Костел і монастир кармелітів (Бєлиничі)
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (серпень 2017) |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2017) |
| Бєлиницький костел і монастир кармелітів | |
|---|---|
| Бялыніцкі касцёл і кляштар кармелітаў | |
.jpg) Малюнок Наполеона Одри, 1873—1883 | |
| 53°59′39.53″ пн. ш. 29°42′31.19″ сх. д. / 53.9943139° пн. ш. 29.7086639° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Сучасний статус | знищений |
| Розташування |  Білорусь, Бєлиничі |
| Початок будівництва | 1742 |
| Кінець будівництва | 1763 |
| Зруйновано | 1960-тi |
| Стиль | бароко |
| Належність | католицтво |
| Реліквії | чудотворний образ Божої Матері |
  Костел і монастир кармелітів (Бєлиничі) (Білорусь) | |
 | |
 Костел і монастир кармелітів у Вікісховищі | |
Бєлиницький костел і монастир кармелітів — колишній римо-католицький сакральний комплекс у містечку Бєлиничі, Могильовська область. Один з найбагатших у Великому князівстві Литовському. У монастирі знаходився чудотворний образ Божої Матері, шанований християнами різних конфесій. Через численні процесії і паломництва до ікони Белиничі називали «Білоруський Ченстохова».
Заснований у 1624 році канцлером великим литовським Львом Сапігою. Пізніше опікунами монастиря були власники Бєлиничів Огинські. У 1634 році невідомий художник створив тут ікону Богоматері, котра зникла y період ІІ світової війни. У середині XVIII ст. стародавні дерев'яні будівлі були замінені кам'яними. Костел y стилі пізнього бароко побудований у 1742–1763 рр.
У 1876 році влада Російської імперії закрила костел і монастир Кармелітів, і передала їх у володіння православної церкви.
У 1960-ті роки храм було підірвано, y 1970-ті роки — знищено монастир.
До комплексу входили Успенський костел, Т-подібний в плані корпус монастиря, огорожа з вхідними брамами, дзвіниця, вежа з годинником.
Костел мав хрестово-купольну базиліку з трансептом. Декорований великою кількістю орнаментальними елементами та скульптурами головний фасад поділявся по горизонталі на три яруси, та на п'ять частин зв'язками пілястр. Середня частина завершувалася фігурним фронтоном, бічні — масивними валютами, проміжні — вежами.
Інтер'єр був багато прикрашений дерев'яною скульптурою та сюжетними розписами.
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3. — 511 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0068-4 (т. 3).
- Насевіч В. Бялынічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. С. 166.
