Перейти до вмісту

Наваррське королівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Королева Наварри)

Наваррське королівство

баск. Nafarroako Erresuma
лат. Regnum Navarrae
ісп. Reino de Navarra
фр. Royaume de Navarre
824 – 1841
Прапор Герб
Прапор Герб
Наварра: історичні кордони на карті
Наварра: історичні кордони на карті
Наварське королівсто в 1400 (темнозелене)
Столиця Памплона
Мови латина, баскська, іспанська, французька
Релігії католицтво, протестантизм (1560–1594)
Форма правління монархія
король
 - 824–851/2 Ініго I
 - 1610–1620 Людовик XIII
 - 1830–1841 Ізабела II
Історичний період середьовіччя
 - Засновано 824
 - Ліквідовано 1841
Площа
 - 1450 10 391 км2
Населення
 - 1450 93 000 осіб
     Густота 9 осіб/км² 
Сьогодні є частиною Іспанія
Франція
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Наваррське королівство

Наваррське королівство (баск. Nafarroako Erresuma; ісп. Reino de Navarra; фр. Royaume de Navarre; лат. Regnum Navarrae) — монархічна держава в Західній Європі, що існувала на півночі Піренейського півострова у 824—1620 роках. Розташовувалася на етнічних землях басків, по обидва боки західних Піренеїв. Займала терени сучасної іспанської області Наварра та частини французької області Атлантичні Піренеї. Виникла у ІХ столітті на базі Памплонського князівства з центром у Памплоні. Разом із Іспанською маркою, було буферною зоною між франкською імперією Карла Великого та Омеядським халіфатом, що підкорив Іспанію. Першим правителем вважається памплонський князь Ініго I, васал халіфату. Стала незалежною в Х столітті, але прийняла протекцію ісламської Кордови в ХІ столітті. Через феодальну роздробленість та зміну династій, деякий час контролювалася королями Арагону (1054—1134) і Франції (1285—1328). Внаслідок династичної сварки південна частина королівства була окупована Кастилією (1512) й увійшла до складу об'єднаного Іспанського королівства (1524). Північна частина королівства уклала династичну унію з Францією (1589) і наварський король Генріх ІІІ зійшов на французький трон як Генріх IV, а його нащадок Людовик XIII інкорпорував рештки Наваррської держави до Французького королівства (1620).

Назва

[ред. | ред. код]
  • Королівство Наварри, або Наваррське королівство (лат. Regnum Navarrae, баск. Nafarroako Erresuma, ісп. Reino de Navarra, фр. Royaume de Navarre) — за назвою країни.
  • Памплонське королівство (лат. Pampilonensium regnum, баск. Iruñeko Erresuma) — за назвою столиці.

Історія

[ред. | ред. код]

Передісторія

[ред. | ред. код]
Народи західних Піренеїв у античності.

Наваррське королівство виникло в південній частині західних Піренеїв, на рівнині навколо міста Памплона. За словами римських географів, таких як Пліній Старший і Тіт Лівій, в античності ці землі населяли васкони та інші споріднені васконо-аквітанські племена — доіндоєвропейська група народів. Вони займали південні схили західних Піренеїв і частину узбережжя Біскайської затоки[1]. Ці племена розмовляли протобаскською мовою, а також деякими іншими спорідненими мовами, такими як аквітанська. 74 року до н.е. цей край захопили римляни. На відміну від аквітанців та інших, васкони домовилися з ними про свій статус[2]. Регіон спочатку входив до римської провінції Близька Іспанія, а потім — провінції Тарраконська Іспанія, й перебував під адміністративним контролем Цезар-Августи (сучасної Сарагоси).

Рим вплинув на урбанізацію, мову, інфраструктуру, торгівлю та промисловість регіону. Під час Серторіанської війни Помпей керував заснуванням міста Помпаело (сучасна Памплона), заснованим на давнішньому поселенні Васконіка. Романізація васконів призвела до того, що вони врешті-решт прийнялу латину, які розвинулася в наварро-арагонську мову. Баскська мова залишалася широко поширеною, особливо в сільській та гірській місцевостях.

Після занепаду Західної Римської імперії васкони не поспішали приєднуватися до Вестготського королівства: його поглинули міжусобиці, що дало можливість Омеядам завоювати Іспанію. 718 року вожді басків Памплони прийняли верховенство мусульман, які дозволили широку автономію краю в обмін на військові повинності й данину Кордові[3]. Кілька десятиліть в баскській столиці розташовувався мусульманський гарнізон, про що свідчить місцеве мусульманське кладовище. Проте матеріальна культура Памплони цього часу перебувала під впливом Франкського королівства Меровінгів і гасконців Аквітанії[4].

Васконське (Гасконське) герцогство

[ред. | ред. код]
Памплона у складі Франкської держави (814).

Походження та заснування Наваррського королівства нерозривно пов’язане з франкською експансією Меровінгів та їхніх наступників, Каролінгів. Близько 601 року франки заснували Васконське (Гасконське) герцогство, з центром у Новемпопуланії, яке простягалося від південного узбережжя річки Гаронна до північних схилів Піренеїв. Першим задокументованим васконським герцогом був Женіал, який займав цю посаду до 627 року.

У VIII ст. Васконське герцогство стало фронтиром Франкії з мусульманською Андалусією. Вони мало різні рівні самоврядності, які визначали франкські королі. У часи Каролінгів автономія Васконії й сусідньої Аквітанії були урізані, що призвело до повстання під проводом васконського герцога Лупа II. Франкський король Піпін Короткий розпочав каральну (760–768), придушив повстання і поділив герцогства на кілька графств, керованих з Тулузи. Поруч франки створили Іспанську і Готську марки, як заслони Каролінзької імперії від Кордовського емірату.

Середньовіччя

[ред. | ред. код]

Карти

[ред. | ред. код]

Хронологія

[ред. | ред. код]
  • 824 — 1035: Памплонське / Наваррське королівство.
    • 824: створення Памплонського королівства внаслідок повстання і відокремлення від Васконського герцогства Франкії.
    • 922: Памплона приєднала франкське Арагонського графство.
    • 18 жовтня 1035: Памплонське королівство поділене на королівства Наварра, Арагон і Кастилія.
  • 1199: Кастилія анексувала наваррські області Арабу (Алаву) і Біскаю (Віскаю).
  • 2 лютого 1231: Наваррську корону успадковує Арагон.
  • 1285 — 1328: Наварро-Французька унія.
    • 6 квітня 1305: Наваррську корону успадковує Франція.
  • 1328 — 1425: Наварро-Евреська унія
  • 1425 — 1479: Наварро-Арагонська унія
  • 1512 — 1529: Іспанське завоювання Верхньої Наварри (складова Війни Камбрейської ліги)
    • 25 липня 1512: війська Кастилії-Арагону (Іспанія) за наказом арагонського короля Фернандо II окуповують Верхню Наварру (землі південніше Піренеїв), залишаючи наваррські інституції та автономію.
    • 23 березня 1513: наваррці складають присягу Кортесам, але представництва не отримують.
    • травень 1521: визвольна наваррсько-беарнська армія за підтримки Франції та Альбреського дому захоплює Верхню (Іспанську) Наварру.
    • 30 червня 1521: наваррсько-беарнська армія і Франція полишає Верхню Наварру.
    • 5 серпня 1529: Камбрейський мир. Фактичиний поділ Наварри по Піренеях між Іспанією (Верхня Наварра) і Францією (Нижня Наварра); у Нижній Наваррі продовжувало існувати формально незалежне королівство, яким керували представники Альбреського дому.
  • 1589 — 1620: Французьке поглинання Нижньої Наварри.
    • 2 серпня 1589: Французько-Наваррська унія. Франція в особі її короля Генріха IV успадковує Нижню Наварру.
    • липень 1607: французький едикт про об'єднання Беарну і Нижньої Наварри.
    • 20 жовтня 1620: Беарн і Нижня Наварра входять до складу королівського домену Франції.
  • 7 листопада 1659: Піренейський договір. Іспанія і Франція офіційно визнали наявний поділ Наварри від 1529 року.
  • 1808 — 1813: Піренейська війна в Наваррі.
    • 16 лютого 1808: армія Наполеонівської Франції окуповує Іспанську Наварру.
    • 6 липня 1808: Наполеонівська конститутція Іспанії проголошує автономію Наварри.
    • 8 лютого 1810: наваррський уряд перепорядковується напряму Наполеону, залишаючись номінально частиною Іспанії; автономія скасована.
    • 19 березня 1812: нова анти-наполеонівська конституція позбувається усіх згадок про Наваррське королівсто.
    • 11 грудня 1813: іспанські війська звільняють Наварру; навварські представники впреше преставлені на іспанських генеральних кортесах.
  • 1814 — 1876: боротьба за автономію Наварри
    • 4 травня 1814: відновлення автономії Наварри в Іспанії.
    • травень 1820: скасування автономії Наварри в Іспанії.
    • 11 грудня 1823: наваррські повстанці оголосили уряд (хунту) в Остагі (Ochagavía / Otsagi).
    • 21 січня 1822: Наваррське королівство проголошено ліквідованим.
    • 16 квітня 1823: відновлення автономії Наварри в Іспанії.
    • 15 листопада 1833: наваррські повстанці-карлісти встановлють свій уряд в Лізарі (Navarra at Estella (Lizarra)
    • 25 жовтня 1839: Іспанія дозволяє обмежену автономію в Наваррі.
    • 16 серпня 1841: Наваррське королівство (Верхня Наварра) остаточно інкорпорується до Іспанського королівства: скасовуються наваррські кортеси, уряд, посада віце-короля; залишається обмежена фіскальна автономія.
    • 1872: наваррські повстанці-карлісти встановлють свій уряд в Лізарі (Navarra at Urdax (Urdazubi)
    • 1875: наваррські повстанці-карлісти зазнають поразки.
    • 21 липня 1876: усі наваррські автономії в Іспанії остаточно скасовані.

Державний устрій

[ред. | ред. код]

Королі

[ред. | ред. код]
Інігівський дім
Хіменський дім

Релігія

[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Меринія

Королівство поділялося на повіти «меринії», які очолювали королівські намісники «мерини».

  • Памплонська меринія (merindad de Pamplona); центр — місто Памплона
  • Сангуеська меринія (merindad de Sangüesa); центр — місто Сангуеса
  • Тудельська меринія (merindad de Sangüesa); центр — місто Тудела
  • Олітська меринія (merindad de Olite); центр — місто Оліте
  • Естельська меринія (merindad de Estella); центр — місто Естелья

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Navarre // Encyclopædia Britannica. Vol. 19 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 281–282.
  2. Collins 1990, pp. 53–56.
  3. Larrea & Lorenzo 2012, p. 277.
  4. Larrea & Lorenzo 2012, pp. 279–280.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Монографії. Статті

[ред. | ред. код]
  • Collins, Roger. The Basques (2nd ed.). Oxford, UK: Basil Blackwell, 1990.
  • Jimeno Jurío, José María. ¿Dónde fue la Batalla de "Roncesvalles"?. Pamplona: Pamiela, 2004.
  • Larrea, Juan José; Lorenzo, Jesús. Barbarians of Dâr al-Islâm: the Upper March of al-Andalus and the Western Pyrenees in the Eighth and Ninth Centuries [1] // La Transgiordania Nei Secoli XII-XIII e le "frontiere" del Mediterraneo Medievale. Oxford: Archaeopress, 2012, pp. 277–288.
  • Sorauren, Mikel. Historia de Navarra, el estado vasco. Pamiela, 1999.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наваррське королівство

Cawley, Charles, Navarre, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy