Користувач:Alessot/Захисне реле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електромеханічні захисні реле на гідроелектростанції. Реле знаходяться в круглих скляних корпусах. Прямокутні прилади являють собою тестові з'єднувальні колодки, призначені для перевірки та ізоляції ланцюгів вимірювальних трансформаторів.

Захисне реле - це релейний пристрій, призначений для відключення автоматичного вимикача при виявленні несправності.[1] Перші захисні реле були електромагнітними пристроями, які покладалися на котушки, що діяли на рухомі частини, щоб забезпечити виявлення ненормальних робочих умов, таких як перевищення струму, перенапруга, зворотний потік потужності, підвищена та знижена частота.[2]

Мікропроцесорні твердотільні цифрові захисні реле тепер емулюють оригінальні пристрої, а також забезпечують типи захисту та контролю, які непрактичні з електромеханічними реле. Електромеханічні реле забезпечують лише елементарну індикацію розташування та походження несправності.[3] У багатьох випадках одне мікропроцесорне реле забезпечує функції, які виконували б два або більше електромеханічних пристроїв. Завдяки поєднанню кількох функцій в одному корпусі мікропроцесорні реле також заощаджують капітальні витрати та витрати на технічне обслуговування порівняно з електромеханічними реле.[4]

Теорія та застосування цих захисних пристроїв є важливою частиною освіти інженера-енергетика, який спеціалізується на захисті енергосистем. Необхідність спрацьовувати швидко для захисту ланцюгів та обладнання часто потребує щоб захисні реле реагували та відключали вимикач протягом кількох тисячних секунди. У деяких випадках ці терміни оформлення передбачені законодавством або правилами експлуатації.[5] Для визначення швидкодії та доступності систем захисту використовується програма технічного обслуговування або тестування.[6]

Стандарти, такі як ANSI C37.90, IEC 255-4, IEC 60255-3 та IAC, регулюють час реакції реле на умови несправності, які можуть виникнути.[7]



Принципи роботи

[ред. | ред. код]

Електромеханічні захисні реле працюють на основі магнітного тяжіння або електромагнітної індукції.[8]:14

Захисні реле також можна класифікувати за типом вимірювання, яке вони здійснюють. [9]:92 Захисне реле може реагувати на напругу або струм. Індукційні реле можуть реагувати на добуток двох величин у двох котушках збудження, які можуть, наприклад, представляти потужність у ланцюзі.[джерело?]

«Непрактично створювати реле, яке розвиває крутний момент, що дорівнює частці двох величин змінного струму. Це, однак, не важливо, єдиною важливою умовою для реле є його налаштування, і налаштування може відповідати співвідношенню незалежно від значень компонентів у широкому діапазоні». [9]

Кілька робочих котушок можна використовувати для забезпечення "зміщення" реле, що дозволяє контролювати чутливість реакції в одному ланцюзі за допомогою іншого. У реле можуть створюватися різні комбінації «моменту спрацьовування» та «моменту утримання».[джерело?]

Використовуючи постійний магніт у магнітному колі, можна змусити реле реагувати на струм в одному напрямку інакше, ніж в іншому. Такі поляризовані реле використовуються в ланцюгах постійного струму для виявлення, наприклад, зворотного струму в генераторі. Ці реле можна зробити бістабільними, такими, що зберігають контакт замкнутим без струму в котушці та потребують зворотного струму для скидання. Для ланцюгів змінного струму принцип розширюється за допомогою поляризаційної обмотки, підключеної до джерела опорної напруги.[джерело?]

Легкі контакти роблять реле чутливим, таким що швидко спрацьовують, але малі контакти не можуть передавати або вимикати сильні струми. Часто вимірювальне реле запускає допоміжні якірні реле.

У великій установці електромеханічних реле було б важко визначити, від якого пристрою вийшов сигнал, що відключив ланцюг. Ця інформація корисна для обслуговуючого персоналу при визначенні ймовірної причини несправності та запобігання її повторній появі. Реле можуть бути обладнані блоком «ціль» або «прапорець», який відпускається, коли реле спрацьовує, для відображення характерного кольорового сигналу, коли реле спрацює.[10]

Типи за конструкцією

[ред. | ред. код]

Електромеханічні

[ред. | ред. код]

Електромеханічні реле можна класифікувати на кілька різних типів:

  • якірні
  • з рухомою котушкою
  • індукційні
  • керовані двигуном
  • механічні
  • теплові[джерело?]

Реле «якорного» типу мають шарнірний важіль, що підтримується на шарнірі[11] або на ножовій цапфі, яка несе рухомий контакт. Ці реле можуть працювати як на змінному, так і на постійному струмі, але для змінного струму потрібна затінююча котушка на полюсі,[8]яка використовується для підтримки сили контакту протягом циклу змінного струму. Оскільки повітряний проміжок між нерухомою котушкою та рухомим якорем стає набагато меншим, коли реле спрацьовує, струм, необхідний для підтримки реле в замкнутому стані, набагато менший, ніж струм для його першого спрацювання. «Коефіцієнт повернення» [12] або «диференціал» є мірою того, наскільки необхідно зменшити струм, щоб скинути реле.[джерело?]

Варіантом застосування принципу тяжіння є привод втяжного або соленоїдного типу.[джерело?] Герконове реле - ще один приклад принципу тяжіння.[джерело?]

Лічильники з рухомою котушкою використовують петлю витків дроту навколо нерухомого магніта, подібно до гальванометра, але з контактним важелем замість покажчика. Їх можна зробити дуже чутливими. Інший тип рухомої котушки підвішує котушку до двох провідників, що забезпечує дуже довгий рух котушки.[джерело?]

Індукційне дискове реле максимального струму

[ред. | ред. код]
Коли вхідний струм перевищує обмеження струму, диск обертається, рухомий контакт переміщується вліво і досягає нерухомого контакту. Шкала над табличкою вказує час затримки.

Індукційні дискові лічильники працюють шляхом індукції струмів у диску, який вільно обертається; обертальний рух диска приводить в дію контакт. Індукційні реле потребують змінного струму; якщо використовуються дві або більше котушок, вони повинні мати однакову частоту, інакше не вироблятиметься чиста робоча сила.[10] Ці електромагнітні реле використовують принцип індукції, відкритий Галілео Феррарісом наприкінці 19 століття. Магнітна система в індукційних дискових реле максимального струму призначена для виявлення перевищення максимального струму в енергосистемі та роботи із заздалегідь визначеною затримкою часу, коли досягаються певні межі максимального струму. Магнітна система в реле створює крутний момент, який діє на металевий диск для встановлення контакту відповідно до наступного основного рівняння струму/крутного моменту: [13]

де і є два потоки і фазовий кут між потоками

З наведеного вище рівняння можна зробити такі важливі висновки.[14]

  • Для створення крутного моменту необхідні два змінних потоки зі зсувом фази.
  • Максимальний крутний момент створюється, коли два змінних потоки знаходяться на відстані 90 градусів один від одного.
  • Результуючий крутний момент є постійним і не залежить від часу.[джерело?]

Первинна обмотка реле живиться від трансформатора струму через штекерний міст, [15] який називається штекером налаштування множника (psm). Зазвичай сім рівновіддалених відводів або робочих смуг визначають чутливість реле. Первинна обмотка розташована на верхньому електромагніті. Вторинна обмотка має з’єднання на верхньому електромагніті, які живляться від первинної обмотки та з’єднані з нижнім електромагнітом. Коли на верхній і нижній електромагніти подається напруга, вони створюють вихрові струми у металевому диску. Це співвідношення вихрових струмів і потоків створює крутний момент, пропорційний вхідному струму первинної обмотки, через те, що два шляхи потоку зміщені по фазі на 90°.[джерело?]

В умовах перевищення струму буде досягнуто значення струму, яке перевищить тиск керуючої пружини на шпиндель і гальмівний магніт, змушуючи металевий диск обертатися до нерухомого контакту. Цей початковий рух диска також утримується до критичного позитивного значення струму маленькими прорізами, які часто вирізані на боці диска. Час, необхідний для обертання, щоб замкнути контакти, залежить не лише від струму, але й від положення упора зворотного ходу шпинделя, відомого як множник часу. Множник часу ділиться на 10 лінійних ділень повного часу обертання.[джерело?]

За умови, що реле очищене від бруду, металевий диск і шпиндель з його контактом досягнуть фіксованого контакту, таким чином надсилаючи сигнал для спрацьовування та ізоляції ланцюга в межах запланованого часу та поточних характеристик. Струм відпускання реле значно нижчий за робочий, і після досягнення реле буде скинуто у зворотному русі тиском керуючої пружини, керованої гальмівним магнітом.[джерело?]

Статичний

[ред. | ред. код]

Застосування електронних підсилювачів для захисних реле було описано ще в 1928 році з використанням вакуумних лампових підсилювачів і продовжувалося до 1956 року.[16] Пристрої, що використовують електронні лампи, досліджувалися, але ніколи не застосовувалися як комерційні продукти через обмеження лампових підсилювачів. Для підтримки температури накалу лампи потрібен відносно великий струм очікування; для схем потрібні незручні високі напруги, а лампові підсилювачі мали труднощі з неправильною роботою через шумові перешкоди.[джерело?]

Статичні реле(інші мови) не мають або мають мало рухомих частин, і стали практичними з появою транзистора. Вимірювальні елементи статичних реле були успішно та економічно виготовлені з діодів, стабілітронів, лавинних діодів, одноперехідних транзисторів, біполярних pnp та npn транзисторів, польових транзисторів або їх комбінацій.[17] : 6 Перевага статичних реле полягає у вищій чутливості порівняно з чисто електромеханічними реле, оскільки живлення для роботи вихідних контактів подається від окремого джерела живлення, а не від сигнальних ланцюгів. Статичні реле усувають або зменшують брязкіт контактів і можуть забезпечувати швидку роботу, тривалий термін служби та низькі витрати на обслуговування.[18]

цифровий

[ред. | ред. код]

Цифрові захисні реле були в зародковому стані в кінці 1960-х років.[19][20] Експериментальна цифрова система захисту була випробувана в лабораторії та в польових умовах на початку 1970-х років.[21][22] На відміну від реле, згаданих вище, цифрові реле захисту мають дві основні частини: апаратну та програмну[23]. Перше у світі комерційно доступне цифрове захисне реле було представлено в енергетичній промисловості в 1984 році компанією Schweitzer Engineering Laboratories (SEL), розташованою в Пулмані, штат Вашингтон.[3] Незважаючи на розробку складних алгоритмів для реалізації функцій захисту, мікропроцесорні реле, які продавалися в 1980-х роках, не включали їх.[24] Цифрове реле захисту на основі мікропроцесора може замінити функції багатьох дискретних електромеханічних приладів. Ці реле перетворюють напругу та струми в цифрову форму та обробляють отримані вимірювання за допомогою мікропроцесора. Цифрове реле може емулювати функції багатьох дискретних електромеханічних реле в одному пристрої,[25] спрощуючи конструкцію захисту та обслуговування. Кожне цифрове реле може запускати програми самоперевірки, щоб підтвердити свою готовність і сигналізувати, якщо виявлено несправність. Цифрові реле також можуть надавати такі функції, як інтерфейс зв’язку (SCADA), моніторинг контактних входів, вимірювання, аналіз форми сигналу та інші корисні функції. Цифрові реле можуть, наприклад, зберігати кілька наборів параметрів захисту[26], що дозволяє змінювати поведінку реле під час обслуговування підключеного обладнання. Цифрові реле також можуть забезпечити стратегії захисту, які неможливо реалізувати за допомогою електромеханічних реле. Це особливо актуально для міжміських ланцюгів високої напруги або багатополюсних ланцюгів або в лініях з послідовною або шунтовою компенсацією [23] Вони також пропонують переваги в самотестуванні та спілкуванні з системами наглядового контролю.[джерело?]

Цифрове багатофункціональне реле захисту для розподільних мереж. Один такий пристрій може замінити багато однофункціональних електромеханічних реле та забезпечує функції самотестування та зв’язку.

Різниця між цифровим і мікропоцесорні реле захисту залежить від тонких технічних деталей і рідко зустрічається в інших областях, крім захисту [27] . Мікропорцесорних реле є продуктом прогресу в технології цифрових реле. Як правило, існує кілька різних типів мікропроцесорних реле захисту. Проте кожен тип має схожу архітектуру, що дає змогу розробникам створювати цілісне системне рішення, яке базується на відносно невеликій кількості гнучких компонентів.[28] Вони використовують високошвидкісні процесори, що виконують відповідні алгоритми [17] . [29] [30] Більшість числових реле також є багатофункціональними [31] і мають кілька груп налаштувань кожна з десятками або сотнями налаштувань.[32]

Реле за функціями

[ред. | ред. код]

Різні захисні функції, доступні на даному реле, позначаються стандартними номерами пристроїв ANSI(інші мови). Наприклад, реле з функцією 51 буде реле захисту від перевантаження по струму.

Реле максимального струму

[ред. | ред. код]

Реле максимального струму — це тип захисного реле, яке спрацьовує, коли струм навантаження перевищує значення спрацьовування. Воно буває двох типів: реле миттєвого перевантаження по струму (IOC) і реле перевантаження по струму з визначеним часом (DTOC).[джерело?]

Код релейного захисту ANSI становить 50 для реле IOC або реле DTOC. У типовому застосуванні реле перевантаження по струму підключено до трансформатора струму та відкалібровано для спрацьовування при певному або більшому струмі. Коли реле спрацьовує, один або кілька контактів спрацьовують і подають напругу, щоб відключити автоматичний вимикач. Реле DTOC широко використовувалося у Сполученому Королівстві, але властива йому проблема повільної роботи для несправностей, розташованих ближче до джерела, призвела до розробки реле IDMT. [1] : стор 30-31 

Реле максимального струму з незалежною витримкою

[ред. | ред. код]

Реле перевантаження по струму з визначеним часом (DTOC) — це реле, яке спрацьовує через певний період часу, коли струм перевищує значення спрацьовування. Отже, це реле має діапазон налаштування струму, а також діапазон налаштування часу.[джерело?]

Реле миттєвої перевантаження по струму

[ред. | ред. код]

Миттєве реле перевантаження по струму - це реле перевантаження по струму, яке не має навмисної затримки часу для спрацьовування. Контакти реле замикаються миттєво, коли струм всередині реле перевищує робоче значення. Інтервал часу між значенням миттєвого спрацьовування та замиканням контактів реле дуже малий. Воно має низький час роботи і починає працювати миттєво, коли значення струму перевищує налаштування реле. Це реле спрацьовує лише тоді, коли опір між джерелом і реле менший, ніж зазначено в розділі. [33]

Реле максимального струму з інверсією часу

[ред. | ред. код]

Реле перевантаження по струму з оберненим часом (ITOC) — це реле перевантаження по струму, яке спрацьовує лише тоді, коли величина їхнього робочого струму обернено пропорційна величині величин, що живляться. Час роботи реле зменшується зі збільшенням струму. Робота реле залежить від величини струму. [33]

Зворотне реле мінімального часу

[ред. | ред. код]

Реле інверсного мінімального витримки часу (IDMT) - це захисні реле, які були розроблені, щоб подолати недоліки реле перевантаження по струму з незалежною витримкою часу (DTOC). [1] : стор 30-31 [34]

Якщо імпеданс джерела залишається постійним, а струм пошкодження помітно змінюється, коли ми віддаляємося від реле, тоді краще використовувати захист від надструму IDMT [35]:11 для досягнення високошвидкісного захисту на великій ділянці ланцюга, що захищається. [27]:127 : 127 Однак, якщо опір джерела значно більший за опір фідеру, характеристика реле IDMT не може бути використана, і можна використовувати DTOC. [36]:42 : 42 По-друге, якщо імпеданс джерела змінюється і стає слабшим із меншою генерацією під час невеликих навантажень, це призводить до уповільнення часу очищення, отже, заперечуючи призначення реле IDMT. [37]:143 : 143 

Стандарт IEC 60255-151 визначає криві реле IDMT, як показано нижче. Чотири криві в таблиці 1 походять із британського стандарту BS 142, який зараз вилучено. [38] Інші п'ять, у таблиці 2, походять від стандарту ANSI C37.112. [39]

Незважаючи на те, що для захисту від струму частіше використовують реле IDMT, можна використовувати режим роботи IDMT для захисту від перенапруги[40] . У деяких захисних реле можна запрограмувати індивідуальні криві [41] та інших виробників [42] мають спеціальні криві, характерні для їхніх реле. Деякі цифрові реле можна використовувати для забезпечення захисту від перенапруги, оберненої за часом [43] або захист від максимального струму зворотної послідовності. [44] : 915 

Таблиця 1. Криві, отримані з BS 142
Характеристика реле Рівняння IEC
Стандартна інверсія (SI)
Дуже інверсний
Екстремально інверсний (EI)
Тривале стандартне замикання на землю
Таблиця 2. Криві походять від стандарту ANSI (характеристики північноамериканського реле IDMT) [27]:126
Характеристика реле Рівняння IEEE
IEEE помірно інверсний
IEE Very Inverse (VI)
Екстремально інверсний (EI)
США CO 8 зворотний
США CO 2 Короткий час зворотний

I r = це відношення струму пошкодження до струму налаштування реле або множника налаштування штекера. [45]:pp 73 : стор 73 «Вилка» є зразком епохи електромеханічних реле і була доступна в дискретних [1]:pp 37 кроки. TD – це налаштування циферблата часу.

Наведені вище рівняння призводять до "сімейства" кривих в результаті використання різних налаштувань множника часу (TMS). З рівнянь характеристики реле очевидно, що більший TMS призведе до меншого часу очищення для даного значення PMS (I r ).

Дистанційне реле

[ред. | ред. код]

Дистанційні реле, також відомі як імпедансне реле, принципово відрізняються від інших форм захисту тим, що їх продуктивність залежить не від величини струму або напруги в захищеному колі, а від співвідношення цих двох величин. Дистанційні реле фактично є реле величини з подвійною активацією, одна котушка якої живиться від напруги, а інша котушка – від струму. Елемент струму виробляє позитивний або активний крутний момент, тоді як елемент напруги створює негативний або скидання крутного моменту. Реле спрацьовує лише тоді, коли співвідношення V/I падає нижче заданого значення (або заданого значення). Під час несправності на лінії електропередач струм замикання зростає, а напруга в місці замикання знижується. Співвідношення V/I[46] вимірюється в місці розташування трансформатора струму і трансформатора напруги . Напруга в місці розташування трансформатора напруги залежить від відстані між трансформатором напруги та пошкодженням. Якщо виміряна напруга менша, це означає, що несправність ближче, і навпаки. Звідси захист називається дистанційним реле. Навантаження, що протікає через лінію, з’являється як імпеданс для реле, а досить великі навантаження (оскільки імпеданс обернено пропорційний навантаженню) можуть призвести до спрацьовування реле навіть за відсутності несправності. [47]:467

Диференціальний захист

[ред. | ред. код]
Докладніше: Диференціальний захист

Диференціальна схема діє на різницю між струмом, що надходить у захищену зону (яка може бути шиною, генератором, трансформатором чи іншим пристроєм), і струмом, що виходить із цієї зони. Відмова за межами зони дає однаковий струм замикання на вході та виході з зони, але несправності всередині зони виявляються як різниця в струмі.[джерело?]

"Диференційний захист є 100% селективним і, отже, реагує лише на несправності в межах своєї захищеної зони. Межа захищеної зони однозначно визначається розташуванням трансформаторів струму. Таким чином, градація за часом з іншими системами захисту не потрібна, допускаючи відключення без додаткової затримки. Таким чином, диференціальний захист підходить як швидкий основний захист для всіх важливих елементів установки».[48]:15

Диференціальний захист можна використовувати для захисту зон із кількома клемами[49][50] і для захисту ліній,[51] генераторів, двигунів, трансформаторів та інших електричних установок.[джерело?]

Трансформатори струму в диференціальній схемі повинні бути вибрані так, щоб мати майже ідентичну реакцію на максимальні струми. Якщо «скрізне замикання» призводить до насичення одного набору трансформаторів струму раніше іншого, зонний диференціальний захист побачить хибний струм «спрацьовування» та може статися помилкове відключення.[джерело?]

Реле напрямку

[ред. | ред. код]

Реле напрямку використовує додаткове поляризаційне джерело напруги або струму для визначення напрямку пошкодження. Спрямовані елементи реагують на зсув фаз між поляризаційною величиною та робочою величиною.[52] Несправність може бути розташована вище або нижче за місцем розташування реле, що дозволяє використовувати відповідні захисні пристрої всередині або поза зоною захисту.[джерело?]

Перевірка синхронності

[ред. | ред. код]

Реле перевірки синхронності забезпечує замикання контакту, коли частота і фаза двох джерел подібні в межах деякого допуску. Реле «перевірки синхронізації» часто застосовується, коли дві системи живлення з’єднані між собою, наприклад, на розподільному пристрої, що з’єднує дві електромережі, або на вимикачі генератора, щоб переконатися, що генератор синхронізований із системою перед його підключенням.[джерело?]

Реле також можна класифікувати за типом джерела живлення, яке вони використовують для роботи.

Захисне реле з подвійним живленням, що живиться від струму, отриманого від лінії трансформатором струму. Також показаний ударник
  • Реле з автономним живленням працюють на енергії, отриманій із захищеного кола, наприклад, через трансформатори струму, які використовуються для вимірювання струму в мережі. Це усуває питання вартості та надійності окремого джерела живлення.
  • Реле з допоміжним живленням працюють від батареї або зовнішнього джерела змінного струму. Деякі реле можуть використовувати змінний або постійний струм. Допоміжне джерело живлення має бути високонадійним під час несправності системи.
  • Реле з подвійним живленням також можуть мати допоміжне живлення, тому всі батареї, зарядні пристрої та інші зовнішні елементи робляться зайвими та використовуються як резервні.[джерело?]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Paithankar, Yeshwant (September 1997). Transmission Network Protection. CRC Press. ISBN 978-0-8247-9911-3.
  2. ↑ Lundqvist, Bertil. 100 years of relay protection, the Swedish ABB relay history (PDF). ABB. Процитовано 30 December 2015.
  3. ↑ а б Schossig, Walter (September 2014). Protection History. Pacworld. Процитовано 30 December 2015.
  4. ↑ Mooney, Joe (1996). Microprocessor-Based Transmission Line Relay Applications (англ.).
  5. ↑ AEMC - Current Rules. www.aemc.gov.au. Процитовано 30 грудня 2015.
  6. ↑ Protection System Maintenance - A Technical Reference (PDF). www.nerc.com. с. 1. Процитовано 5 січня 2016.
  7. ↑ Gadgil, Kaustubh (September 2010). A Numerical Protection Relay Solution (Технічний звіт). № SLAA466. Texas Instruments.
  8. ↑ а б Mason, C. Russell (15 січня 1956). The Art and Science of Protective Relaying. Wiley. ISBN 978-0-471-57552-8.
  9. ↑ а б Protective Relays Application Guide (Звіт). London: The General Electric Company (PLC) of England. January 1974.
  10. ↑ а б Protective Relays Application Guide 3rd Edition, GEC Alsthom Measurements Ltd. 1987, no ISBN, pages 9-10, 83-93
  11. ↑ Warrington, A. R. van C. (1 січня 1968). Relay Design and Construction: Characteristics—Choice of Measuring Units—Construction of Measuring Units—Construction of Timing Units—Details of Design—Cases—Panel Mounting—Operation Indicators—Finishes. Protective Relays. Springer US. с. 29—49. doi:10.1007/978-1-4684-6459-7_2. ISBN 978-1-4684-6461-0.
  12. ↑ IEE (1981). Electricity Council (ред.). Power System Protection: Systems and methods. London: Peter Peregrinus. с. 15. ISBN 9780906048535.
  13. ↑ Metha, V.K. & Rohit (July 2008). Chapter 21. Principles of Power System (вид. 4th). S Chand. с. 503.
  14. ↑ Paithankar, Y.G. & Bhide, S.R. (July 2013). Fundamentals of Power System Protection (вид. 2nd). PHI Learning. с. 33. ISBN 978-81-203-4123-4.
  15. ↑ Bakshi, U.A. & A.V. (2010). Chapter 1. Protection of Power System. Technical Publications. с. 16. ISBN 978-81-8431-606-3.
  16. ↑ Ram, Badri; Vishwakarma, D.N. (2007). Power System Protection and Switchgear. New Delhi: Tata McGraw-Hill. с. 7. ISBN 9780074623503.
  17. ↑ а б Rao, T.S Madhava (1989). Power System Protection: Static Relays (вид. 2nd). New Delhi: India Professional. ISBN 978-0-07-460307-9.
  18. ↑ Singh, Ravindra P. (2009). Switchgear and Power System Protection. New Delhi: PHI Learning Private Limited. с. 151. ISBN 978-81-203-3660-5.
  19. ↑ Rockefeller, G.D. (1 квітня 1969). Fault Protection with a Digital Computer. IEEE Transactions on Power Apparatus and Systems. PAS-88 (4): 438—464. Bibcode:1969ITPAS..88..438R. doi:10.1109/TPAS.1969.292466. ISSN 0018-9510.
  20. ↑ PAC World magazine: Interview with George Rockefeller Jr. www.pacw.org. Процитовано 13 січня 2016.
  21. ↑ Rockefeller, G.D.; Udren, E.A. (1 травня 1972). High-Speed Distance Relaying Using a Digital Computer II-Test Results. IEEE Transactions on Power Apparatus and Systems. PAS-91 (3): 1244—1258. Bibcode:1972ITPAS..91.1244R. doi:10.1109/TPAS.1972.293483. ISSN 0018-9510.
  22. ↑ PAC World magazine: Protection History. www.pacw.org. Процитовано 13 січня 2016.
  23. ↑ а б Johns, A. T.; Salman, S. K. (1 січня 1995). Digital Protection for Power Systems. IET Digital Library. doi:10.1049/pbpo015e. ISBN 9781849194310. S2CID 106644987.
  24. ↑ Working Group (WGI-01), Relaying Practices Subcommittee. Understanding microprocessor-based technology applied to relaying (Звіт). IEEE.
  25. ↑ Singh, L.P. (1997). Digital Protection: Protective Relaying from Electromechanical to Microprocessor. New Delhi: New Age International. с. 4.
  26. ↑ Tziouvaras, Demetrios A.; Hawbaker, William D. (October 1990). Novel Applications of a Digital Relay with Multiple Setting Groups. 17th Annual Western Protective relay Conference, Spokane, Washington.
  27. ↑ а б в Network Protection & Automation Guide. Levallois-Perret, France: Alstom. 2002. ISBN 978-2-9518589-0-9.
  28. ↑ Gadgil, Kaustubh (September 2010). A Numerical Protection Relay Solution (Технічний звіт). № SLAA466. Texas Instruments.
  29. ↑ Khan, Z.A; Imran, A. (1 березня 2008). Algorithms and hardware design of modern numeric overcurrent and distance relays. 2008 Second International Conference on Electrical Engineering. с. 1—5. doi:10.1109/ICEE.2008.4553897. ISBN 978-1-4244-2292-0.
  30. ↑ Sham, M.V.; Vittal, K.P. (1 грудня 2011). Development of DSP based high speed numerical distance relay and its evaluation using hardware in loop power system simulator. ISGT2011-India. с. 37—42. doi:10.1109/ISET-India.2011.6145351. ISBN 978-1-4673-0315-6. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  31. ↑ Numerical relays - Protection and control products for power distribution. new.abb.com. ABB. Процитовано 5 січня 2016.
  32. ↑ Henderson, Brad (17 March 2009). Protection relay settings management in the modern world (PDF). South East Asia Protection and Automation Conference -CIGRE Australia Panel B5. с. 2. Процитовано 5 січня 2016.
  33. ↑ а б Overcurrent Relay. 29 червня 2016.
  34. ↑ Hewitson, L.G.; Brown, M. (2005). Practical Power System Protection. Elsevier {BV}. ISBN 978-0750663977.
  35. ↑ Instruction Manual Overcurrent Protection Relay GRD110-xxxD (PDF). Japan: Toshiba. 2010.
  36. ↑ Paithankar, Y.G; Bhinde, S.R. (2003). Fundamentals of Power System protection. New Delhi: Ashok K Goshe. ISBN 978-81-203-2194-6.
  37. ↑ Warrington, A.R.van C. (1968). Protective Relays: Their Theory and Practice Volume One. Stafford, Uk: Chapman & Hall. ISBN 978-1-4684-6459-7.
  38. ↑ BS 142-0:1992 - Electrical protection relays. General introduction and list of Parts. shop.bsigroup.com. Процитовано 14 січня 2016.
  39. ↑ IEEE Standard Inverse-Time Characteristic Equations for Overcurrent Relays. 1 січня 1997. с. i–. doi:10.1109/IEEESTD.1997.81576. ISBN 978-1-55937-887-1. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  40. ↑ Technical Reference Manual Voltage Relay REU610 (Технічний звіт). ABB. 2006.
  41. ↑ Instruction Manual- F35 Multiple Feeder Protection (Технічний звіт). Markham, Ontario: GE Multilin. 2011.
  42. ↑ Combined Overcurrent & Earth fault Relays - SPAJ 140C (Технічний звіт). ABB. 2004.
  43. ↑ Guzmán; Anderson; Labuschagne (23 вересня 2014). Adaptive Inverse Time Elements Take Microprocessor-Based Technology Beyond Emulating Electromechanical Relays. Annual PAC World Americas Conference.
  44. ↑ Elneweihi, A.F.; Schweitzer, E.O.; Feltis, M.W. (1993). Negative-sequence overcurrent element application and coordination in distribution protection. IEEE Transactions on Power Delivery. 8 (3): 915—924. doi:10.1109/61.252618. ISSN 0885-8977.
  45. ↑ Ram, Badri; Vishwakarma, D.N. (2007) [1994]. Power System Protection and Switchgear. New Delhi: Tata McGraw-Hill. ISBN 9780074623503.
  46. ↑ Roberts, J.; Guzman, A; Schweitzer, III, E.O. (October 1993). Z = V/I Does Not Make a Distance Relay. 20th Annual Western Protective relay Conference, Spokane, Washington.
  47. ↑ Rincon, Cesar; Perez, Joe (2012). 2012 65th Annual Conference for Protective Relay Engineers. с. 467—480. doi:10.1109/CPRE.2012.6201255. ISBN 978-1-4673-1842-6.
  48. ↑ Ziegler, Gerhard (2005). Numerical differential protection: principles and applications. Erlangen: Publicis Corporate Publishing. ISBN 978-3-89578-234-3.
  49. ↑ Moxley & Lippert. Multi-Terminal Line Differential Protection (PDF). siemens.com. Процитовано 5 січня 2016.
  50. ↑ . College Station, TX. ISBN 978-1-4244-6073-1. {{cite conference}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  51. ↑ . Cheboksary Chuvashia. {{cite conference}}: Недійсний |display-authors=3 (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  52. ↑ . College Station, TX. ISBN 978-1-4244-6073-1. {{cite conference}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]

[[Категорія:Компоненти ліній електропередач]] [[Категорія:Релейний захист]] [[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Alessot/Захисне_реле&oldid=43556146