Користувач:Zvr/Міст Ноєнбург — Шалампе
| Відсутній елемент Вікіданих |
Міст Ноєнбург — Шалампе (нім. Rheinbrücke Neuenburg–Chalampé) — залізнично-автомобільний міст, що перетинає Рейн на 198,78 річковому кілометрі. Разом із мостом через Великий Ельзаський канал на заході сполучає німецький Ноєнбург-ам-Райн та французький Шалампе (Айхвальд). Кордон між Німеччиною та Францією проходить посередині мосту.
13 травня 1874 року Велике герцогство Баден як власник державних залізниць Великого Герцогства Баден[de] та Німецька імперія як власник Імперських залізниць у Райхсланді Ельзас-Лотарингія[de] домовилися про будівництво мосту, насамперед зі стратегічних міркувань, разом із будівництвом залізниці Мюльгайм — Мюлуз довжиною 22,2 км. [1]
Основні роботи виконували «Aktiengesellschaft für Eisenindustrie» та «Brückenbau», металоконструкції надійшли від Gutehoffnungshütte[de] зі Штеркраде. Міст спроектований як двоколійний, але спочатку був тільки одноколійним. Міст у деталях був ідентичний мосту Брайзах — Неф-Бризак[en]. Будівництво мосту почалося в 1875 році, а відкрито для експлуатації 6 лютого 1878 року. [1]
У 1905-06 рр. міст — знову від Gutehoffnungshütte — замінений новими, міцнішими конструкціями, а старі конструкції були перенесені на південь, де споруджено другу колію. [1]
У 1914 році десять пар пасажирських поїздів курсували мостом у будні дні та 13 у святкові дні. [2] Під час Першої світової війни через міст здійснювався інтенсивний рух військових потягів на Західний фронт. Відразу після закінчення війни північна колія була демонтована Францією. У 1919 році міст, який тепер знову став одноколійним, став повністю власністю Франції згідно Версальського договору. У листопаді 1921 року розширена спільна прикордонна станція в Ноєнбурзі повністю запрацювала. [3] У 1939 році лише дві пари човникових поїздів курсували через міст між Ноєнбургом і Банценаймом у будні дні.
12 жовтня 1939 року французькі війська підірвали західні бики. У липні 1940 року Вермахт розпочав відбудову південного мосту. Зруйновані сегменти було піднято та відремонтовано разом із західною головною балкою північної колії, і все було перенесено на південь, щоб з червня 1941 року там знову була можлива одноколійна робота. Частини мосту, що залишилися, здали на металобрухт. [3]
9 лютого 1945 року відступаючі німецькі війська підірвали споруду. Всі масивні компоненти були знищені. [3]
Восени 1945 року військовий уряд Франції наказав перебудувати міст, щоб його можна було використовувати для постачання своїх підрозділів. Надбудова центрального головного прогону була піднята з Рейну і могла використовуватися повторно. Верхня конструкція ідентичного Брейзахерського мосту була встановлена як нова східна головна балка мосту. На решті секції мосту встановлено тимчасові сталеві верхні конструкції системи «Рот-Вагнера» з двома прольотами по 42 м кожен. 3 червня 1946 року тимчасова одноколійна споруда знову стала доступною для поїздів, а в 1956 році була підготовлена до автомобільного трафіку за допомогою дощок. [4]
У січні 1953 року між Німеччиною та Францією було укладено «Угоду про стаціонарні мости та пороми через Рейн на німецько-французькому кордоні», яка передбачала будівництво одноколійного залізничного мосту для Ноєнбург-ам-Райну. Остаточна конструкція мосту була нарешті побудована в 1961-62 рр. Для цього східну та середню ферми балок, обидві датовані 1878 роком, перемістили на 7,5 м убік вище за течією, після того, як проліт західного мосту попередньо отримав нову верхню конструкцію в остаточному положенні, щоб замінити конструкції військового мосту. В результаті будівництва Великого Ельзаського каналу, наводневі мости з обох сторін були замінені дамбами. 27 травня 1962 року міст знову зданий в експлуатацію. Щоденний пасажирський рух на дільниці Мюльгайм — Ноєнбург було припинено 31 травня 1980 року. Проте маршрут щоденно використовується для вантажних перевезень. Влітку 2006 року після двох років підготовки було відновлено курсування пасажирських поїздів у літні неділі для туристичних перевезень між Південним Баденом та Ельзасом. У грудні 2012 року було відновлено щоденний трафік пасажирських поїздів через Рейн. З серпня 2013 року на маршруті між Фрайбургом і Парижем також курсує пара TGV.
- ↑ а б в Boeyng, S. 90.
- ↑ Reichs-Kursbuch vom Juli 1914, Fahrplantabelle 214h.
- ↑ а б в Boeyng, S. 91.
- ↑ Ulrich Boeyng: Die badischen Rheinbrücken – Teil 3: Vor 75 Jahren: Pontonbrücken, Notbrücken, Brückengeräte und erste Neubauten. In: Landesamt für Denkmalpflege im Regierungspräsidium Stuttgart (Hg.): Denkmalpflege in Baden-Württemberg. Nachrichtenblatt der Landesdenkmalpflege 4/2020, S. 285–292 (289).
- Ulrich Boeyng: Die badischen Rheinbrücken – das Ende des Zweiten Weltkriegs vor 75 Jahren. Teil 1: Die Zerstörung der Rheinbrücken zwischen Neienburg und Wintersdorf, In: Denkmalpflege in Baden-Württemberg 2020/2, S. 87–94.
- Hans-Wolfgang Scharf: Eisenbahn-Rheinbrücken in Deutschland, EK-Verlag 2003 Freiburg, ISBN 3-88255-689-7.
- Joseph Wahner: Straßenbrücken über den Rhein bei Neuenburg und Breisach. In: Der Bauingenieur. 1964, S. 255–262 und S. 293–302.
| Наступна переправа вище за течією: |
Мости через Рейн | Наступна переправа нижче за течією: | ||
|---|---|---|---|---|
| Оттмарсаймський міст[de] | Міст Ноєнбург — Шалампе | міст Алена Фохтерле — Еріха Дільгера[de] | ||