Казачонок Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Казачонок
Володимир Казачонок
Володимир Казачонок
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Олександрович
Казачонок
Народження 6 вересня 1952(1952-09-06)
  Колпіно, Ленінград, СРСР
Смерть 26 березня 2017(2017-03-26)[1] (64 роки)
  Санкт-Петербург, Росія
Поховання Серафимівське кладовищеd
Зріст 180 см
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1971—1975 СРСР «Зеніт» (Ленинград) 46 (7)
1976—1978 СРСР «Динамо» (Москва) 64 (13)
1979—1983 СРСР «Зеніт» (Ленінград) 144 (58)
1971—1983 Всього 254 (78)
Національна збірна
1976—1979 СРСР СРСР 2 (0)
Тренерська діяльність**
1987—1989 СРСР «Динамо» (Ленінград)
199?—? Росія СДЮШОР Зеніт
2001—2002 Росія «Свєтогорець»
2003 Росія Динамо (СПб)
2004—2005 Росія «Петротрест»
2006—2007 Росія «Хімки»
2008—2009 Росія «Зміна-Зеніт»
2010—2011 Естонія «Калев» (Сілламяе)
2013—2014 Естонія «Калев» (Сілламяе) (спортдир)
2014—2017 Росія «Зеніт» (СПб) (акад.)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу заслужений тренер Росії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Олександрович Казачонок (рос. Владимир Александрович Казачёнок, 6 вересня 1952, Колпіно, Ленінград — 26 березня 2017, Санкт-Петербург) — радянський футболіст, нападник. Один з найкращих гравців в історії «Зеніту». Майстер спорту СРСР міжнародного класу. Гравець збірної СРСР. Після завершення ігрової кар'єри — російський футбольний тренер та функціонер. Заслужений тренер Росії[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Володимир Казачонок народився в місті Колпіно, що дав російському футболу, крім нього, ще Герасимова, Панова, Хромченкова та деяких інших гравців. Зібравши з друзями команду, грав на турнірах «Шкіряний м'яч». Потім протягом деякого часу виступав у місцевій команді «Іжорець». Одним з перших тренерів Казачонка був Сергій Сальников. У команду «Зеніт» потрапив в 1971 році, але довгий час не міг пробитися в основний склад. За словами самого Володимира, його природні дані були досить скромними, і все, чого він зміг домогтися надалі — результат роботи над собою. У чемпіонатах 1974 і 1975 року зіграв 41 матч. Футболістом, які не служили в армії, стали цікавитися відомчі клуби. Володимир прийняв пропозицію московського «Динамо», тим більше з тодішнім тренером «Зеніту» Зоніним відносини складалися невдало.

Граючи в «Динамо» поруч з такими гравцями, як Пільгуй, Бубнов, Гершкович, Казачонок вчився у них майстерності і скоро став улюбленцем уболівальників. Відігравши в «Динамо» три сезони і завоювавши Кубок країни (1977), він перейшов назад в «Зеніт», який тепер тренував Юрій Морозов.

У 1980 році ленінградці завоювали бронзові медалі чемпіонату, а Казачонок був визнаний найкращим гравцем сезону в складі синьо-біло-блакитних. З 1981 року Казачонок став капітаном команди. Вболівальники присвятили йому безліч кричалок:

«У нашего „Зенита“ болельщиков не счесть, пока такие люди, как Казачёнок есть».

«Кто болеет за „Зенит“, у того жена родит не мальчишку, не девчонку, а Володю Казачёнка!»

«Я хочу иметь ребёнка от Володи Казачёнка!»

У 1983 році, незважаючи на безліч пропозицій, він вирішив закінчити кар'єру гравця: з новим тренером клубу Павлом Садиріним спільної мови не знайшов, а грати десь ще, крім рідного клубу, не хотів. До того ж у Володимира дала про себе знати стара травма, через сильний біль в колінному суглобі він став відчувати величезний дискомфорт.

Після цього грав за ветеранські команди, намагався знайти нове заняття. Працював бригадиром вантажників в трансагентстві, пробував тренувати ленінградське «Динамо», рік працював у Фінляндії, пробував себе в ролі коментатора футбольних матчів, працював завучем у СДЮШОР «Зеніт», пробував стати депутатом, але в останній момент зняв свою кандидатуру. Нарешті, знайшов себе на тренерському терені з другої спроби. Спочатку знову попрацював в петербурзькому «Динамо», потім в «Петротресті».

З 2006 року тренував команду «Хімки», в перший же рік вивівши її з Першого дивізіону в Прем'єр-лігу. В середині сезону 2007 у Володимира Казачонка виникли проблеми зі здоров'ям. Лікарі поставили діагноз — гіпертонія. Казачонок через місяць ненадовго повернувся до керівництва командою, але 6 вересня, в день свого 55-річчя, все ж залишив посаду головного тренера[3].

У січні 2010 року приступив до обов'язків головного тренера естонського клубу «Калев» з Сілламяе[4], де працював до кінця грудня 2011 року[5]. 14 червня 2013 року був призначений спортивним директором «Калева»[6].

З початку 2014 року обіймав посаду директора футбольної академії «Зеніта».

З 2012 року, після того як збірна Санкт-Петербургу стала традиційним учасником Меморіалу Валентина Гранаткіна, беззмінно був її головним тренером на турнірі.

Помер 26 березня 2017 року на 65 році життя[7]. Похований на Серафимівському кладовищі[8].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Former Zenit FC player Kazachenok dies at 64 — 1904.
  2. Бывший наставник «Калева» стал заслуженным тренером России. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 28 квітня 2017.
  3. Казачёнок вынужден уйти. uefa.com, 6 сентября 2007
  4. Володимир Казаченок: Аршавін теж зобов'язаний Кержакову[недоступне посилання]
  5. Арно Рудис (22 грудня 2009). Владимир Казачёнок возглавил силламяэский «Калев». Delfi. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 29 травня 2015.
  6. Владимир Казачёнок вернулся в силламяэский «Калев». Delfi. 14 червня 2013. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 29 травня 2015.
  7. Скончался Владимир Казачёнок. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 28 квітня 2017.
  8. Церемония прощания с Владимиром Казачёнком состоится 30 марта. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 28 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]