Колісниця з Монтелеоне
| Колісниця з Монтелеоне | |
| Дата створення / заснування |
6 століття до н. е.[1]  |
|---|---|
 | |
| Напрям, рух мистецький |
етруське мистецтво |
| Культура |
Етруски[1] |
| Місце розташування |
Музей мистецтва Метрополітен |
| Власник |
Музей мистецтва Метрополітен |
| З матеріалу |
бронза, слонова кістка і деревина |
| Зображує |
Ахіллес, Фетіда, Мемнон, жінка (особа) і чоловік (особа) |
| У збірках |
Музей мистецтва Метрополітен[2] |
| Інвентарний номер |
03.23.1 |
| Дата відкриття (винаходу) |
1902 |
| Місце відкриття |
Монтелеоне-ді-Сполето |
| Метод виготовлення |
барельєф |
| Довжина або відстань |
209 см |
| Висота |
130,9 см |
| Статус авторських прав |
🅮 |
| Обслуговується |
Greek and Roman Artd |
 | |
 Колісниця з Монтелеоне у Вікісховищі | |
40°46′46″ пн. ш. 73°57′47″ зх. д. / 40.77945° пн. ш. 73.96311° зх. д.
Колісниця з Монтелеоне — етруська колісниця, датована бл. 530 р. до н. е., вважається однією з найбільших світових археологічних знахідок. Її знайдено в Монтелеоне-ді-Сполето, і зараз виставляється в колекції Метрополітен-музею в Нью-Йорку.[3]
З 300 бережних стародавніх колісниць, лише шість достатньо повних, а колісниця з Монтелеоне є найкраще збереженою[4] і найповнішою[5][6] з усіх відомих екземплярів, що збереглися. Карлос Пікон, куратор греко-римського відділу музею, назвав її «найвеличнішим витвором етруської бронзи VI століття в світі».[7]
Колісниця з Монтелеоне була частиною поховальної колісниці, що містила рештки двох людських трупів разом із двома чашами для пиття. Вона сягає заввишки 131 см та призначена для запряження двома кіньми. Колісниця побудована з дерева, покритого кованими бронзовими пластинами та різьбленими прикрасами зі слонової кістки. Бронзові пластини прикрашені гомерівською іконографією; головна панель зображує Ахілла, якому мати, Фетіда, передає свої обладунки. Каркас і обшивка колісниці додатково прикрашені тваринами та міфічними істотами. Прикраси колісниці також, ймовірно, включали інкрустований бурштин та інші дорогоцінні матеріали, але збереглися лише прикраси з бронзи та слонової кістки. Колеса колісниці мають дев'ять спиць (замість класичних грецьких чотирьох, єгипетських шести або ассирійських і перських восьми; розкопані колісниці з кельтських поховань мають до дванадцяти спиць).
Сучасні куратори музею давно підозрювали, що оригінальна реконструкція колісниці 1903 року не є історично точною. У 1989 році під керівництвом італійського археолога Адріани Еміліоцці Метрополітен-музей почав п'ятирічний проєкт реставрації колісниці. Під час реставрації було виявлено, що колісниця насправді була спочатку зібрана неправильно; крім того, було виявлено докази того, що колісниця, яка раніше вважалася маловикористовуваною, насправді свого часу потрапила в серйозну аварію.[8]
Колесниця знайдена у 1902 році в Монтелеоне-ді-Сполето, поблизу Сполето в провінції Умбрія, фермером на ім'я Ісідоро Ванноцці, який випадково розкопав її під час будівництва винного льоху. Її історія з того часу є предметом суперечок. За деякими даними, Ванноцці сховав колісницю у своєму сараї, побоюючись, що влада може її конфіскувати, а пізніше продав її двом французам в обмін на дві корови. Інша історія, опублікована сином Ванноцці Джузеппе, стверджує, що колісниця була негайно продана як металобрухт, а кошти від продажу використані для купівлі черепиці.[9] Після першого продажу колісниця кілька разів переходила з рук в руки, але зрештою була придбана в Парижі Дж. П. Морганом, який відправив її в Метрополітен-музей у 1903 році, де відбулася її перша реставрація.
Оскільки колісниця була придбана музеєм у 1903 році на шість років раніше, ніж в Італії були прийняті перші закони, що обмежують експорт предметів, які несуть «культурні та мистецькі цінності», продаж колісниці був законним на момент покупки, хоча й обговорювався тогочасною пресою.[9][10] У січні 2005 року комуна Монтелеоне розпочала кампанію, спрямовану на повернення колісниці; їхні зусилля, однак, не отримали підтримки італійського уряду. Метрополітен-музей відповів, що колісниця була «придбана сумлінно».[9] У середині 20 століття була зроблена повнорозмірна копія, яка виставлена в Монтелеоне.
- ↑ а б Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ http://www.metmuseum.org/art/collection/search#!/search?showOnly=highlights
- ↑ http://www.metmuseum.org/art/collection/search/247020?sortBy=Relevance&ft=monteleone&offset=0&rpp=20&pos=5 [голе посилання]
- ↑ Brendel, Otto; Francesca R. Serra Ridgway (1995). Pelican History of Art : Etruscan Art. Yale University Press. с. 146. ISBN 0-300-06446-2.
(T)he bronze chariot from Monteleone ... easily passes as the most splendid, as well as the most perfectly preserved, example of Archaic metal art in our possession.
- ↑ Nag, Kalidas (2007). Art and Archaeology Abroad. Read Books. с. 91. ISBN 978-1-4067-5280-9.
The only complete ancient bronze chariot is the one from Monteleone ... the most notable example of ancient metal work.
- ↑ Moore, Malcolm (4 жовтня 2007). Italian villagers fight New York's Met for 2,600-year-old chariot. The Telegraph. Архів оригіналу за 21 квітня 2013.
For the past decade, the Met has been carefully restoring the chariot, said to be the only intact Etruscan chariot ever found, to its former glory.
- ↑ Mead, Rebecca (9 квітня 2007). Den of Antiquity: the Met Defends its Treasures. The New Yorker. с. 54—61.
- ↑ Vogel, Carol (29 березня 2007). A More Precise Version of Your Chariot Awaits. The New York Times. Процитовано 30 березня 2007.
- ↑ а б в Povoledo, Elisabetta (5 квітня 2007). Umbrian Umbrage: Send Back That Etruscan Chariot. The New York Times. Процитовано 9 квітня 2007.
- ↑ Galli, Paola (3 травня 2005). Cultural assets for sale. A comment on the Italian Code for the cultural assets and landscape. Процитовано 9 квітня 2007.
- Images & description at www.metmuseum.org
- News report on the controversy (www.telegraph.co.uk)
- Additional discussion of the legal case for repatriation
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |