal G. Die Texte der Liederhandschrift von Montpellier H.196 // Zeitschrift für romanische Philologie, III (1879), 526–56; IV (1880), 35–64, 278—317.
• Ludwig F. Die 50 Beispiele Coussemaker's aus der Handschrift von Montpellier // SIMG 5 (1903–4), 177—224.
• Kuhlmann G. Die zweistimmigen französischen Motetten des Kodex Montpellier. Würzburg, 1938 (видання й наукове обговорення зошита 6).
• Apfel E. Anlage und Struktur der Motetten im Codex Montpellier. Heidelberg, 1970.
• Wolinski M. The Montpellier Codex: its Compilation, Notation and Implications for the Chronology of the Thirteenth-Century Motet. Diss., Brandeis U., 1988.
• Ars antiqua: organum, conductus, motet. Ed. by Edward H. Roesner. Farnham; Burlington: Ashgate, 2009. ISBN 9780754626664 (збірка статей різних років).

Посилання

• Електронне факсиміле кодексу Монпельє (фрагменти)
• DIAMM (список інципітів кодексу, з помилками та пропусками)
• Тішлерове видання кодексу. Том 4 (фрагмент)