Користувач:Viktoriia Borshchenko/Чернетка
Комета (від грец. χομήτης — волохатий, від грец. χόμη — волосся[1][2]) — мале тіло Сонячної системи, яке, проходячи поблизу Сонця, нагрівається та починає виділяти гази. Це створює протяжну, гравітаційно незв'язану атмосферу або кому, що оточує ядро, а також хвіст газу та пилу. Ці явища зумовлені впливом сонячного випромінювання та сонячного вітру. Ядра комети мають розміри від кількох сотень метрів до десятків кілометрів і складаються з пухких скупчень льоду, пилу та дрібних кам'яних частинок.
Комети зазвичай мають дуже ексцентричні еліптичні орбіти та широкий діапазон орбітальних періодів, що коливаються від кількох років до потенційно кількох мільйонів років. Короткоперіодичні комети зароджуються в поясі Койпера або в розсіяному диску, який лежить за орбітою Нептуна. Вважається, що довгоперіодичні комети зароджуються в хмарі Оорта — сферичній хмарі крижаних тіл, що тягнеться за межі поясу Койпера до середини відстані до найближчої зірки.
Вироджені комети, які багато разів проходили близько до Сонця, втрачають майже весь свій леткий лід і пил та можуть стати схожими на маленькі астероїди. Вважається, що астероїди мають інше походження ніж комети, оскільки утворилися всередині орбіти Юпітера, а не в зовнішній частині Сонячної системи. Однак відкриття комет головного поясу та активних малих планет-кентаврів розмило межу між астероїдами та кометами.
Станом на листопад 2021 року, відомо про понад 4500 комет[3]. Однак це лише невелика частина загальної очікуваної кількості комет, оскільки вважається, що у Хмарі Оорта налічується близько трильйона кометоподібних тіл. Неозброєним оком можна побачити в середньому одну комету на рік, хоча багато з них тьмяні та не видовищні[4].
У народі комети називали «мітлами»[5] і «віхами»[6]. Слово комета, що походить від лат. cometa (від дав.-гр. κομήτης — «хвостата») на початок XX ст. вже узвичаїлося в народному мовленні[7].
Користувач:Viktoriia Borshchenko/Чернетка/Вимір
Користувач:Viktoriia Borshchenko/Чернетка/Вимір_2
Користувач:Viktoriia Borshchenko/Чернетка/План
У 1950-х роках, із розвитком радіоастрономії, астрономи виявили поміж галактик невелику кількість аномальних об'єктів із властивостями, які не піддавалися поясненню. Об'єкти випромінювали на різних частотах, але їх не вдавалося виявити оптично, хоча в деяких випадках в оптичному діапазоні спостерігали лише слабкий точковий об'єкт, схожий на далеку зорю. Лінії в спектрі, за допомогою яких ідентифікують хімічні елементи, з яких складається об'єкт, також були нетиповими. Окрім того, деякі з цих об'єктів швидко змінювали свою світність в оптичному діапазоні і ще швидше — в рентгенівському, що обмежувало їх розмір — вони могли бути не більшими за Сонячну систему[10]. Це, в свою чергу, означало надзвичайно високу густину енергії[11]. Про те, що це можуть бути за об'єкти, точилися жваві дискусії. Їх описували як «квазізоряні (зореподібні) радіоджерела», або «квазізоряні об'єкти», назва, яка відображала їхню невідому природу.
- ↑ К. І. Чурюмов. Комети // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
- ↑ Комета // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Comets Discovered. Minor Planet Center. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Licht, A. (1999). The Rate of Naked-Eye Comets from 101 BC to 1970 AD. Icarus. 137 (2): 355—356. Bibcode:1999Icar..137..355L. doi:10.1006/icar.1998.6048.
- ↑ Мітла // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Віха // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Комета // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Bortle, J., The Bright Comet Chronicles, harvard.edu, процитовано 18 листопада 2008. Comet Ikeya-Seki was reported to reach a higher apparent magnitude close to perihelion by some observers.
- ↑ Bortle, J., The Bright Comet Chronicles, harvard.edu, процитовано 18 листопада 2008. За повідомленнями деяких спостерігачів, Комета Ікея — Секі досягла більшої видимої зоряної величини поблизу перегілія.
- ↑ Quasar | Discovery, Structure & Evolution. Britannica (англ.). 5 квітня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ 7. HIGH-ENERGY ASTROPHYSICS ELECTROMAGNETIC RADIATION. web.archive.org. 7 липня 2011. Процитовано 10 травня 2024.