Перейти до вмісту

Колесниченко Михайло Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Федотович Колесниченко
Народження25 грудня 1921(1921-12-25)
Струмок, жудець Четатя-Албе, Румунське королівство
Смерть3 квітня 2002(2002-04-03) (80 років)
Одеса, Україна
ПохованняНовоміське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військпіхота
ОсвітаВійськова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1943—1972
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Полковник
Формування89-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За відвагу»

Михайло Федотович Колесниченко (нар. 25 грудня 1921(19211225) — пом. 3 квітня 2002) — радянський військовик часів Другої світової війни, помічник командира взводу 91-ї окремої гвардійської розвідувальної роти 89-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Струмок (жудець Четатя-Албе, Румунське королівство), нині Татарбунарського району Одеської області, в селянській родині. Українець.

Здобув неповну середню освіту в Арцизі. Працював ковалем, згодом — слюсарем у ремонтних майстернях залізничної станції Арциз. З початком німецько-радянської війни разом з будівельно-монтажним потягом евакуювався до Кіровської області Росії.

До лав РСЧА призваний у березні 1943 року Підосиновським РВК Кіровської області. Закінчив полкову школу. Учасник німецько-радянської війни з червня 1943 року. Воював на Степовому та 2-у Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. У боях за Харків був поранений.

Особливо відзначився під час форсування Дніпра. В ніч на 3 жовтня 1943 року сержант М. Ф. Колесниченко з групою розвідників у кількості 6 осіб отримав бойове завдання форсувати річку Дніпро й захопити контрольного полоненого. Під щільним вогнем супротивника, ризикуючи життям, човном потай дістався правого берега. Використавши фактор несподіваності, розвідники напали на бойову охорону супротивника, захопили контрольного полоненого і без втрат повернулись в розташування свого підрозділу. під час виконання цього завдання сержант Колесниченко першим зійшов на правий беріг і захопив цінного полоненого.[1]

По закінченні війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1955 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. У 1972 році полковник М. Ф. Колесниченко вийшов у запас. Працював інженером в Одеському державному університеті, а з 1975 року викладав на курсах цивільної оборони Жовтневого району міста Одеси.

Мешкав у Одесі. Помер 3 квітня 2002 року. Похований на Таїровському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії сержанту Колесниченку Михайлу Федотовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1447).

Також був нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Червоного Прапора (17.10.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Твори

[ред. | ред. код]

М. Ф. Колесниченко є автором книги військових спогадів «За „ничійною“ землею» (М.: Воениздат, 1967).

Література

[ред. | ред. код]
  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 148—150.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Подвиг народа»: Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Колесниченко Михайло Федотович (рос.). // Сайт «Герои страны».