Користувач:Daryna Basova/Чернетка
Сатурн названо на честь римського бога землеробства та багатства, який також був батьком Юпітера[1]. У римській міфології Сатурн є богом хліборобства, рільництва та часу[2]. Сатурна ототожнювали з грецьким богом Кроносом. Кронос був богом сівби і жнив, початку і кінця. Пізніше, в еліністичний період, ототожнювався з богом часу Хроносом[3].
В астрології Сатурн асоціюється з цілеспрямованістю, точністю, шляхетністю, етикою, ввічливістю, високими цілями, кар’єрою, великими досягненнями, відданістю, авторитетністю, стабільністю, чеснотами, продуктивністю, долею, захистом, рівновагою і кармою, але водночас і з песимізмом, труднощами та фаталізмом[4].
Раніше довгий час помилково вважалося, що Сатурн є планетою земної групи і має тверду поверхню, яка могла би бути придатною для життя. Це породило багато фантастичних історій про жителів Сатурна[5].
Найдавніше зображення Сатурна в художній літературі зустрічається у філософській повісті Вольтера «Мікромегас» (1752). В ній на Землю прилітають дві істоти: одна з Сатурна, та інша з планети, що обертається навколо Сіріуса. Двоє інопланетян відправляються з Сатурна в пошуках знань, відвідуючи кільця Сатурна, його супутники, супутники Юпітера, сам Юпітер, Марс і зрештою прибувають на Землю[6].
У романі Гамфрі Деві «Втішні подорожі» (1830)[7] далекий мандрівник описує Сатурн і його гігантських мешканців[8].
Сатурн є однією із зупинок у подорожі на повітряній кулі, що описана в романі Бенджаміна Ф. Філда «Розповідь про подорожі та пригоди Пола Аермонта серед планет» (1873)[9].
Сатурн ― один із головних світів, представлених у книзі Джона Б. Файєта[10] «Голоси з багатьох пагорбів, відлуння з багатьох долин» (1886)[11].
У творі Джона Джейкоба Астора «Подорож до інших світів: Роман майбутнього» (1894)[12] Сатурн — це домівка духів, існування яких підтверджує правдивість теологічних переконань мандрівників із майбутньої Землі[13].
У романі Сайруса Коула «Аврорафон» (1890) сатурніанці зіткнулися з повстанням роботів[14], а в романі Леббеуса Х. Роджерса «Довіра повітряного змія» (1900)[15] вони побудували єгипетські піраміди.
До серії юнацьких міжпланетних романів Роя Роквуда входила книга «Космічним кораблем до Сатурна» (1935)[8]. Ще один відомий твір для підлітків, у якому на Сатурні є життя, — «Загублені люди Сатурна» (1953)[16] Філіпа Летама[17].
Сатурніанці зазвичай зображуються більш розвиненими, ніж люди Землі, зокрема в романі 1886 року «Роман двох світів»[18] Марі Кореллі[5]. Жителів Сатурна час від часу зображують войовничими, але іноді доброзичливими, наприклад, в оповіданні «Падіння Меркурія» (1935) Леслі Ф. Стоуна, де вони допомагають людству у війні проти Меркурія[19] і в оповіданні «Люди без тіні» (1933) Стентона А. Кобленца, де вони приходять на Землю як завойовники, щоб перетворити її на утопію[5]. В інших творах вони злі й жорстокі, наприклад, у оповіданні Кліфтона Б. Круза «Загроза від Сатурна» (1935) та його продовженні «Барабани» (1936)[5].
Винятками із цієї загальної тенденції є роман 1886 року «Алеріель, або Подорож до інших світів» В. С. Лах-Шірми, де в екосфері планети домінують гриби та безхребетні[20], і роман 1901 року «Медовий місяць у космосі» Джорджа Ґріффіса, де вона населена морськими водоростями, рептиліями і примітивними гуманоїдами[21].
Після того як було встановлено, що Сатурн є газовим гігантом, випадки зображення подібного життя на ньому значно зменшилися. Натомість почали більше розглядатися атмосфера і кільця Сатурна[5].
Кільця Сатурна відіграють ключову роль у повісті Айзека Азімова «Марсіанський шлях» (1952)[22] як джерело льоду для спраглого Марса, також автор повернувся до цього місця у своїй історії для підлітків «Щасливчик Старр і кільця Сатурна» (1958)[23]. В іншому його романі, «Фундація та Земля» (1986)[24] кільця Сатурна підтверджують ідентифікацію нашої давно втраченої Сонячної системи, яка в тексті часто вважається міфічною[8].
У повісті Джона Варлі «Рівнодення» (1977) релігійний культ задіяний у тому, щоб пофарбувати одне з кілець Сатурна в червоний колір[8]. Також він написав серію книг «Титан» (1979), «Чарівник» (1980) і «Демон» (1984), яка починається з місії з дослідження малих супутників Сатурна[25]. Штучний світ або Макроструктура, прихована серед супутників Сатурна, є головною локацією цієї трилогії[8].
У романі Сеселії Голланд «Літаючі світи» (1976)[26], міста ширяють над Сатурном і Ураном[27]. Люди живуть у цих містах в атмосфері Сатурна. Подібне зображено і в романі «Хмари Сатурна» (1991) Майкла Макколлума[28].
Подорож в атмосферу зображено в оповіданні Роджера Желязни «Пісня страху» (1985)[20]. А в романі Роберта Л. Форварда «Рукх Сатурна» (1997)[29] зображено інопланетян, які живуть в атмосфері[30].
Роман Пола Макоулі «Сади Сатурна» (2001) зображує майбутнє, де багато менших супутників Сатурна населені, Титан тераформується, а генний інженер намагається перетворити Епіметей на живий організм[31].
Пізніша серія Бена Бови «Оповідання про Велику подорож» розповідає про подорож до Сатурна і Титана у романах із відповідними назвами «Сатурн» (2003) і «Титан» (2006)[8].
Сатурн відвідують люди у фільмі «Бамбукова літаюча тарілка» (1968). Події розгортаються в Китаї, на територію якого падає НЛО. Люди, що знаходять його, відправляються в коротку екскурсію по Сонячній системі, включаючи візит до Сатурна, а потім повертаються на Землю[32].
Сатурн служить місцем призначення природного заповідника, що містить залишки рослинного життя постапокаліптичної Землі у фільмі 1972 року «Мовчазна втеча»[33].
«Людина, що тане» (1977). Під час космічного польоту на Сатурн троє астронавтів піддаються впливу радіації, внаслідок чого двоє з них гинуть, а третій, полковник Стів Вест, серйозно поранений. Повернувшись у лікарню на Землі, Вест прокидається і з жахом виявляє, що його тіло тане[34].
У фільмі «Дізнання пілота Піркса» (1978) розповідається про політ космічного корабля «Голіаф» зі змішаним екіпажем з людей і роботів-андроїдів до кілець Сатурна. Проте через примітивні спецефекти кільця Сатурна в фільмі показано досить неправдоподібно: як нерухомі, суцільні, величезні крижані брили, причому непомірно товсті[35] — на відміну від реальних кілець, набагато тонших, що складаються з метеоритного пилу і часточок льоду і обертаються навколо планети з величезною швидкістю[36].
Ґалактус поглинає Сатурн у фільмі 2007 року «Фантастична четвірка: Вторгнення срібного серфера»[37].
«Інтерстеллар» (2014). Події фільму починаються в недалекому майбутньому — Земля вже не в змозі підтримувати людство. У Сонячній системі вчені виявили червоточину біля Сатурна та єдиний шанс людства на виживання — пройти через неї та колонізувати нові світи в іншій галактиці[38].
Планета також була представлена в кількох коміксах. Герой DC Джемм із Сатурна, і злі Кронани з коміксів Marvel про Тора мають там базу[5].
Сатурн з'являється як головна локація в іграх Jovian Chronicles, Transhuman Space і Eclipse Phase, а також у відеоіграх System Shock і Dead Space 2[37].
- ↑ Saturn. science.nasa.gov (амер.). NASA Science. Процитовано 6 липня 2024.
- ↑ Козовик І. Я.; Пономарів О. Д. (2006). Словник античної мітології.
- ↑ Graf, Fritz (1993). Greek mythology : an introduction. Baltimore : Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-4657-1.
- ↑ Gettings, Fred (1985). Dictionary of astrology. London : Routledge & Kegan Paul. ISBN 978-0-7102-0650-3.
- ↑ а б в г д е Westfahl, Gary (19 липня 2021). Saturn. Science Fiction Literature through History: An Encyclopedia (англ.). Bloomsbury Publishing USA. ISBN 978-1-4408-6617-3.
- ↑ Redman, Ben Ray (1977). The portable Voltaire. New York: Penguin Books. ISBN 978-0-14-015041-4.
- ↑ Humphry, Davy (1830). Consolations in travel (The last days of a philosopher).
- ↑ а б в г д е SFE: Outer Planets. sf-encyclopedia.com. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ SFE: Aermont, Paul. sf-encyclopedia.com. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ SFE: Fayette, John B. sf-encyclopedia.com. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ Fayette, John B. (1886). Voices from many hill tops, echoes from many valleys. Springfield, Mass.
- ↑ Astor, John Jacob (1894). A journey in other worlds. A romance of the future (English) . New York.
- ↑ SFE: Astor, John Jacob. sf-encyclopedia.com. Процитовано 30 липня 2024.
- ↑ SFE: Cole, Cyrus. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ Rogers, Lebbeus Harding (1900). The kite trust : (a romance of wealth). New York.
- ↑ Latham, Philip (1953). Missing Men of Saturn.
- ↑ SFE: Latham, Philip. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ Corelli, Marie (1880). A romance of two worlds. New York.
- ↑ Westfahl, Gary (19 липня 2021). Mercury. Science Fiction Literature through History: An Encyclopedia (англ.). Bloomsbury Publishing USA. ISBN 978-1-4408-6617-3.
- ↑ а б Stableford, Brian M. (2006). Science Fact and Science Fiction: An Encyclopedia (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-97460-8.
- ↑ Darling, David; Schulze-Makuch, Dirk (17 лютого 2016). The Extraterrestrial Encyclopedia (англ.). ISBN 978-1-5069-0144-2.
- ↑ Asimov, Isaac (1952). The Martian Way (англ.).
- ↑ Asimov, Isaac (1972). Lucky Starr and the rings of Saturn. New York.
- ↑ Isaac Asimov (1986). Foundation And Earth (англ.).
- ↑ SFE: Varley, John. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ Holland, Cecelia (1976). Floating worlds. New York. ISBN 978-0-394-49330-5.
- ↑ SFE: Holland, Cecelia. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ McCollum, Michael (1991). The clouds of Saturn. ISBN 978-0-345-36412-8.
- ↑ Forward, Robert L. (1998). Saturn rukh. New York. ISBN 978-0-8125-3458-0.
- ↑ The Greenwood encyclopedia of science fiction and fantasy : themes, works, and wonders. Greenwood Press. 2005. ISBN 978-0-313-32950-0.
- ↑ McAuley, Paul J. The Gardens of Saturn. www.baen.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ SFE: Bamboo Saucer, The. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ SFE: Silent Running. sf-encyclopedia.com. Процитовано 31 липня 2024.
- ↑ Hardy, Phil (1986). The encyclopedia of science fiction movies. Minneapolis, MN : Woodbury Press. ISBN 978-0-8300-0436-2.
- ↑ Transnational Spaces of Science Fiction: An Estonian-Polish coproduction The Test of Pilot Pirx. www.kinokultura.com. Процитовано 1 серпня 2024.
- ↑ Poulet, F. (1 грудня 2002). The Composition of Saturn's Rings. doi:10.1006/icar.2002.6967. Процитовано 28 липня 2024.
- ↑ а б Caryad; Römer, Thomas; Zingsem, Vera (15 вересня 2014). Wanderer am Himmel: Die Welt der Planeten in Astronomie und Mythologie (нім.). Springer-Verlag. ISBN 978-3-642-55343-1.
- ↑ Nolan, Christopher; Hathaway, Anne; Chastain, Jessica (7 листопада 2014), Interstellar, Paramount Pictures, Warner Bros., Legendary Entertainment, процитовано 4 серпня 2024