Користувач:Мамаєва Кофейня/Чернетка
| Вавілін Володимир Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 20 липня (рік невідомий) с. Рутка (Цигани) Борщівського району Тернопільської обл. |
| Національність | українець |
| Діяльність | економіст, банкір, громадський діяч, тощо. |
Вавілін Володимир Миколайович (нар. 20 липня) – економіст, банкір, громадський діяч. В 1984 року вступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту на спеціалізацію фінанси і кредит.
В 1985 р. відбув на армійську службу, яка проходила в центральній Азії. Строкову службу в Радянській Армії завершив 1987 р. і повернувся до продовження навчання у ВУЗі, який закінчив в 1990 р. Після війська в інституті займав громадські посади – Голови факультетського комітету ДТ СААФ, та голови комунальної комісії профкому інституту, навчався на підвищену стипендію
По закінченні ВУЗу прийшов на роботу до Борщівського відділення АК АПБ "Україна". Проживав в тій місцевості де й працював, одружився в 1990 р. на Петрій Світлані Іванівні уродженка селища Петропавлівка Дніпропетровської обл., від шлюбу має двох синів.
В 1999 р. місцевий бізнесмен, акціонер банку “Україна” Ктитор Святослав Васильович, що проживав в с. Горошова Борщівського р-ну,Тернопільської обл. отримавши з переводом кредитної заборгованості з місцевого підприємства “Заготзерно” зерна пшениці на суму 238 тис.грн. по ціні застави, домовився з місцевим прокурором Шумей Зоряном Дмитровичем організувати не повернення заборгованності в банк. Зерно пшениці перебувало в обігу і переробці на муку, від несанкціонованого банком продажу муки, прокурор Шумей З.Д. отримав 10 тис. дол. США від свого подільника Ктитора С.В., (відомості з протоколу допиту в Тернопільському облуправлінні СБУ). Слідчі дії СБУ були припинені обласним прокурором, а результати слідства зобов’язано передати до Борщівської районної прокуратури, прокурора Шумей З.Д. Переведено на роботу у відділ кадрів Тернопільської облпрокуратури. Прокурором Борщівської райпрокуратури призначено хабарника Нікуліна Ігоря Васильовича котрий продовжив знімати плату з Ктитора С.В.
В усій цій справі винним зробили екскеруючого Володимира Вавіліна, який через тиск, облдиректора Тернопільської дирекції банку “Україна” змушений був подати у відставку. До і під час звільнення службових правових та будь яких претензій до екскерівника банку не було, маючи родинні зв’язки в ФРН поїхав на заробітки. Дізнавшись про фальсифікацію звинувачення та продовження тенденції неповернення боргу банку боржником за сприяння прокуратури, Володимир Вавілін повернувся з ФРН до України з наміром забезпечення законності.
Нажаль керівник обласного управління СБУ, а це був генерал Деркач (майбутній голова СБУ), не виявив бажання протистояти злочинним діям облпрокурора.
До Володимира Вавіліна було доведено (прокурорським прошарком) те, що в нього є малі діти і родина, які якщо Володимир наполягатиме, можуть постраждати. Як Шумей З.Д. так і його наступник Нікулін І.В. здійснили показові заходи тиску на матір і на дружину Володимира.
Бандгрупі Шумей, Нікулін, Ктитор було вкрай необхідно позбавити Володимира Вавіліна будь якої можливості, будь яких активних дій і вони зробили усе, включно з оголошенням в розшук, тобто гарантії давав арешт та ізоляція або ліквідація.
Як свідчили офіцери СБУ Вавілін Володимир був готовий до публічного розгляду тієї справи, (і це пізніше підтверджується його діями).
Чоловік залишився один перед непереборними обставинами в яких потрібно було прийняти рішення і вступити в битву, можливо тривалу або здатись мерзості наділеній публічною владою і краденими грошима.
В 2003 р. Володимир Вавілін, перебуваючи в розшуку за оголошенням Борщівської прокуратури Тернопільської обл. стає Головою Комітету контролю зовнішньоекономічної діяльності ВГО “Громадський контроль”. Перебуваючи на штатній посаді національного рівня, з поміж іншого, Володимир Вавілін зробив такі процесуальні дії, які не на жарт налякали маленьку опрокурорену банду на Тернопільщині. На даний час накладно відобразити ці дії та факт такий, що відбулось деяке приватне звернення до міністра МВС Луценка Ю.В. (квота СПУ в помаранчевому уряді) на предмет сприяння припинення діяльності відомого підрозділу ВГО “Громадський контроль” Луценко Ю.В. отримавши заохочення у відомому в той час традиційному розмірі, звернувся до товариша по партії Волги Василя Олександровича Голови ВГО “Громадський контроль” з відповідним проханням, це 2005 р. жовтень місяць. Василь Волга чи то з невідомого нам страху, а можливо невідомого йому самому передоручив ліквідаційну функцію свому першому заступнику Шибіку Анатолію Володимировичу.
Шибіко Анатолій передав керівнику зовнішньоекономічного підрозділу усе, і добавив від себе розуміння, але політична вигода не дає Василю Волзі не задовольнити прохання Луценка. Володимир Вавілін відповів, що напише бажану Головою ВГО заяву і покине структуру, але із цією заявою розпочнеться процес ліквідації ВГО “Громадський контроль” як результат зради декларацій самого Василя Волги і що через цю зраду сам Василь Волга втратить усе. Володимир Вавілін не просив пожаліти його і його дітей, очевидно не було кого просити допомогти, чи дати змогу завершити справу захисту честі, гідності, прав і долі дітей . В 2011р.20.07 Василя Волгу було взято під варту на 5 років позбавлення волі за спробу отримання хабаря. що
З 2006 року Володимир Вавілін голова комітету економіки і права ВГО “Спілка громадських організацій України”, його діяльність направлена в напрямку забезпечення конституційних гарантій. В 2009 р. він зустрічається з лідером СПУ О. Морозом і передає Морозу відомості які ставлять останнього перед вибором або СПУ припинить своє існування, а напрацювання О. Мороза помножаться на “ноль”, або лідер СПУ розпочне таки виконувати державницькі декларації. Очевидним є факт деструктивного вибору лідера СПУ. В 2010 р. Володимир Вавілін сприяє нардепу і лідеру ПП “Християнсько-демократичний союз” В.М. Стретовичу встановити безпосередній контакт з новообраним президентом В. Януковичем та отримати міжнародний авторитет серед депутатів Європарламенту в Брюсселі безпосередньо, а взамін не продавати ХДС громадянину Жванії. Факт припинення існування ПП “ХДС” і політичного життя її лідера вказує на деструктивний вибір останнього, аналогічні наслідки СПУ.
Впродовж 2010, 2011, 2012 і 2013 років Володимир Вавілін здійснює серію контактів з президентом Януковичем і відносно нього на предмет нейтралізації загрози послаблення держави, можливо соціального вибуху, громадянського протистояння, державного перевороту і військово-територіальних конфліктів В. Януковичу було передано дійсний засіб упередження державних і на особистих неприємностей, фактична дійсність вказує на деструктивний, злочинний, трагічний вибір особи на найвищій державній посаді, хоч ту посаду довірив народ вільним вибором. Станом на цей запис Вікіпедія дає про Володимира Вавіліна Миколайовича відомості які ще не можна називати однозначними. Тут присутня безпрециндентна боротьба за честь, гідність, права громадянина, за членів родини без можливості бути з ними, за дітей з прямим фактором можливості їх відречення від батька. Тут присутня об’єктивність життя населення в умовах наявності покидьків на держаних посадах за рахунок цього же населення. В справі яку сфальшовано проти Володимира є щось таке що бояться виродки, щось чим Володимир може легко розбити фабулу в публічному порядку, і він їх не боїться і навіть не боявся.
Складається враження, що гади не знаючи і не розуміючи працювали на нього. Але тут присутня й дійсна трагедія нашого українського буття, і дійсний страх за рідних та близьких і самопожертва за них і для них. Подальші відомості загальнонаціонального і державного рівнів ще більше підкреслюють неможливість однозначних висновків. Однозначними являються: факти викладені в цьому дописі, і те що їх перелік далеко не повний. Важко вірити що одна людина може мати таку силу, витримку, волю, тому щоб уникати конспірологічних накипів, дослідник особи Володимира Вавіліна керується і керуватиметься виключно фактами, які можуть, вразі потреби бути підтверджені публічно і підтверджуються історично. Збираючи та аналізуючи відомості та особистість, в даному випадку дослідник може впевнено стверджувати і стверджує що це особистість державницького характеру. На рівні пересічного громадянина дана особа несе зміст достойний прикладу наслідування і очевидно що покидьки в колі друзів такої людини не можуть прижитись природньо, тут усе підле буде інородним.
Електронна адреса для обміну відомостями: mamaykofe.bc2020@gmail.com;
В 2003 році відбулось знайомство Володимира Вавіліна з Юлією Тимошенко лідером партії “Батьківщина”, а в 2004 році Юлія Володимирівна видала Володимиру персональну Довіреність представляти її інтереси ФРН та інших країнах Центральної і Західної Європи (переклад Довіреності здійснено, на німецьку мову, в 2004 році найвідомішим тоді, бюро перекладів Києва). Як відомо, з початком “Помаранчевого руху” 2004-2005 роки, Канцлер ФРН виявився першим з лідерів країн, котрий підтримали “Помаранчеву революцію”, і його прикладу послідували інші лідери інших країн. Цілком можливо те, що Голова комітету контролю зовнішньоекономічної діяльності ВГО “Громадський контроль” Володимир Вавілін, його безпосереднє перебування в ФРН в кінці 90-их і початку 2000-их, Юлія Тимошенко з її партією, членом якої до речі Володимир Вавілін не був , в “Помаранчеві події” 2004-2005 років, Канцлер ФРН і його публічна роль в тих подіях ,то лише черговий збіг обставин за участю особи біографія якої досліджується. Адже Володимира Вавіліна нема в “Помаранчевих” списках нагороджених медалями, орденами та посадами, нема його і в списках покараних, ні в яких списках його нема і він ніби й не існує в природі, як той мамай. Але є вперті факти, які продовжують підтверджуватись і вказують на те, на що можуть вказувати лише факти. І тому можна впевнено стверджувати й такий факт, що Володимир Вавілін виконував послугу не для Юлії Тимошенко. І якщо, або раз він мав відношення до означеного факту в “Помаранчевих” подіях, то лише тому, що сподівався зменшення числа покидьків в державних органах після тих самих “Помаранчевих” подій. Відомо, що тогож сподівалась уся Україна, і відомо як “Помаранчева” команда забезпечила сподівання народу, тим напевно й можна пояснити відсутність в тій “команді” особи біографія якої тут досліджується.
Такі-ж сподівання підтверджував і Канцлер ФРН Герхард Шредер, котрий незважаючи на відому підтримку “Помаранчевого руху" так і не став другом ні Ющенку ні Тимошенко.
Довідка: Володимир Вавілін був одним з найкращих дипломників кандидата економічних наук кафедри грошового обігу Тернопільського інституту Народного Господарства Миколи Івановича Сивульського, помічника лідера партії “Батьківщина”, а після перемоги “Помаранчевого руху” депутат Верховної Ради Голова Контрольно-ревізійного Управління України, саме Микола Сивульський познайомив Юлю Тимошенко зі своїм бувшим дипломником.
Цікавою особливістю в цій історії є те, що не Володимир Вавілін просив Юлю Володимірівну про послугу, наприклад допомогти позбутись покидьків в Тернопільсько-Борщівській прокуратурі.
Вважалось, що Юля Володимірівна зробить усе щоб позбавити від такої наволочі як Шумей і Нікулін не лише органи нагляду за законністю. Тому “послугу було надано, усій разом з Юлею Помаранчевій комадні”, Володимиром взамін на забезпечення конституційних гарантій по всій країні, після перемоги. “Помаранчева команда” зробила те що зробила для, а точніше проти країни Володимира Вавіліна, один з Помаранчевих лідерів Ю.В. Луценко потрапивши в “Помаранчевий уряд” і в крісло очільника МВС, продав за, приблизно, 30 “срібняків”, (див. розділ 1) саме ворогам “Помаранчевих” декларацій.
Кожен факт з біографії Володимира Вавіліна це кожен раз якась багатогранна і не проста історія в якій може бути недоступний механізм, але завжди ясна мета. В цій людині дивним чином поєднано високу професійність, назвемо її громадською, власні біль, сподівання і надії з талановитістю, болем, сподіваннями і надіями усіх українців котрі не керуються підлістю. Можна впевнено сказати, що особисте життя цієї людини залежить від якісного стану його народу, та біографічне дослідження поки що не знаходить цього особистого життя. Деякі джерела вказують на ще один факт (історію) що відбулась 2011 року так звану “місію Мінгальова”, а точніше провал тієї місії. В 2011 році до України прибув такий собі громадянин РФ Мінгальов з метою забезпечення вступу України до “Євроазійського митного союзу”. Це забезпечення мало відбуватись через публічні заходи об’єднання козацтва України і Російської Федерації. Саме на цей рік було призначено відповідні парламентські слухання на яких і повинна була прозвучати відповідна “козацька” доповідь і заява, які в свою чергу мали служити відповідним інструментом пропаганди. Володимир Вавілін, в цій історії, будучи Головою комітету економіки і права спілки громадських організацій України, з допомогою однієї журналістки і одного офіцера в середовищі Українського козацтва, особи цих людей встановлюються, організував провал “місії Мінгальова”. Треба віддати належне російській стороні, вони визнали свій програш і в знак поваги української сторони вручили журналістці, котра контактувала з посланцем Кремля, орден “Честь і доблесть” Держдуми Російської Федерації.
Досліджуючи цю подібну біографію приходить запитальна думка – чому особа такої якості не є президентом України? Приходить і відповідь, і ця відповідь в усіх на видноті – ми як народ далеко зайшли в напрямку власної деградації, а такі люди є в державі для того щоб ми не перестали існувати як народі не продали нашу державу за 30 срібняків. Іншими словами (коротко) – хтось ціною власного життя і комфорту купує для нас час, з надією що ми в цей час перехочемо перетворюватись в націю покидьків.
Електронна адреса для обміну відомостями: mamaykofe.bc2020@gmail.com;
Цим розділом біографічне дослідження особи Володимира Вавіліна підтверджує фальсифікацію кримінальних звинувачень (справи, див. розділ 1) проти даної особи і демонтує означену справу та висовує звинувачення усім причетним до фальсифікації, у скоєні злочину проти людяності.
Кримінальну справу створено, під керівництвом прокурора Борщівської районої прокуратури Тернопільської області в 1999 і 2000 роках Шумей Зоряном Дмитровичем і підтримано його наступником Нікуліним Ігорем Васильовичем на підставі свідчень, працівників Борщівсьго відділення АК АПБ “Україна”, отриманих під тиском особи на посаді прокурора.
Центральним елементом справи на якому побудовано звинувачення, являється Протокол допиту, в якості свідка, Волошена Василя Тимофійовича який займав, в Борщівському відділені банку “Україна” посаду – Помічник Керуючого з безпеки банківської діяльності.
Довідка: згідно правил та норм банківської діяльності банківська установа не може здійснювати таких активних операцій видача кредів, переведення та переуступлення вимоги боргу по раніше виданих кредитах, без позитивного висновку (документального) керівника підрозділу або посадової особи (у відділеннях) з безпеки банківської діяльності. Це означає, що ні керівник відділення банку, ні кредитний комітет ні разом вони взяті без візи означеної посадової особи означених операцій здійснити не можуть і інших варіантів не існує.
В протоколі допиту сказано: слідчий Маржан Валерій Іванович питає Волошена Василя Тимофійовича (свідка):
“Чому ви видали дозвіл на переведення боргу за позикою, в розмірі 238 тис. грн. з Борщівського ХПП “Загодзерно” на МП “Золотий корінь”(директор Ктитор С.В.)?”
Відповідь:
“Тому, що я боявся щоб мене не звільнив з роботи Вавілін…”
А далі йде нахил на те, що майна застави не було зовсім.
Довідка: В штатному розкладі Борщівського відділення АК АПБ “Україна”, як і по всій системі цього банку, посада помічника керуючого з безпеки банківської діяльності являється номенклатурою Директора обласної Дирекції, а не керуючого відділенням, відповідно звільнити з посади такого службовця може не керуючий відділенням, в даному випадку Володимир Вавілін, а виключно Директор Дирекції, в даному випадку Крутій Микола Михайлович який замість допомоги, вимагав від самого керуючого звільнитись з роботи.
Таким чином звільнити з посади Помічника керуючого з бепеки банківської діяльності, (свідка) Волошина В.Т., Володимир Вавілін не міг ніяким чином. Відповідно або свідчення отримано під тиском, або підпис Волошина Василя Тимофійовича в протоколі допиту, підроблено.
Довідка: Біографічним дослідженням встановлено що в другій половині січня 1999 року Борщівське відділення АК АПБ “Україна”, Керуючий Вавілін Володимир Миколайович звернувся до Борщівської районної прокуратури, прокурор Шумей Зорян Дмитрович із заявою про сприяння в поверненні просроченої заборгованості по позиках з МП “Золотий корінь” директор Ктитор Святослав Васильович, та притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства – боржника за несанкціоноване банком розпорядження заставним майном товари в обігу і переробці. До самого звільнення Володимира Вавіліна з посади керуючого, і з роботи, з прокуратури не надійшло жодної відповіді, а це термін до 3 декади квітня 1999 року.
Довідка: перед звільнення з роботи на вимогу Директора облдирекції Крутія М.М. Володимир Вавілін зустрівся з Волошиним В.Т. який на той час дійсно був вже звільненим, ще за скороченням штатів проведеним обласною дирекцією (див. розділ І), - Володимир Вавілін був рекомендований на посаду керуючого попереднім керівником відділення банку і цим попереднім керівником був саме Волошин Василь Тимофійович. Екскерівник і його приємник дійшли висновку, що в прокуратурі фальшується справа. Вони домовились, що у випадку фальсифікацій і тиску на працівників банку Волошин скаже під протокол саме те, що там тепер написано, а банда в штатний розклад дивитись не стане, так і сталось. Правда Волошин В.Т. через місяць після допиту виявив у себе онкозахворювання і через півроку його не стало. Можливо ця трагедія випадковість, та Волошин В.Т. виявився банкіром і другом свого приємника до кінця, і саме він розбив фальш ще на початку її створення купкою виродків. В цьому розділі також інформується про “ключ” який заклали банкіри в якості “міни” для покидьків в прокурорському відомстві, але та справа настільки сфальшована, що відомостей на цілу епопею. Кого цікавитимуть ці відомості, той може звертатись за електронною адресою, що приводиться в кінці кожного розділу цього дослідження.
Електронна адреса для обміну відомостями: mamaykofe.bc2020@gmail.com;
В першому розділі згадується генерал Деркач в якості керівника Тернопільського обласного управління СБУ, і його дії. Саме до цього управління керуючий Борщівським відділенням АК АПБ “Україна” передав копію відомої кредитної справи, перед звільненням з роботи. В досліджені постать генерала СБУ має неоднозначний зміст з конспірологічної точки зору генерал СБУ міг виконувати функції по створенню правдивої легенди для співробітника спецслужб для якоїсь роботи, можливо за кордоном. В такому випадку можна було б погодитись з тим що генерал не плазував перед корумпованими прокурорами, а просто використовував їх ідеально-професійно. Образу самого генерала і його нащадків на дане дослідження, в такому випадку, цілком можна було б зрозуміти мовляв такі відомості, якщо вони і мали б місце, то для публікацій, навіть на підтвердження офіцерської честі генерала, ніколи не була б надана, згода.
Громадськість не має за мету згода, та судити генерала, але й не має сенсу приймати на віру конспірологію, а історії взагалі все одно, що думає генерал та його нащадки.
Не всеодно даному біографічному дослідженню, яке в цьому розділі солідарне з добрими нащадками генерала Деркача. Тому, якщо в генерала присутня офіцерська честь, а в його нащадків хоча б звичайна честь, то пропонуємо відкинути будь яку конспірологію і починаючи з публікації даного дослідження в “Вікіпедії”, просто завершити розслідування розпочате Тернопільським УСБУ в 1999 році по справі в документах наданих в тому ж році до цього управління керуючим Борщівського відділення АК АПБ “Україна” Вавіліним В.М. Відомості даного дослідження вважати ново виявленими обставинами.
Для людей честі робимо підказку: копія справи є в архівах СБУ; офіцери СБУ причетні до справи ще здатні давати покази, крім Ярощука В.В. який наданий час відсутній серед живих. Громадянська платформа "Вікіпедія” в особі даного сектора біографічного дослідження на запит честі генерала Деркача та його нащадків, готова вносити клопотання до громадського діяча Вавіліна Володимира Миколайовича на предмет участі в публічному, бажано загальнонаціонального формату, розляді справи честі.
В розділі ІІ даного біографічного дослідження, платформа “Вікіпедія” повідомила про тривання процесу встановлення особи журналістки та особи офіцера в середовищі козацтва котрі під керівництвом Володимира Вавіліна, голови Комітету економіки і права “спілки громадський організацій України”.
“Народна рада”, нейтралізували “місію Мінгальова” по створенню засобів проти Українських інтересів з використанням козацтва України та РФ.
Цими особами являються журналістка Мацюцька Олена (в козацтві звання Генерал-майор) та Владислав Іллюхін ексофіцер збройних сил (в козацтві звання Генерал армії) не виключено що завдяки цим людям Україна уникнула повномасштабного воєнно-громадянського конфлікту на кшталт “Югославського”. Дане біографічне дослідження для платформи “Вікіпедія” виникло якось цілком несподівано і там де й не могло очікуватись. Спочатку було бажання дослідити й внести до “Вікіпедії” відомості про громадську організацію з промовистою назвою “Спілка громадських організацій України Народна рада” зареєстровано на початку 2000 року Лукашевич Надією, на кошти та за рекомендацією нині покійного міністра транспорту України часів президентської каденції Л. Кучми, Георгія Кирпи. Дослідників цікавило що прогресивного заклав в цю громадську організацію прогресивний міністр, адже то був фахівець в своїй справі при якому держава спритно користала й розвивала транзитне транспортне положення. Нажаль бажання знайти під цією чудовою назвою державотворчий громадський відповідник наткнулись на суцільну колаборацію керівництва при всіх владах та використання назви включаючи, і особливо, підрозділ по боротьбі з корупцією виключно в режимі відомому в народі як “рішалово”. Голова правління цієї організації в минулому педагог, тривалий життєвий шлях, до того ж це жінка, до того ж дружба з чи не найфаховішим міністром в історії України, а щось достойне прикладу наслідування знайти не вдавалось. Коли дослідження практично зайшло в глухий кут, було вирішено просто нічого не публікувати. І тут, можна сказати, в останній момент, коли кіпи документів відправлялись в архів, до рук потрапляє документ під назвою “Звіт Комітету економіки і права спілки громадських організацій України” “Народна рада” за період з 2006 по 2020 роки. Документ виявився чітким, лаконічним, послідовним, з фактами і датами, державницький зміст і викладка становили контраст протилежності з тим що було переглянуто до того. Усі надбання цілої організації виявились купою мотлоху в порівняні з роботою одного її підрозділу. По суті легше говорилось – Комітет економіки і права, а при ньому ВГО СГОУ “Народна рада”. В результаті перевірки фактів і їх повного підтвердження в дійсності, склалась переконлива думка ніби уся ВГО створювалась для появи Комітету економіки і права і що можливо заслуга й місія Надії Лукашевич перед памятю Кирпи полягає в саме цьому. Структуризація самої ВГО СГОУ “Народна рада” розпочалась саме із створення означеного комітету. Засновником і керівником Комітету економіки і права являється Вавілін Володимир Миколайович, підпис якого стоїть в кінці означеного звіту. Так і розпочалось несподіване біографічне дослідження платформи “Вікіпедія”, яке нею й представлено для широкого публічного ознайомлення. Звіт датовано 06.02.2020, потрапив в дослідження 20.02.2020. За тривалий час перевірки фактів, дослідження значно поширилось і стало концентруватись на особі керівника, якого “Вікіпедія” ідентифікує в якості скромного, бо претензій на славу не знайдено, а по справах і змісту видатного громадського діяча України. Дослідження виявлено, деякі обставини в силу в яких дана особа повинна може, і буде багато питань розглядати публічно із залученим широкої громадськості включаючи міжнародну.
Електронна адреса для обміну відомостями: mamaykofe.bc2020@gmail.com;
Цей розділ присвячено деяким визначенням та оголошенням.
Дане біографічне дослідження безприциндентим на підставі того, що досліджувана особа на погляд дослідників, відображає положення більшості Українського Народу. Здавалось би будучи позбавленим перевтнями практично усього – робота, дім, сім’я, батьківщина, можна впасти у відчай, можна позбавити себе життя з безвиході. Дана особистість як людина-воїн, котрий незважаючи ні на що, служить своєму народу і своїй державі. Дослідники не знайшли в вітчизняному громадському русі особи з такими стилем та результатами діяльності і без претензій на славу, бабло чи владу.
Деякі персони в цьому досліджені ідентифіковані в якості покидьків, але чим замінити такий титул на інший, яким можна ідентифікувати суб’єктів котрий використовуючи положення держслужбовців (держвлади) позбавляють людей роботи, дому, сім’ї, свободи, життя, з метою злочинного збагачення.
Дослідження продовжується, об’єми інформації потужні, якщо хтось із згаданих в даному дослідженні осіб, включаючи й головну особу дослідження, мають доповнення, по бажанню, заперечення, спростування, претензії, вони можуть звертатись на електронну адресу презентовано в кінці кожного розділу дослідження.
Увага! Дослідження відкидатиме будь які відомості включно з протестами, в яких немає підтверджень бути розглянутими в публічних, легально доступних, відкритих, загальнонаціонально формату, слухання судді, трибуналі, тощо.
Електронна адреса для обміну відомостями: mamaykofe.bc2020@gmail.com;