Користувач:Наталія Околітенко/Чернетка
Запере́чення СНІ́Ду — загальна назва альтернативних поглядів тих науковців, які, не ставлячи під сумнів синдром набутого імунодефіциту (СНІД), заперечують те, що його спричинює ретровірус ВІЛ.
Головна підстава таких поглядів — це недодержання постулатів Роберта Коха, які полягають ось у чому. Щоб визнати мікроорганізм причиною захворювання, треба задовольнити чотири умови:
1. Збудник виявляється у хворому організмі й відсутній у здоровому.
2. Збудника можна виділити з хворого організму й виростити в чистій культурі.
3. Після зараження цим збудником тварина (або людина) захворіє на таку саму недугу з характерними комплексами.
4. Збудника можна виділити повторно з експериментально зараженої тварини (або людини).
Крім того, у світлі останніх відкриттів у біології -- ЯКИХ? ВКАЗАТИ АВТОРІВ![1] зворотна транскрипція (ознака ретровірусів, які переписують свою РНК на ДНК) так само притаманна життю, як і пряме переписування інформації з ДНК на РНК з допомогою полімеразного комплексу, та й по самій ДНК переміщується маса ендогенних вірусів — транспозонів, які нічим від ретровірусів не різняться. Вчені, які заперечують зв'язок між ВІЛом і СНІДом, наводять й інші аргументи.
До ВІЛ-дисидентів належать enПітер Дюсберґ, який відкрив мінливість вірусу грипу, нобелівський лауреат Кері Малліс — автор полімеразної реакції, на підставі якої ставлять діагноз ВІЛ-зараженим, доктор медицини Роберто А. Джиральдо, які, зацікавившись, чому в разі визначення ВІЛ-статусу сироватку крові розводять у сто разів, експериментально довели, що кожен із нас більшою чи меншою мірою прореагував з ВІЛ. Це також Пертська група (Австралія) на чолі з svЕлені Папандопулос-Елеопулос, соціолог Луїс Ботінас (Іспанія), французька педіатрична група вивчення ВІЛ-інфекції на чолі із Стефані Бланш та інші. ВІЛ-дисиденти також звертають увагу на те, що «чуми ХХ століття» не відбулося: на першому місці за смертністю, попри нагнітання пристрастей навколо СНІДу, стоять серцеві хвороби, рак і діабет. Всупереч усім прогнозам, населення африканських країн, нібито поспіль уражене ВІЛом, збільшилось удвічі[2].
Опоненти ВІЛ-дисидентів вважають безпідставним посилатися на постулати Коха. Зокрема, Джонні Стейнберґ написав у статті «П’ять міфів про ВІЛ і СНІД», опублікованій у журналі «New Scientist»: «Спірна річ, чи доречно зосереджуватися на низці принципів, розроблених стосовно бактеріальних інфекцій у столітті, коли ще не були відкриті віруси. Однак ВІЛ відповідає постулатам Коха, поки їх не застосовують у сміховинно докладний спосіб»[3]. У тій же статті автор пояснив, як саме ВІЛ відповідає вимогам: ймовірна причина значною мірою пов'язана з хворобою; ймовірного збудника можна виділити і поширити за межі організму хазяїна; коли цей збудник передається іншому, неінфікованому хазяїнові, тоді в того розвивається хвороба[4].
В Україні ставляться до аргументів ВІЛ-дисидентів як до ненаукових і воліють не вступати в предметні дискусії на цю тему. Прихильники альтернативного погляду на роль ретровірусів у природі як петлі зворотного зв'язку з конкретними механізмами активації генів відповідно до викликів довкілля окремо влаштовують міжнародні наукові конференції й мають свої видання.
Незважаючи на брак наукового контакту між двома таборами, заперечення СНІДу мало значний політичний вплив — особливо в ПАР під головуванням Табо Мбекі.
В Україні ВІЛ-дисидентами є професор Гор Ширдел, який після закінчення Київського медичного інституту та клінічної ординатури ruРосійського науково-дослідницького нейрохірургічного інституту в Санкт-Петербурзі тримає приватну клініку в Білій Церкві, доктор біологічних наук УАН Наталя Околітенко, доктор технічних наук УАН і ЄАН, фахівець у галузі медичної техніки Микола Колбун[5], президент правозахисної організації «Ліга захисту громадянських прав» В'ячеслав Костилєв, лікарка Наталя Коломієць та інші.
- Series of articles in Science magazine examining denialist claims
- Avert.org: Evidence that HIV causes AIDS
- AEGIS: News and Views on AIDS Causality
- Канада. Активисты предупреждают: «СПИД-диссиденты» опасны для вашего здоровья
- Папандопулос-Элеопулос Элени, Тернер Валендар Ф., Пападимитриу Джон М. «Является ли положительный результат анализа, проведенного Вестерн Блот, доказательством ВИЧ-инфицирования?» — J. M. Biotechnology, 11, 696–707 (1983)
- Околитенко Н. И., Колбун Н. Д. «Ошибочность концепции СПИДа: биологическое обоснование». Международная конференция «Проблема ВИЧ/СПИДа и семейное благополучие нации», Екатеринбург, 29-30 мая 2008
- Лалаянц И. «Гомо сапиенс и геном». — М., «Наука и жизнь», № 7, 2002, с. 74-80
- Сазонова И. М. «ВИЧ-СПИД: виртуальный вирус или провокация века». — М., 2007
- Околитенко Н. И., Колбун Н. Д. ВИЧ/СПИД в аспекте эволюционного развития. Тезисы и доклады международной конференции «Интегративная медицина», 25-27 мая, 2009, К., «Алтимед», с. 153-156
- Гор Ширдел. «Спид. Первая мировая афера. Два афериста, которые потрясли мир!», Біла Церква, видавець Олександр Пшонківський, 2010
- Околитенко Н. И., Колбун Н. Д. «ВИЧ в свете законов природи: альтернативный взгляд», Киев, 2009.
- Гвоздев В. А. «Пространственное расположение хромосом в клеточном ядре определяет активность генов». Соросовский образовательный журнал, т. 7, № 2, 2001, с. 11-17
- Дмитриевский А., Сазонова И. «СПИД — приговор отменяеться» — М., издательство АСТ, 2003
- Зуев В. А. «Медленные вирусные инфекции человека и животных». — М., Наука, 1988
- ↑ Навести відповідні джерела
- ↑ Треба вказати джерело таких даних
- ↑ Jonny Steinberg. Five myths about HIV and AIDS. New Scientist, 23 June 2009
- ↑ The Evidence that HIV Causes AIDS. National Institute of Allergy and Infectious Disease. 4 September 2009
- ↑ http://lightweb.com.ua/shok-spida-net/