Користувач:Kor.Goo./Чернетка

Список

ПІБ	Фотографія	Посада	Роки життя	Довідка
Ващук Микола Васильович		пожежник, командир відділення, сержант	1959—1986	Народився в селі Велика Хайча. Закінчив 8 класів середньої школи, потім працював на заводі «Більшовик». З 1978—1980 служив у лавах радянської армії. У 1982 році прийнятий на службу у 6-ту СВПЧ. Одним з перших прибув на виклик після вибуху. Встановив автодробину муж 3-м та 4-м блоком, після чого його відділення проклало рукав на покрівлю. О 4:50 пожежа була локалізована. Отримав велику дозу радіації та помер. Помер 14 травня 1986 року в одній з лікарень Москви. Указом Президента України від 21 квітня 2006 року «за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» присвоєно звання Героя України.
Ігнатенко Василь Іванович		пожежник, командир відділення, старший сержант	1961—1986	Народився в смт. Брагін. Після закінчення середньої школи вчився у Гомельському училищі електротехніки, потім служив строкову службу у пожежній частині Москви. Після демобілізації намагався поступити на службу в пожежну частину м. Чернігів, але безрезультатно. Потім влаштувався у пожежну частину міста Прип'ять. Майстер спорту СРСР. Старший сержант Ігнатенко одним з перших взяв участь у гасінні пожежі 26 квітня. Отримав велику дозу радіації (1600 рентгенів). Операція по пересадці кісткового мозку не дала результатів. Помер 13 травня 1986 року у Москві. Указом Президента України від 21 квітня 2006 року «за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» присвоєно звання Героя України.
Титенок Микола Іванович		пожежник, старший сержант	1962—1986	Народився в смт. Вільча. Закінчив середню школу, потім вчився в морехідному училищі. Три роки служив у місті Поті. Працював пожежником СВПЧ № 6. Під час пожежі до останнього виконував свої обов'язки, отримавши велику дозу радіації. Помер 16 травня 1986 року у Москві. Указом Президента України від 21 квітня 2006 року «за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» присвоєно звання Героя України.
Тішура Володимир Іванович		старший пожежник, сержант	1959—1986	Народився в смт. Сіверський, Ленінградської області, РСФСР. Закінчив середню школу. Працював монтажником та слюсарем. Потім поступив на службу в СВПЧ № 6 по м. Прип'ять. Першим прибув на пожежу та до останнього моменту виконував своє бойове завдання, доки не прибули допоміжні сили. Після чого був виведений зі складу та госпіталізований. Отримав дуже велику дозу радіації. Помер у Москві. Указом Президента України від 21 квітня 2006 року «за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» присвоєно звання Героя України.
Лелеченко Олександр Григорович		заступник начальника енергетичного цеху	1938—1986	Народився в смт. (з 2007 року — село) Новооріхівка, Полтавської області, Україна. Навчався у Харьківському льотному училищі на штурмана, потім на електроенергетичному факультеті Київського політеху. Працював на Слов'янській електростанції, потім у місті Енергодар на Запорізькій. З 1975 року був заступником начальника енергетичного цеху Чорнобильської АЕС. 26 квітня 1986 року після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС Олександр Григорович тричі ходив в електролізерну, щоб відключити подачу водню, до аварійних генераторів. По коліно у високоактивній воді він вивчав стан розподільних пристроїв, намагаючись дати напругу на живильні насоси. 3агальна доза опромінення, яку він отримав досягла 2500 рад. У Прип'ятській медчастині одержав першу допомогу (внутрішньовенне вливання фізрозчину), втік на блок і працював там іще декілька годин. Указом Президента України від 21 квітня 2006 року «за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» присвоєно звання Героя України.
Ананенко Олексій Михайлович		старший інженер-механік реакторного цеху державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» у 1983 - 1989 роках	нар. 1959	Народився у м. Інта, РСФРР. У 1961 році з батьками переїхав до с. Тулинівка Тамбовської області, де 1977 році закінчив середню школу. З 1977 по 1983 рік навчався у МЕІ за спеціальністю "Атомні електростанції та установки", кваліфікація — інженер-теплофізик. З 1983 року працював оператором, а згодов старшим інженером-механіком реакторного цеху ЧАЄС. Після аварії був одним з трьох добровольців, які спусились у байсейн-барботер та спустили воду, щоб запобігти потужному паровому вибуху. З 1989 по 2018 рік працював в різних установах, які займалися питаннями атомної енергетики, ядерної безпеки тощо. У квітні 2018 року пішов на пенсію.
Беспалов Валерій Олексійович	—	старший інженер турбінного цеху державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» у 1986 році	нар. 1957	Народився у с. Лесівка, Донецької області, УССР (зараз Покровський район). У 1980 році закінчив Одеський політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик. З 1980 року працював на Чорнобильській АЕС, починав з робочих посад, згодом став старшим інженером турбінного цеху. Був одним з трьох добровольців, які спусились у байсейн-барботер та спустили воду, щоб запобігти потужному паровому вибуху. Після аварії продовжив працю на різніх енергетичних підприємствах та установах.
[[Баранов Борис Олександрович	—	начальник зміни державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» у 1976 - 2005 роках	1940 — 2005	Народився в с. Созінови, Кіровської області, РСФРР. З 1966 по 1976 рік прайював черноговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу. У 1974 році закінчив Український заочний політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик. З 1976 року працював начальником зміни на Чорнобильській АЕС. Був одним з трьох добровольців, які спустились у байсейн-барботер та спустили воду, щоб запобігти потужному паровому вибуху. Після аварії продовжив працю на ЧАЕС. Помер 6 кватня 2005 року.