Конституційний акт про автономію Карпатської України
| Конституційний акт про автономію Карпатської України | |
|---|---|
 | |
| Створений: | 17 листопада 1938 |
| Ратифікований: | 22 листопада 1938 |
| Дата набуття чинності: | 16 грудня 1938 |
| Скасований: | 30 січня 1946 |
| Розташування |  Підкарпатська Русь |
| Автор(-и): | Юліан Ревай |
Конституційний акт про автономію Підкарпатської Руси № 328/1938 (чеськ. Ústavní zákon o autonomii Podkarpatské Rusi) — акт Національних Зборів Чехословацької Республіки[cs] від 22 листопада 1938 року[1], у якому йшлося про надання Підкарпатській Русі статусу автономної території в складі Чехословаччини. Акт детально описував особливості державної автономної влади у Карпатській Україні. Набув чинности 16 грудня 1938 року і був чинний до приєднання Закарпаття до СРСР у січні 1946 року.
Конституційний акт складався з преамбули та 5 розділів. Загалом акт містить 19 параграфів.
- Частина перша. Вступні постанови (артикули I—VII)
- Частина друга. Зміна Конституційної Грамоти
- Глава І. Загальні постанови (§ 1-3)
- Глава ІІ. Законодавча влада (§ 4-9)
- Глава ІІІ. Правляча та виконна влада (§ 10-16)
- Глава IV. Судова влада (§ 17)
- Глава V. Загальні доходи (§ 18-19)[2]
Підкарпатська Русь проголошується автономією у складі Чехословаччини. Дефінітивна назва автономії, державна та навчальна мова встановлюється Соймом. Установи (корпорації, товариства, школи тощо) чеської та словацької меншин можуть користуватися своїми мовами у зносинах з автономним урядом. Уводиться поняття крайової приналежности, яку можна набути, будучи приналежним до однієї з громад Підкарпатської Руси.
Національні Збори Чехословаччини вирішують тільки окремо визначені питання. Закони, прийняті з цих питань, стосуються краю тільки за прямого вказання про це. У такому випадку закон публікується також державною мовою краю. Обрані від Підкарпатської Руси депутати й сенатори беруть участь у голосуванні тільки з цих питань.
Щодо цих окремо визначених питань виключно у межах Підкарпатської Руси рішення приймає орган законодавчої влади — Сойм Підкарпатської Руси. Його депутати (посли) обираються загальним таємним голосуванням.
У підписанні актів Центрального Уряду Чехословаччини беруть участь один або декілька представників Підкарпатської Руси тоді, коли питання стосується неї.
Для вирішення питань виключно у межах Підкарпатської Руси існують автономні органи влади та орган виконавчої влади — Уряд Підкарпатської Руси.
Судову владу здійснюють суди Підкарпатської Руси. Найвищою судовою інстанцією є Верховний Суд у Брно.
Сен-Жерменський мирний договір 1919 року приєднував Закарпаття (Підкарпатську Русь) до Чехословацької республіки. Таким чином, у складі держави перебували 3 краї: Чехія, Словаччина та Підкарпатська Русь. Відповідно до того ж міжнародного договору, усі краї Чехословаччини повинні були володіти власною широкою автономією. Проте вона так і не була надана.
За Першим Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року частина Чехословаччини відходила до складу інших сусідніх держав: Південна Словаччина і Південне Закарпаття — до Угорщини; Судетська область — до Німеччини; Цешин — до Польщі.
Після втрати частини територій уряд Чехословаччини взявся за виконання Сен-Жерменського миру. До парламенту були внесені проєкти двох Конституційних актів: про автономію Підкарпатської Руси та автономію Словаччини.
Автором Конституційного акту про автономію Підкарпатської Руси був депутат Юліан Ревай. 17 листопада 1938 року він, одразу після Глинкової словацької народної партії[en], подав до парламенту Чехословаччини проєкт акту.
У проєкті акту, запропонованому Реваєм, вживалися найменування Карпатська Україна щодо краю та карпато-український народ щодо жителів краю[3]. Проте Конституційно-правовий комітет Палати депутатів Національних зборів Чехословацької республіки, розглядаючи проєкт на засіданні 18 листопада, вніс до остаточного проєкту Конституційного акту поправку і замінив назву краю на попередню — Підкарпатську Русь[4].
Конституційний акт розглядали обидві палати Національних зборів Чехословаччини.
У Палаті депутатів, нижній палаті, доповідачем призначили Павла Коссея. У виступі 19 листопада він доповів про проєкт Конституційного акту та ситуацію у Підкарпатській Русі після Першого Віденського арбітражу. Також депутат зазначив, що прийняття пропозиції збільшить прихильність народу краю до вищої влади Чехословацької республіки. Наприкінці свого виступу Коссей подякував високопосадовцям Чехословаччини: прем'єр-міністрові Янові Сирови, спікерові Янові Маліпетру та міністрові внутрішніх справ Янові Черному[5].
|
Хай живе незалежна держава чехів, словаків та підкарпатських русинів, | 
|
— сказав під час промови Павло Коссей. | ||
У Сенаті Чехословаччини доповідачем був сенатор Йозеф Карась[cs]. У виступі 22 листопада він доповідав щодо Конституційного акту та говорив про Чехословаччину як об'єднання трьох автономних країв, через що він пропонував розробити проєкт нової Конституції[6]. Проте його ідея не була втілена через подальші події.
22 листопада відбулися голосування за Конституційний акт у обох палатах Національних зборів.
У Палаті депутатів «за» проголосували 146 депутатів. У Сенаті — 79. Таким чином, акт не набрав конституційної більшости голосів, оскільки у Палаті депутатів вона становила 180 осіб, а в Сенаті — 90. Попри це, Конституційний акт таки був ухвалений і вступив у силу 16 грудня 1938 року. Документ був чинним до 30 січня 1946 року — офіційного остаточного входження Закарпаття до СРСР.
25 листопада уряд Підкарпатської Руси дозволив вживати назву Карпатська Україна поряд із попередньою назвою краю.
- ↑ GRONSKÝ, Ján. Komentované dokumenty k ústavním dějinám Československa. Svazek I. Praha: Univerzita Karlova v Praze, nakladatelství Karolinum, 2005. 584 s. ISBN 80-246-1027-2. S. 290.
- ↑ Конституційний закон Чехо-Словацької республіки про автономію Карпатської України (22 листопада 1938 р.) - Підручники онлайн. textbooks.net.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ NS RČS 1935-1938, PS, tisk 1433 (2. 11. 1918). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ NS RČS 1935-1938, PS, tisk 1434 (2. 11. 1918). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ NS RČS 1935-1938, PS, 155. schůze, část 1/4 (19. 11. 1938). www.psp.cz. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ NS RČS 1935-1938, Senát, 123. schůze, část 1/1 (22. 11. 1938). www.psp.cz. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- Текст Конституційного акту чеською мовою [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Текст Конституційного акту українською мовою [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]