Потала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Потала (знищення, наруга) — міра покарання у Київській державі. Полягала у вигнанні чи перетворенні у раба засудженного та членів його сім'ї й конфіскації майна. За «Руською Правдою» віддавали на поталу[1] за розбій, окремі види крадіжок, підпал і конокрадство.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Віддавати (віддати) на поталу (глум) — ставити в умови приниження, зневаги, знущання

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]