Перейти до вмісту

Космологічний горизонт

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Космологічний горизонт — це міра відстані, з якої можна отримати інформацію.[1] Це спостережуване обмеження зумовлене різними властивостями загальної теорії відносності, Всесвіту, що розширюється, і фізики космології Великого вибуху. Космологічні горизонти задають розмір і масштаб видимого Всесвіту. У цій статті пояснюється кілька таких горизонтів.

Горизонт частинок

[ред. | ред. код]

Див. також Горизонт частинок

Горизонт частинок (також званий космологічним горизонтом, супутнім горизонтом (у тексті Скотта Додельсона) або космічним світловим горизонтом) — це максимальна відстань, з якої світло від частинок могло потрапити до спостерігача в епоху Всесвіту. Подібно до концепції земного горизонту, він являє собою межу між спостережуваними та неспостережуваними областями Всесвіту.

Радіус Габбла

[ред. | ред. код]

Див. також Радіус Габбла

Радіус Габбла, сфера Габбла (не плутати з бульбашкою Габбла), об'єм Габбла або горизонт Габбла — концептуальний горизонт, що визначає межу між частинками, які рухаються повільніше та швидше за швидкість світла відносно спостерігача в певний момент часу. Зауважте, що це не означає, що частинку не можна спостерігати; світло з минулого досягає і деякий час продовжуватиме досягати спостерігача. Також, що більш важливо, у поточних моделях розширення світло, випромінюване радіусом Габбла, досягне нас за кінцевий проміжок часу.

Горизонт подій

[ред. | ред. код]

Див. також Горизонт подій

Горизонт подій (англ. event horizon) — уявна гіперповерхня в просторі-часі, яка відділяє ті точки простору-часу, звідки світло може потрапити до спостерігача, від тих, звідки світло потрапити до спостерігача не може.

Горизонт подій виникає навколо чорних дір, для яких друга космічна швидкість перевищує швидкість світла.

Горизонт майбутнього

[ред. | ред. код]

У Всесвіті, що прискорюється, є події, які будуть недоступні для спостереження, оскільки сигнали від майбутніх подій перетворюються на червоне зміщення до будь-якої довжини хвилі в просторі де Сіттера, що експоненціально розширюється. Це встановлює обмеження на найвіддаленішу відстань, яку ми можемо побачити, виміряну в одиницях відповідної відстані сьогодні. Або, точніше, є події, які просторово розділені для певної системи відліку, що відбуваються одночасно з подією, що відбувається прямо зараз, про яку до нас ніколи не доходить сигнал, навіть якщо ми можемо спостерігати події, які відбулися в тому самому місці в просторі, що відбулося в далекому минулому.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Margalef-Bentabol, Berta; Margalef-Bentabol, Juan; Cepa, Jordi (8 лютого 2013). Evolution of the cosmological horizons in a universe with countably infinitely many state equations. Journal of Cosmology and Astroparticle Physics. 015. 2013 (2): 015. arXiv:1302.2186. Bibcode:2013JCAP...02..015M. doi:10.1088/1475-7516/2013/02/015. ISSN 1475-7516. S2CID 119614479.
  2. Krauss, Lawrence M.; Scherrer, Robert J.; Cepa, Jordi (2007). The return of a static universe and the end of cosmology. General Relativity and Gravitation. 39 (10): 1545. arXiv:0704.0221. Bibcode:2007GReGr..39.1545K. doi:10.1007/s10714-007-0472-9. S2CID 123442313.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]