Користувачка:Marfochka

Фецич Степан Володимирович

Фецич Степан Володимирович (мама Джердж Галина Василівна староста села Возилів (як і прадід Джердж Микола Миколайович).

Степанко народився 12 серпня 2000 р. . Ріс добрим, милосердним і справедливим хлопчиком. Бабуся Марія водила його до церкви, навчала молитися . Він щиро молився не встидався. Пізніше прислуговував в церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Вчився у Возилівській школі, потім у Бучацькому аграрному коледжі на ветеринара, бо любив тварин, господарство. Був працьовитим робота "горіла" в руках. Після закінчення коледжу пішов працювати в ЗУГРЕ.

Дуже любив читати. Перед читанням мив руки, щоб не забруднити книжку. Перичитав безліч сучасних українських авторів. Серед них Павло Дерев'янко, Євген Лір, Вікторія Гранецька, Олег Шинкаренко  та інші. Захоплювався творчістю Сергія Жадана. Вірші якого цитував на пам'ять.

У перші дні повномасштабного вторгнення рф(25.02.2022) зібрав речі і добровільно вирушив на фронт.

26.02.2022 Він був вже в частині ( 44 артилерійська бригада), хоча в армії не служив.

Мав позивний Ібліс. Він керувався гаслом: « чим більше м*скалів знищу я- тим менше доведеться нищити моїм дітям». Зі слів побратимів Степан рвався в бій, хотів перевестися в піхоту, щоб якнайбільше принести користі на фронті. Хоча брав участь у бойових діях, але прагнув вступити до лав АЗОВу.За третьою спробою встапив  до полку «Азов».

Якщо всі новобранці проходили місяць підготовки, Степан її пройшов вдвічі швидше, бо вже мав досвід і багато чого знав. Після навчань потрапив «на нуль», а мамі не зізнався, що він вже сапер-розвідник, — аби не хвилювалась. В період з 03.08.2023 по 26.08.2023 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звʼязку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в ОТУ «Лиман».

Загину 26 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Серебрянського лісництва, населений пункт Кремінна Луганської області, Фецич Степан Володимирович отримав поранення несумісне з життям під час танкового обстрілу позиції.

У Героя залишились мама Галина, тато Володимир, старший брат Тарас і сестра Аня, яка народилась в один день зі Степаном, але роком пізніше. Дівчина приїхала із закордону, аби попрощатись з братом-Героєм. У труну поклали йому книгу "Життя Марії" Сергія Жадана, яку він так і не встиг прочитати.