Конокрадство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конокра́дство — злочин, пов'язаний з таємним або відкритим заволодінням чужими кіньми.

Історія

[ред. | ред. код]

Конокрадство («татьба коней») — проти сільського населення було дуже тяжким злочином, оскільки нерідко позбавляло хлібороба останньої робочої худоби, а разом з тим і можливості обробляти своє поле.

Кваліфікованим (тяжким) злочином конокрадство визнавалося у випадках, коли винна особа займалася конокрадством як промислом. Згідно з Руською правдою за цей злочин віддавали на поталу («поток і розграблення»). Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна.

У давньогерманському праві конокрадство тягло за собою побиття камінням або пробиття колом.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]