Гамфрі Деві

Гамфрі Деві
англ. Humphrey Davy
Народився	17 грудня 1778(1778-12-17)[…] Пензанс, Корнволл, Корнволл, Південно-Західна Англія, Англія, Королівство Велика Британія[…]
Помер	29 травня 1829(1829-05-29)[…] (50 років) Женева, Швейцарія
Поховання	Цвинтар королів
Країна	Велика Британія
Діяльність	хімік, винахідник, фізик, геолог, фотограф, поет, письменник
Alma mater	Truro Cathedral Schoold
Галузь	фізика, хімія
Заклад	Лондонське королівське товариство
Посада	Президент Лондонського королівського товариства
Науковий ступінь
Відомі учні	Майкл Фарадей
Членство	Шведська королівська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Зоологічне товариство Лондонаd Варшавське товариство друзів науки Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Інститут Франції Національна академія наук Італіїd Баварська академія наук Французька академія наук
Відомий завдяки:	винахід гірничої лампи, виділення чистих металів
Батько	Robert Davyd
Мати	Grace Millettd
Брати, сестри	John Davyd
У шлюбі з	Jane Davyd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства Королівська медаль медаль Румфорда (1816) Galvanism Prized (1807) Бейкерівська лекція (1826, 1811, 1810, 1809, 1808, 1807, 1806) член Зоологічного товаристваd Член Американської академії мистецтв і наук Royal Society Bakerian Medald
Автограф
Гамфрі Деві у Вікісховищі

Га́мфрі Де́ві (англ. Sir Humphry Davy; 17 грудня 1778 — 29 травня 1829) — британський фізик і хімік, член Лондонського королівського наукового товариства, з 1820 — президент цього товариства, один із засновників електрохімії, винахідник безпечної гірничої лампи. Одержав металевий калій і натрій електролізом їдких лугів (1807).

Біографія

Народився у 1778 році у невеликому містечку Пензансі у графстві Корнуолл на південному заході Англії, був старшим серед п'яти дітей у сім'ї Роберта Деві та Грейс Міллетт. За словами його брата Джона Деві, їхнє рідне місто характеризувалося «майже безмежною довірливістю до надприродного та жахливого… Серед середніх і вищих класів було мало смаку до літератури, і ще менше до науки… Полювання, стрілянина, боротьба, півнячі бої, які загалом закінчувалися пияцтвом, були тим, що їм найбільше подобалося». Батько був різьбярем по дереву, заробляв мало, і тому його сім'я ледве зводила кінці з кінцями. У віці шести років Деві був відправлений до гімназії в Пензансі, а через три роки його сім'я перебралась до Варфелла, неподалік Ладжана і для закінчення навчання Гамфрі мешкав у Джона Тонкіна, який був йому хрещеним батьком. Після закінчення гімназії Пензанса в 1793 році Тонкін заплатив за те, щоб Деві відвідував гімназію у Труро для завершення здобуття освіти під керівництвом преподобного доктора Кардью. Той у листі до Девіса Гілберта сухо відзначав: «Я не міг розрізнити здібності, якими він потім так відзначився». З усім тим, Дейві розважав своїх шкільних друзів написанням віршів, валентинок та розповідями історій з «Тисячі й однієї ночі». Розмірковуючи про свої шкільні дні в листі до матері, Деві написав: «Навчатися природним шляхом — справжнє задоволення; як прикро стає, що в більшості шкіл це стає болем». У 1794 році батько помирає, і Гамфрі переїхав жити до Джона Тонкіна, що став його опікуном.

Після смерті батька підлітка віддали учнем до хірурга, а потім — до аптекаря. Там, нарешті, Деві почав практикуватися в улюбленій хімії. У мансарді у будинку свого опікуна він ставив перші хімічні досліди. Рідні обурювалися: «Цей хлопчик Гамфрі невиправний. Він підірве нас усіх». А старша сестра скаржилася, що хімічні речовини псують її сукні.

Паралельно учень аптекаря самостійно вивчав іноземні мови. Один з науковців, з яким листувався Деві з різних питань фізики та хімії, лікар і хімік Томас Беддо, вражений його надзвичайним обдаруванням, зацікавився молодим дослідником. Беддо вирішив надати Деві можливість працювати, де той міг би рости й повністю проявити свої здібності. Маститий вчений запрошує Деві працювати хіміком у свою клініку, згодом реорганізовану у Пневматичний інститут (англ. Bristol Pneumatic Institution) у Брістолі, куди Гамфрі й переходить в 1798 році. У Пневматичному інституті Деві очолив лабораторію, де почав експерименти з відкритим раніше Д. Прістлі закисом азоту, який Деві назвав за п'янкий ефект «веселильним газом». Він описав і знеболювальну дію цього газу.

У 1801-му році асистент, а з 1802-го — професор Королівського інституту. У 1803 році Деві обирають членом Королівського товариства, а з 1807 до 1812 він працює як секретар цього товариства. У цей період дослідницька та педагогічна діяльність Деві набуває особливого розмаху. Деві надає великого значення дослідницькій та експериментальній роботі в галузі хімії та фізики. У своїх записках він пише:

«Набагато важче збирати факти, ніж займатися спекулятивними спогляданнями з їх приводу: добрий експеримент має більше цінності, ніж глибокодумність такого генія, як Ньютон»

У Деві навчався і з 1812 року почав працювати Майкл Фарадей.

У 1812 році Деві у віці 34 років за наукові роботи був посвячений у лицарі. Він одружився з молодою заможною вдовою Джейн Ейпріс, далекою родичкою Вальтера Скотта. У 1813 році Деві їде подорожувати Європою, відмовившись від професури та від посади в Королівському товаристві, як такої, що не відповідає його новому громадському становищу. Повернувшись до Англії, Деві більше не займається серйозною науковою роботою, а звертається виключно до практичних питань промисловості.

У 1819 році Деві було надано титул баронета.

У 1826 році Деві мав перший інсульт, який надовго прикував його до ліжка. На початку 1827 року він їде з Лондона у Європу разом з братом: леді Джейн не вважала за потрібне супроводжувати хворого чоловіка. 29 травня 1829 року по дорозі до Англії Деві зазнав другого удару, від якого він і помер на п'ятдесят першому році життя в Женеві. Похований у Женеві на кладовищі Пленпале.

У Вестмінстерському абатстві в Лондоні, на місці поховання видатних людей Англії, на його вшанування встановлено меморіальну дошку.

На честь науковця Лондонське Королівське товариство у 1877 році заснувало наукову нагороду — медаль Деві.

Наукова діяльність

Гірнича лампа Деві

Відкрив або отримав у чистому вигляді хімічні елементи: кальцій, барій, магній, стронцій, хлор, калій, натрій, літій. Відкрив дурманну дію закису азоту, названого веселильним газом (1799). Запропонував електрохімічну теорію хімічної спорідненості (1800), розвинуту далі Берцеліусом.

Отримав металевий натрій і калій при електролізі їхніх гідроксидів, які раніше вважалися нерозкладними речовинами (1807). За допомоги електролізу отримав амальгами кальцію, стронцію, барію, магнію (1810). Незалежно від Гей-Люссака і Тенара виділив бор із борної кислоти; підтвердив елементарність хлору (1810). Запропонував водневу теорію кислот, заперечивши погляд Лавуазьє, який вважав, що кожна кислота повинна мати у своєму складі оксиген. Описав явище так званої електричної дуги (1808—1809). Сконструював безпечну гірничу лампу з металевою сіткою (1815). Встановив залежність електричного опору провідника від довжини й перетину й відзначив залежність електропровідності від температури (1821). Читав курс агрохімії (1803—1813). Висловив думку, що мінеральні солі необхідні для живлення рослин, і вказав на необхідність польових дослідів для розв'язання проблем землеробства.

Див. також

• Медаль Деві
• Лампа Деві

Бібліографія

• Davy H. Researches, Chemical and Philosophical. Bristol: Biggs and Cottle, 1800.
• Davy H. Elements of Chemical Philosophy. London: Johnson and Co., 1812.
• Davy H. Elements Of Agricultural Chemistry In A Course Of Lectures. London: Longman, 1813.
• Davy H. The Papers of Sir H. Davy. Newcastle: Emerson Charnley, 1816.
• Davy H. Discourses to the Royal Society. London: John Murray, 1827.
• Davy H. Salmonia or Days of Fly Fishing. London: John Murray, 1828.
• Davy H. Consolations in Travel or The Last Days of a Philosopher. London: John Murray, 1830.

Література

• Hunt, Robert (1888). «Davy, Humphry». Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co.

Посилання

• Pratt, Anne (1841). Sir Humphrey Davy. Dawnings of Genius. London: Charles Knight and Company. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. (Davy's first name is spelled incorrectly in this book.)
• Твори Humphry Davy у проєкті «Гутенберг»
• Твори та інформація про Гамфрі Деві у Інтернет-архіві
• The Collected Works of Humphry Davy
• Journal of a Tour made in the years 1828, 1829, through Styria, Carniola, and Italy, whilst accompanying the late Sir Humphry Davy by J. J. Tobin (1832)
• Humphry Davy, Poet and Philosopher by Thomas Edward Thorpe, New York: Macmillan, 1896
• Young Humphry Davy: The Making of an Experimental Chemist by June Z. Fullmer, Philadelphia: American Philosophical Society, 2000