Користувач:Livanka/Барінова Яна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яна Дмитрівна Барінова
Народилася24 січня 1989(1989-01-24) (35 років)
Одеса, Українська РСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняЛондон, Велика Британія
Діяльністьгромадський діяч
Alma materРішельєвський ліцей,
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,
Паризька бізнес-школа,
Нью-Йоркський університет,
«Аспен Інститут Київ»,
Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
Дітидонька Меліса

Я́на Ба́рінова (нар. 24 січня 1989(19890124) в Одесі) — громадська діячка, виконавча директорка та директорка зі стратегії Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (з початку його створення та по листопад 2019 року)[1], представниця Єврейського дипломатичного корпусу Всесвітнього єврейського конгресу (WJC JDCorps). Ключові напрями діяльності — промоція прав людини, сприяння миру та збереження пам’яті про Голокост. Яна Барінова є авторкою понад 100 статей на тему прав людини, політики пам'яті та меморіалізації Голокосту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Яна Барінова народилася 1989 року в Одесі у сім’ї єврейського походження. У родині Лінденбаум по лінії батька 13 осіб були розстріляні в Петрушинській балці смерті — місці масових страт і поховання тисяч людей, убитих нацистами під час окупації Таганрогу.

Мати — Ліна Яківна Барінова — кандидатка психологічних наук, доцент Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Батько — Дмитро Анатолійович Барінов — колишній перший заступник голови Державної служби морського та річкового транспорту України (до грудня 2019 року), голова Наглядової ради Національного університету «Одеська морська академія».

Яна Барінова виховує доньку Мелісу (11 років).

Освіта й наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Яна Барінова навчалася в математичному класі Рішельєвського ліцею в Одесі. Закінчила факультет історії та філософії за спеціальністю «Магістр філософії» й економіко-правовий факультет за спеціальністю «Магістр економіки та права» Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Має ступінь MBA у сфері культурного менеджменту (Master of Business Administration in Arts and Cultural Activities Management) Паризької бізнес-школи.

Яна Барінова є випускницею програми «Менеджмент благодійних проектів та фандрейзингу» Нью-Йоркського університету[2] та лідерського семінару «Цінності та суспільство» «Аспен Інститут Київ»[3].

Наразі Яна Барінова є аспіранткою Університету Париж I Пантеон-Сорбонна та пише докторську дисертацію на тему ролі цифрових технологій у комеморативних практиках під керівництвом Кісельової О.І. — сучасної художниці, директорки Інституту науки та мистецтва Паризького університету (Сорбонна), головної редакторки журналу «Plastic Art&Science».

Участь у конференціях

[ред. | ред. код]

Міжнародна тематична конференція «Mapping Memories 2017» — Бабин Яр та інші «забуті» місця Голокосту, Київ, 2017[4];

Universal Creativity. Міжнародний форум сучасного мистецтва viennacontemporary, Відень, 2017[5];

Пленарне засідання Міжнародного альянсу пам’яті жертв Голокосту (IHRA), Женева, 2017[6];

Семінар із музейної освіти на тему «Політика пам’яті» (Museum Education Seminar), Вільнюс, 2016[7];

Міжнародна конференція «Шоа та єврейська ідентичність» (The Shoah and Jewish Identity), Єрусалим, 2016[8];

Міжнародна конференція «Голокост і єврейська самосвідомість — нові напрямки у єврейській освіті» Міжнародної школи вивчення Голокосту Яд Вашем, Єрусалим, 2016;

Пленарне засідання Міжнародного альянсу пам’яті жертв Голокосту (IHRA), Будапешт, 2016;

На 56й La Biennale di Venezia 2015 року модерувала public talk в рамках The Invisible Pavilion of Kazakhstan, органiзованим IADA[9];

Щорічна конференція Association of European Jewish Museums, Єрусалим, 2015[10];

Форум Європейської комісії «The Creative Shift»: at the Crossroads of Culture, Entrepreneurship and Technology, Брюссель, 2014[11];

Конференція «Музеї майбутнього: цифрове майбутнє музеїв» (Museum Next: digital future of museums), Барселона, 2013;

У 2012 брала участь у public talk на запрошення VIENNAFAIR The New Contemporary разом з Сергієм Братковим та Бйорном Гельдхофом, куратором PinchukArtCentre[12][13];

Міжнародна конференція єврейських студій, Москва, 2011.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Яна Барінова почала працювати в 17 років. Початок її професійної діяльності охоплює роботу на посадах проектної менеджерки та арт-менеджерки у соціокультурних проектах і галереях. Серед іншого:

з лютого 2010 по лютий 2013 року Яна Барінова була редакторкою культурної рубрики журналу «L'Officiel Україна»;

з червня по жовтень 2014 року працювала проектною менеджеркою в KEA European Affairs (Брюссель) — агентстві, яке надає консалтингові послуги в сфері культурних та креативних індустрій[14].

У 2015 році Я. Барінова очолила ініціативну групу зі створення Музею єврейської культури в Одесі.

Заснувала у Відні консалтингову компанію «Creapolis» (роки діяльності: 2015-2016). Серед клієнтів компанії були Міжнародна асоціація розвитку мистецтва (IADA) та Благодійний фонд «Рева» (REVA Foundation).

З лютого 2020 року є консультантом фонду «Генезис» (Genesis Philanthropy Group).

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»

[ред. | ред. код]

Яна Барінова належить до ініціаторів створення Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (Babyn Yar Holocaust Memorial Center) у Києві. Центр є некомерційною освітньою організацією, мета якої — задокументувати та зберегти пам’ять про Голокост в Україні та загалом у Центрально-Східній Європі, зокрема — про масові розстріли в Бабиному Яру в 1941-1943 роках[15][16].

Інституційно створення Центру розпочалося в 2016 році. Яна Барінова пройшла шлях від координатора робочої групи проекту до виконавчої директорки та директорки зі стратегії. Вона є культурним лобістом появи в Києві Меморіального центру Голокосту з першого дня виникнення ініціативи в 2015 році[17]. Його орієнтовна вартість становить $120 млн[18][19].

Громадська та міжнародна діяльність

[ред. | ред. код]

У 2017-2019 роках входила до вченої ради Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

З 2018 року Яна Барінова є представницею Єврейського дипломатичного корпусу Всесвітнього єврейського конгресу (WJC JDCorps).

У лютому 2019 року міський голова Києва Віталій Клічко призначив Яну Барінову радницею з гуманітарних питань та питань культури[20].

На запрошення America House Kyiv Яна Барінова взяла участь у програмі професійного менторства «MAP It» у ролі ментора. Програма покликана розвивати культуру професійного менторства в Україні та налагоджувати контакти між спеціалістами з різних сфер.

У вересні 2019 року Яна Барінова як дипломат Всесвітнього єврейського конгресу виступила в Раді ООН з прав людини (UNHRC) з двома доповідями, на теми:

«Жінки можуть бути рушіями реальних змін у наших суспільствах», щоб звернути увагу на те, що мільйони жінок у всьому світі все ще не мають основних прав людини і стикаються з дискримінацією та ґендерним насильством[21];
«WJC глибоко стурбований зростанням расово мотивованої ненависті», закликаючи Раду підвищити важливість освіти, культури та медіаграмотності для запобігання расистському насильству над усіма вразливими групами[22].

Протягом 2019 року проводила безкоштовні екскурсії для киян по Бабиному Яру.

Статті

[ред. | ред. код]

Наукові статті

[ред. | ред. код]

Барінова Я. Д. Комеморація трагедії Голокосту в Європі й Україні (Пам’ять про Бабин Яр) / Я. Д. Барінова // Юдаїка в Одесі. – 2017. – Випуск 4. – С. 190-200.

Барінова Я. Д. «Бабин Яр» у сучасній політиці пам’яті: філософські й теоретичні аспекти / Я. Д. Барінова // ДОКСА : збірн. наукових праць з філософії та філології. – Вип. 1 (27). – 2017. – С. 198-206.

Барінова Я. Д. Пам’ять про Бабин Яр у сучасних стратегіях комеморації: філософсько-теоретичний ракурс / Я. Д. Барінова // Роль суспільних наук у забезпеченні стабільності розвитку глобальних світових процесів у ХХІ ст. : міжнар. науково-практична конференція, 31 березня - 1 квітня 2017 р. – Київ. – 2017. – С. 43-45.

Барінова Я. Д. Нові грані людського буття в епоху нових медіа: Соціально-філософський аналіз / Я. Д. Барінова // Актуальні проблеми філософії та соціології. – 2017. – № 15. – С. 16-18.

New Media Art і постдіаспорна ідентичність: теоретичні й естетичні пошуки Ольги Кісельової / Я. Д. Барінова, І. В. Голубович // Проблеми культурної ідентичності в актуальному мистецтві та музейній практиці : матеріли міжнар. науково-практичної конференції, 14-16 вересня 2016 р. – Одеса, 2016. – С. 6, 7.

Барінова Я. Д. Соціально-філософські й естетичні смисли творчості Ольги Кісельової / Я. Д. Барінова // Totalogy-ХХІ. Постнекласичні дослідження. – 2016. – № 33. – С. 321-334.

Барінова Я. Д. Візуальна культура як предмет філософського осмислення / Я. Д. Барінова // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Одеса. – 2016. – С. 52-57. – (Серія: Історія. Філософія. Політологія ; вип. 12).

Публікації в медіа

[ред. | ред. код]

З 2014 по 2016 рік Яна Барінова, живучи в Парижі, вела власний лайфстайл-блог Bonjourist. За два роки вона опублікувала в блозі 30 статей на культурну тематику[23].

Також Яна Барінова була колумністом видання «Forbes Україна»[24].

Усього Я. Барінова є авторкою понад 100 публікацій.

Вибрані статті

[ред. | ред. код]

Inspirational Woman: Yana Barinova - Chief Strategy Officer & Chief Operational Officer, Babyn Yar Holocaust Memorial Center (BYHMC) / We Are The City, 27.01.2020[25].

OPINION: Right side of history on D-Day – fighting nationalism with remembrance / Jewish News, 05.06.2019[26].

How Britain and Ukraine can learn from each other on Shoah remembrance / The Times of Israel, 07.02.2019[27].

П’ять ключових цінностей сучасної меморіальної інституції / Українська правда. Життя, 27.12.2018[28].

Київський меморіал Голокосту: дорога в 77 років / Дзеркало тижня. – Випуск № 39, 20-26 жовтня 2018[29].

Современный язык коммеморации / LB.ua, 25.06.2018[30].

Навіщо Україні власна меморіальна мова / Українська правда. Життя, 24.02.2018[31].

Стосується кожного / Новое время, 27.01.2018[32].

В Бабьем Яре не должно быть места амбициям, политической конъюнктуре и корыстным интересам / LB.ua, 22.08.2017[33].

Мистецтво скорботи / Новое время, 10.05.2017[34].

Мемориальный центр Холокоста «Бабий Яр»: почему мы верим в успех / LB.ua, 5.04.2017[35].

Бабий Яр: прежде чем строить, нужно расчистить площадку / LB.ua, 9.03.2017[36].

Бабий Яр должен говорить. О чём обязан рассказать Мемориальный центр жертв Холокоста / Фокус, 5.02.2017[37].

Боль по памяти: почему нужно помнить Бабий Яр и как у него наконец будет мемориал / Platfor.ma, 21.12.2016[38].

Як ми пам’ятаємо / Українська правда. Життя, 12.12.2016[39].

Пам’ятати про минуле заради майбутнього / Новое время, 2.11.2016[40].

Еврейский FemDom / Art Ukraine. – № 2 (27), березень-квітень 2012[41].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (укр.). Процитовано 11 лютого 2020.
  2. ↑ New York University (англ.). Нью-Йоркський університет. Процитовано 16 лютого 2020.
  3. ↑ Аспен Інститут Київ (англ.). «Аспен Інститут Київ». Процитовано 16 лютого 2020.
  4. ↑ Міжнародна тематична конференція «Mapping Memories 2017» — Бабин Яр та інші «забуті» місця Голокосту (укр.). Інститут історії України НАН України. Процитовано 16 лютого 2020.
  5. ↑ viennacontemporary (англ.). viennacontemporary. Процитовано 16 лютого 2020.
  6. ↑ IHRA Concludes Plenary Meetings in Geneva (англ.). Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту. 29 червня 2017. Процитовано 16 лютого 2020.
  7. ↑ MES Vilnius 2016 (англ.). AEJM.org. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  8. ↑ International Conference 2016 - The Shoah and Jewish Identity (англ.). Яд Вашем. Процитовано 16 лютого 2020.
  9. ↑ PROTAGONISTS The Invisible Pavilion of Kazakhstan (англ.). IADA. 1 травня 2015. Процитовано 8 червня 2020.
  10. ↑ Jerusalem 2015 (англ.). AEJM.org. Процитовано 16 лютого 2020.
  11. ↑ "The Creative Shift": at the Crossroads of Culture, Entrepreneurship and Technology (англ.). Європейська комісія. Процитовано 16 лютого 2020.
  12. ↑ VIENNAFAIR: VIENNA Quintet Day / VIENNA TALKS (нім.). eSeL. 20 вересня 2012. Процитовано 8 червня 2020.
  13. ↑ Viennafair (англ.). UnDo.Net. 18 вересня 2012. Процитовано 8 червня 2020.
  14. ↑ KEA European Affairs (англ.). KEA European Affairs. Процитовано 16 лютого 2020.
  15. ↑ Мемориальный центр современности: как помнить о прошлом, чтобы трагедия не повторилась в будущем (рос.). Culturepartnership.eu. Процитовано 17 лютого 2020.
  16. ↑ Как говорить о Холокосте современным языком, не превратив место памяти в Диснейленд (рос.). Buro 24/7. 16 липня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  17. ↑ Маргарита Яковлева (Ормоцадзе) (31 серпня 2018). Интервью с Яной Бариновой, исполнительным директором Мемориального центра Холокоста "Бабий Яр" (рос.). Family Office. Процитовано 5 січня 2020.
  18. ↑ У Києві обрали переможця конкурсу на проєкт Меморіального центру Голокосту (укр.). Укрінформ. 9 вересня 2019. Процитовано 5 січня 2020.
  19. ↑ Новий Меморіальний центр Голокосту у Києві: яким він буде і чому (укр.). Українське радіо. 13 вересня 2019. Процитовано 5 січня 2020.
  20. ↑ Розпорядження Київського міського голови №63 від 21.01.2019р. «Про призначення Барінової Я.Д.» (укр.). Київська міська рада. 21 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  21. ↑ WJC at UNHRC: Women can be the drivers of real change in our societies (англ.). Всесвітній єврейський конгрес. 24 вересня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  22. ↑ WJC at UNHRC: We are deeply concerned by the rise of racially-motivated hatred (англ.). Всесвітній єврейський конгрес. 24 вересня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  23. ↑ "Bonjourist" Yana Barinova (англ.). Wixsite.com. Процитовано 16 лютого 2020.
  24. ↑ Яна Баринова. Специалист в области культурных проектов, журналист (рос.). Forbes Україна. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  25. ↑ Inspirational Woman: Yana Barinova (англ.). We Are The City. 27 січня 2020. Процитовано 8 червня 2020. {{cite news}}: Текст «Chief Strategy Officer & Chief Operational Officer, Babyn Yar Holocaust Memorial Center (BYHMC)» проігноровано (довідка)
  26. ↑ OPINION: Right side of history on D-Day – fighting nationalism with remembrance (англ.). Jewish News. 5 червня 2019. Процитовано 8 червня 2020.
  27. ↑ How Britain and Ukraine can learn from each other on Shoah remembrance (англ.). The Times of Israel. 7 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  28. ↑ П’ять ключових цінностей сучасної меморіальної інституції (укр.). Українська правда. 27 грудня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  29. ↑ Київський меморіал Голокосту: дорога в 77 років (укр.). Дзеркало тижня. Україна. 19 жовтня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  30. ↑ Современный язык коммеморации (рос.). Лівий берег. 25 червня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  31. ↑ Навіщо Україні власна меморіальна мова (укр.). Українська правда. 24 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  32. ↑ Стосується кожного (укр.). НВ. 27 січня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  33. ↑ В Бабьем Яре не должно быть места амбициям, политической конъюнктуре и корыстным интересам (рос.). Лівий берег. 22 серпня 2017. Процитовано 16 лютого 2020.
  34. ↑ Мистецтво скорботи (укр.). НВ. 10 травня 2018. Процитовано 16 лютого 2020.
  35. ↑ Мемориальный центр Холокоста «Бабий Яр»: почему мы верим в успех (рос.). Лівий берег. 5 квітня 2017. Процитовано 16 лютого 2020.
  36. ↑ Бабий Яр: прежде чем строить, нужно расчистить площадку (рос.). Лівий берег. 9 березня 2017. Процитовано 16 лютого 2020.
  37. ↑ Бабий Яр должен говорить. О чём обязан рассказать Мемориальный центр жертв Холокоста (рос.). Фокус. 5 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2020.
  38. ↑ Боль по памяти: почему нужно помнить Бабий Яр и как у него наконец будет мемориал (рос.). Платформа. 21 грудня 2016. Процитовано 16 лютого 2020.
  39. ↑ Як ми пам’ятаємо (укр.). Українська правда. 12 грудня 2016. Процитовано 16 лютого 2020.
  40. ↑ Пам’ятати про минуле заради майбутнього (укр.). НВ. 2 листопада 2016. Процитовано 16 лютого 2020.
  41. ↑ Еврейский FemDom (рос.). Art Ukraine. 23 серпня 2012. Процитовано 16 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Livanka/Барінова_Яна&oldid=28608273