Користувач:Олена Музика/Чернетка
 | Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Олена Музика (внесок, журнали) о 19:02 UTC (2508061 хвилину тому). |
| Роберт Тріффін | |
|---|---|
| Robert Triffin | |
| Народився | 5 жовтня 1911 Флобек |
| Помер | 23 лютого 1993 (81) Остенде |
| Країна | |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Галузь | Економіка |
| Заклад | |
Роберт Тріффін (англ. Robert Triffin; 5 жовтня 1911, Флобек — 23 лютого 1993, Остенде) — амереканський економіст бельгійського походження. Викладав в Єльському університеті. Критик теорії монополітичної конкуренції Едварда Чемберліна. Лауреат премії Френка Сейдмана (1988). Захистив докторську дисертацію в Гарвардському університеті (Harvard University) в 1938-му, де і викладав в період з 1939-го по 1942-й.
Роберт Тріффін займав різні посади у Федеральній резервній системі США (US Federal Reserve System) з 1942-го по 1946-й, в Федеральна сис (International Monetary Fund) з 1946-го по 1948-й і Організації європейського економічного співробітництва (нині OECD) з 1948 го по 1951-й. У 1951-му Триффін став професором економіки в Єльському університеті (Yale University).
Роберт став громадянином США в 1942-му. Однак в 1977-му Триффін відновив своє бельгійське громадянство і повернувся на проживання в Європу. Там він залишався переконаним прихильником європейської інтеграції і сприяв розвитку Європейської валютної системи (EMS), а також підтримував концепцію центрального банку, яка вилилася в становлення Європейського центрального банку (European Central Bank). У 1960-му Триффін свідчив перед Конгресом США, попереджаючи про серйозні вади Бреттон-Вудської системи. Його теорія була заснована на спостереженні перенасичення долара, або накопиченні долара США за межами США. За умовами Бреттон-Вудської угоди Сполучені Штати Америки зобов'язалися конвертувати долари в золото, проте система функціонувала тільки до тих пір, поки золоті запаси США могли забезпечувати конверсію. У підсумку, золоті запаси США швидко вичерпалися - і крах долара був неминучий. Конверсія зарубіжних доларів була зведена на офіційний рівень і здійснювалася виключно в Казначействі США. І все ж за період з 1949-го по 1970-й золоті запаси США скоротилися більш ніж в два рази.
Триффін попереджав, що формування національних валютних резервів можливо в США при дефіциті платіжного балансу. При такій ситуації був зумовлений підрив довіри до долара і зниження його цінності як резервний актив. Однак попередження економіста ігнорувалися практично повністю аж до 1971-го, поки його гіпотеза не обернулася суворою реальністю, яка змусила президента США Річарда Ніксона (Richard Nixon) тимчасово зупинити конвертованість долара США в золото. Фактично ця подія поклала кінець Бреттон-Вудської системи.
На початку 1960-х років Роберт Триффін вказав на протиріччя, яке виникає, якщо для міжнародних розрахунків і національних валютних резервів використовується валюта тільки однієї держави. Його можна сформулювати так: «Для того, щоб забезпечити центральні банки інших країн необхідною кількістю доларів для формування національних валютних резервів, необхідно, щоб в США постійно спостерігався Дефіцит платіжного балансу. Проте дефіцит платіжного балансу підриває довіру до долара і знижує його цінність як резервний актив, саме тому для зміцнення довіри потрібний профіцит платіжного балансу.»
Згодом це протиріччя отримало назву Дилеми Триффіна (англ. Triffin Dilemma).
Парадокс Триффіна зазвичай пов'язують з кризою Бреттон-Вудської системи.
Для вирішення цієї суперечності Триффін запропонував створити спеціальну міжнародну валюту, яка не буде прив'язана до золота або якоїсь національної валюти. У 1969 році Міжнародний валютний фонд почав імітувати штучний платіжний засіб - «Спеціальні права запозичення».
• «Монополітична конкуренція та теорія загальної рівноваги» (Monopolistic Competition and General Equilibrium Theory, 1940);
• «Наша міжнародна грошова система: вчора, сьогодні і завтра» (Our International Monetary System: Yesterday, today and tomorrow, 1968).
• Європа і грошова каламута , 1957.
• Статистика джерел та використання фінансів 1948-1958 рр. , Стювел та ін., 1960.
• "Integration Economique europeene et politique monetaire", 1960, Revue Econ Politique
• Еволюція міжнародної валютної системи . 1964 рік.
• Світовий лабіринт грошей: національні валюти в міжнародних платежах , 1966 рік.
• «Потяг історії в міжнародній валютній реформі», 1969 р., Закордонні справи
• «Lettres au General de Gaulle», 1973, Еспоар
• Блауг Марк Триффін, Роберт // 100 великих економістів після Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Економікус, 2009. — С. 301-303. — 384 с. — (Бібліотека «Экономической школы», ). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-903816-03-3.
• Robert Triffin (англ.). — стаття з Encyclopædia Britannica Online.
- «Reform the International Monetary System» // Zhou Xiaochuan. People’s Bank of China