Користувач:Taromsky/Міжштатна автомагістраль 84 (Орегон — Юта)

Taromsky/Міжштатна автомагістраль 84
Taromsky/Міжштатна автомагістраль 84
Загальні дані

Міжштатна автомагістраль 84 (Interstate 84, I-84) — міжштатга автомагістарь на північному заході США. Швидкісна автомагістраль проходить від Портланда (Орегон), до злуки з I-80 поблизу Еко (Юта). Ділянки, що проходять через Орегон та Айдахо, також відомі як Меморіальне автошлях В'єтнамських ветеранів.^[1]^[2] Спочатку автомагістраль служила роздвоєнням І-80 для обслуговування Тихоокеанського Північно-Західного району й спочатку було пронумеровано Interstate 80N.

Загальна довжина I-84 складає 1239 км.

Шосе обслуговує та з'єднує Портланд, Бойсі та Огден. Солт-Лейк-Сіті опосередковано обслуговується I-84 через з'єднання з I-15 у Огдені. Сіетл також опосередковано обслуговується I-84 через з'єднання з I-82. З’єднання з I-80 й I-84 з'єднує ці міста з рештою країни на сході.

I-80N, як правило, будувалася по коридору автошляху США 30 (U.S. Route 30) та автошляху США 30S, які самі великою мірою слідують Орегонським шляхом колоністів 19 сторіччя; позначення автошляху US 30S було знято з експлуатації у 1970-х роках після завершення заміни автостради на I-80N. Автомагістраль була позначена I-84 у 1980 році після вступу у дію змін у настановах у 1977 році, що знеохочували нумерування автошляхів з суфіксами географічного напрямку.^[3] Перенумерування призвело до появи двох автомагістралей I-84, з розташованням іншої на Північному Сході ЗДА.

Опис маршруту

Орегон

Довжина I-84 в Орегоні складає 604 км. Початок міжштатної автомагістралі I-84 впирається у міжштатну автомагістраль I-5. Через 8,7 км I-84 перетинає паралельну I-5 розвантажувану I-205. У мегаполісі Портланда I-84 іноді називають "Банфілд-фрівей" або просто "Банфілд", хоча офіційна назва - Банфілдська швидкісна дорога. Ця автострада названа на честь Томаса Г. "Гаррі" Банфілда (1885–1950), який був головою комісії з транспорту Орегону у 1943-1950 роках. I-84 прямує на схід слідує за вздовж автошляху США 30. У повіті Мултнома слідом за Портландом автострада проходе Грешам, Фервью, Вуд-Вілладж та Траутдейл.

Відразу після виїзду з Траутдейла I-84 та автошлях США 30 йдуть на схід уздовж південного берега річки Колумбія (і північної кордону Орегону) майже на 240 км з першими 130 км у національному мальовничому краї Колумбійської ущелини, що розтяглася від Траутдейла до поблизу Біггс-Джанкшн, проходячи через міста Худ-Рівер й Зе-Даллес у повітах Худ-Рівер й Васко відповідно. Від Зе-Даллесу на південь відзоде автошлях США 197.

Міжштатна автомагістраль 84 далі проходить:

у повіті Шерман проходить через Біггс-Джанкшн, де перетинається з автошляхом США 97; й місто Арлінгтон,
у повіті Морроу місто Бордман, після якого уліво відходить автошлях США 730;
у повіті Юматілла після Юматільського військового сховища з півночі долучається міжштатна автомагістраль 82; у Станфілді долучається з півночі автошлях США 395; місто Пенделтон, від якого на південь відходе автошлях США 395; На схід від Пендлтона, I-84 піднімається на Емігрантську гору з 6% підйому у Сині гори (Блю маунтенс);
автомагістраль досягає 1278 метрів над рівнем моря перед спуском до річки Гранд-Ронде та міста Ла-Гранде у повіті Юніон,
у повіті Бейкер місто Бейкер-Сіті; після Хантінгтона автомагістраль переходе у гірську часову зону
у повіті Малер автомашістраль коротко слідкує південно-західним берегом річки Снек (водосховище Браунлі ); місто Онтаріо.

1 березня 2016 року обмеження швидкості від Худ-Рівер до Онтаріо було підвищено на 5 миль на годину до 70 миль на годину (112,65 км / год), в той час як швидкість руху вантажівок була підвищена до 65 миль на годину (104,61 км / год).^[4]

Айдахо

Довжина I-84 у Айдахо складає 444 км. Після входу у Айдахо автомагістраль проходе основні міста Скарбної долини - району Великого Бойсі. Міжштатна автомагістраль 84 у Айдахо проходить:

у повіті Паєтт місто Фрутланд, де її перетинає автошлях США 95;
у повіті Каньйон місто Колдвелл де перетинається з автошляхами США 20 й 26; й місто Нампа;
у повіті Ада місто Міридіан та Бойсі, де до нього долучаються з автошляхи США 20 й 26;
у повіті Елмор місто Маунтен-Хом;
у повіті Гудінг у громаді Блисс автошляхи США 20 й 26 відходять від автомагістралі;
у повіті Джеромі у 8 км від міста Твин-Фолс перетинається автошлях США 93;
у повіті Мінідока місто Хейбюрн,
у повіті Кассія від автомагістралі відходе уліво на схід міжштатна автомагістраль 86 та автошлях США 30;
перед переходом до Юти автомагістраль коротко проходить повіт Онеїда.

У 2014 році обмеження швидкості на сільських ділянках І-84 у штаті Айдахо було підвищено до 80 миль за годину (130 км/год).^[5]

Юта

Довжина I-84 у Юті складає 191 км.

У Айдахо автомагістраль проходить:

у повіті Бокс-Елдер проходить перевал Раттл-Снейк-Пасс, місто Трімонтон, де до неї долучається міжштатна автомагістраль 15; та Брігам-Сіті, де автомагістраль йде вздовж Першої трансконтинентальної залізниці до Огдену;
у повіті Вебер міста Норт-Огден й Огден, де міжштатна автомагістраль 84 відходить на південни схід від міжштатної автомагістралі 15;
автомагістараль проходить каньон Вебер понад річкою Вебер через північно-східний кут повіту Дейвіс й повіт Морган, де з автостради видно штаб-квартиру збройової Браунінг Армс компані; також у каньйоні Вебер видно незвичне скельне утворення неподалік від автостради <i>Диявольський слайд</i>,^[6] та Тазенд-Майл-Трі, - дерево, що посаджене працівниками залізниці Юніон-Пасифік, щоб відзначити 1000 миль (1609 км) від походження залізниці від міста Омаха (Небраска)^[7]
у повіті Самміт біля Еко автомагістраль впирається у міжштатну автомагістраль 80. , Поблизу кінці автомагістралі розташовано місто-привид, що раніше було залізничної станцією; та водосховище Еко з дамбою Еко.

Історія

Коридор від Портланда до Юти був запропонований як одна з національних «автомагістралей з платним проїздом» у доповіді Бюро громадських доріг ще 1939 року.^[8] Вона була офіційно включена в Міжштатну систему автомобільних магістралей, створену у 1956 році, і спочатку пропонувалося її пронумерувати як Міжштатна 82; проте цього ніколи не відбулося, а позначення Interstate 82 було надано пізніше на іншій дорозі, що з'єднала Елленсбург, (Вашингтон), з Якімою, (Вашингтоном), областю Трай-сітіс та Хермістоном (Орегоном). Шосе було присвоєно позначення І-80Н у плані 1958 року, частково для зв'язку з попереднецею автошляхом США 30. Портландський сегмент автомагістрала (тоді - I-80N) пропонувався пройти як Маунт-Худська автострада через Грешам, Сенді на півдні від гори Маунт-Худ. Такі плани були офіційно кинуті у 1978 році після успішного Портланського автомагістрального повстання.

Американська асоціація державних автошляхів й транспортних службовців встановила керівні принципи, що рекомендовали позбутися суфіксів напрямку (такі як I-80N) у нумерації автошляхів й перенумерувати їх. У 1977 році урядовці Айдахо рекомендували перерахувати I-80N на I-84. Цей рух був підтриманий урядовцями Юти (які спочатку пропонували його як I-82), але відкинутий урядовцями Орегону та Вашингтона. Проте таке нумерування було затверджено 7 липня 1977 року й надано час до виконання позначення автомагістралі до 1 липня 1980 року.^[3] Після перенумерування I-84 була порушена Міжштатна автошляхова нумерувальна конвенція, коли вона опинилась південніше від I-82.^[9]

Допоміжні маршрути

Буаз, штат Айдахо : I-184

Примітки

↑ "Idaho S1227: Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)"
↑ "Oregon SB 461: http://gov.oregonlive.com/bill/2013/SB461/"
↑ ^а ^б Highway Resolutions: Route 84. Utah Department of Transportation. Процитовано 18 травня 2008.
↑ Njus, Elliot (29 лютого 2016). Speed limits jump this week on some Oregon highways. oregonlive.com (амер.). Процитовано 13 серпня 2019.
↑ Staff (21 липня 2014). ITD: Interstate speed limits going up to 80 mph, for real this time. Idaho Statesman. Процитовано 15 вересня 2014.
↑ Unknown. The Devil's Slide, Weber Canyon, Utah. California Digital Library, Board of Regents, University of California. Featuring content donated by Bancroft Library. Процитовано 6 січня 2007.
↑ F.V. Hayden and Daniel M. Davis. Sun Pictures of Rocky Mountain Scenery, Photographic Collection. Utah State University Special Collections and Archives. Архів оригіналу за 12 січня 2007. Процитовано 6 січня 2007.
↑ Bureau of Public Roads (27 квітня 1939). Toll Roads and Free Roads. Government Printing Office. с. 17. OCLC 2843728. Процитовано 21 червня 2018.
↑ Interstate 84 – Idaho. Idaho Transportation Department. May 2006. Архів оригіналу за 1 вересня 2010. Процитовано 21 червня 2018.

Посилання

Географічні дані про Taromsky/Міжштатна автомагістраль 84 (Орегон — Юта) // OpenStreetMap

[Idaho-S1227-1] "Idaho S1227: Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)"

[Oregon-SB461-2] "Oregon SB 461: http://gov.oregonlive.com/bill/2013/SB461/"

[resolution84-3] а ^б Highway Resolutions: Route 84. Utah Department of Transportation. Процитовано 18 травня 2008.

[4] Njus, Elliot (29 лютого 2016). Speed limits jump this week on some Oregon highways. oregonlive.com (амер.). Процитовано 13 серпня 2019.

[statesman-5] Staff (21 липня 2014). ITD: Interstate speed limits going up to 80 mph, for real this time. Idaho Statesman. Процитовано 15 вересня 2014.

[6] Unknown. The Devil's Slide, Weber Canyon, Utah. California Digital Library, Board of Regents, University of California. Featuring content donated by Bancroft Library. Процитовано 6 січня 2007.

[7] F.V. Hayden and Daniel M. Davis. Sun Pictures of Rocky Mountain Scenery, Photographic Collection. Utah State University Special Collections and Archives. Архів оригіналу за 12 січня 2007. Процитовано 6 січня 2007.

[8] Bureau of Public Roads (27 квітня 1939). Toll Roads and Free Roads. Government Printing Office. с. 17. OCLC 2843728. Процитовано 21 червня 2018.

[9] Interstate 84 – Idaho. Idaho Transportation Department. May 2006. Архів оригіналу за 1 вересня 2010. Процитовано 21 червня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]