Перейти до вмісту

Кондратенко Олександр Павлович (науковець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кондратенко Олександр Павлович
Народився11 березня 1945(1945-03-11)
Дніпропетровськ
Помер13 липня 2020(2020-07-13) (75 років)
Харків
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьпедагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званнядоктор технічних наук
Науковий ступіньпрофесор
Нагороди
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
звання  Полковник

Олекса́ндр Па́влович Кондрате́нко — доктор технічних наук (1992), професор, полковник у відставці.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Його батько був військовослужбовцем.

1968 року закінчив з відзнакою Харківську академію протиповітряної оборони імені маршала Радянського Союзу Л. О. Говорова, після чого розпочав службу у відділах бойового застосування. Займав офіцерські посади, брав участь у розробці та модернізації бойових програм (спеціалізований комплекс системи протикосмічної оборони).

1975 року захистив кандидатську дисертацію, лишився працювати при кафедрі приймальних та передавальних пристроїв, працював викладачем, старшим науковим співробітником науково-­дослідної лабораторії, від 1983-го — старший викладач Військової інженерної радіотехнічної академії протиповітряної оборони імені маршала Радянського Союзу Л. О. Говорова.

1992 року захистив докторську дисертацію, від 1993-го обіймав посаду професора, згодом начальника кафедри передавальних та приймальних радіопристроїв Харківського військового університету.

1996 року звільнився у запас з лав Збройних сил України, до 2003-го продовжував роботу у Харківському університеті Повітряних сил імені І. М. Кожедуба.

З 2003 року — професор кафедри автомобільної техніки Академії внутрішніх військ МВС України.

Напрями наукових досліджень:

  • питання втілення у техніку внутрішніх військ сучасних автомобілебудівних та інформаційних технологій
  • питання багатопозиційної адаптивної обробки на фоні адитивних завад різного походження сукупності корисних сигналів.

Брав участь у розробці та випробуванні заводських та державних дослідних зразків озброєння радіотехнічних військ 55Ж6 Небо (РЛС). У 1990-х роках за його керівництва та участі співробітниками Науково-дослідний інститут радіо|московського НДІ радіо був розроблений і випробуваний радіотехнічний комплекс (працював на засадах нетрадиційної радіолокації).

Як науковець опублікував над 200 наукових праць, є автор 41 винаходу.

Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації понад 20 ад'юнктів та здобувачів.

Є заступником голів спеціалізованих вчених рад — Харківського університету Повітряних сил, та Академії внутрішніх військ МВС України. Заступник головного редактора збірника наукових праць академії, член редколегії журналу «Честь і закон».

Заохочувався командуванням, відзначений 8 медалями, серед них — «Ветеран військової служби».

З дружиною виховали доньку Марину, тішаться трьома онуками — Костянтином, Маргаритою та Михайлом.

Джерела

[ред. | ред. код]