Костянтин Балшич
| Костянтин Балшич | |
|---|---|
| серб. Константин Балшић | |
| Народився | 14 століття Зета, Сербія |
| Помер | 1402 Дуррес, Албанія |
| Рід | Balšić noble familyd |
| Батько | Джурадж I Балшич |
| Мати | Теодора Деяновичd |
| У шлюбі з | Олена Топія |
| Діти | Стефан Марамонтеd |
 | |
Костянтин Балшич (серб. кир. Константин Балшић; алб. Kostandin Balsha)[1] або Костандін Балша (прибл. 1378 — 1402 р.) - глава родини Балшичів, який правив землями в північній Албанії.
Костянтин був сином Джураджа I Балшича, володаря Зети (правління 1362–1378) та його дружини Теодори Деянович (дочки деспота Деяна). Після смерті батька 1378 року він успадкував невелику ділянку землі між річками Буна і Дрин.
Щоб розширити зв'язки на західних Балканах, він видав свою сестру Євдокію заміж за флорентійського деспота Яніни Ісава де Буондельмонті.
Наприкінці 1394 року Османи призначили Костянтина губернатором Круї та одружили з першою дружиною Марко Барбаріго, албанською принцесою Оленою Топією, дочкою Карла Топії. Олена була двоюрідною сестрою Костянтина, оскільки мати Олени Воїслава та батько Костянтина Юрадж були братом і сестрою. Дідом Олени по материнській лінії та дідом Костянтина по батькові був Балша I Балшич. Він був посланий стати главою Балшичів як османський ставленик і, очевидно, зазнав невдачі, уступивши свою фортецю, Дагнум, своєму двоюрідному брату, Джураджу II Балшичу, у 1395 році.[2]
Костянтин був дуже вірний султану Баязиду I. 17 травня 1395 року він брав участь у битві під Ровиною і став свідком загибелі сербських шляхтичів, але зумів вижити. Серед загиблих були його двоюрідний брат Костянтин Деянович, на честь якого він був названий, і король Марко Мрнявчевич.
У венеційському документі від 8 серпня 1401 року він згадується як «Костянтин, володар Сербії, на території навколо нашої території Дурачі (Дуррес)» (Constantini domini Servie, teritorii, quod est circa teritorium nostrum Durachii).[3] 1402 року з невідомих причин він був страчений в Дурресі, але, як правило, вважається, що його відсутність у битві при Анкарі мала до цього стосунок. Після смерті Костянтина його дружина Олена та їхній син Стефан спочатку виїхали до венеційців, а потім жили у її сестри Марії. Оскільки Марія була одружена з Філіпом Марамонте, венеційці та рагузці часто називали Стефана Балшича «Стефаном Марамонте».[4]
1920 року югославський історик Мілан Шуффлай опублікував під псевдонімом Альба Лімі історичний роман про Костянтина Балшича.[5]
| 4. Балша I Балшич | ||||||||||||||||
| 2. Джурадж I Балшич | ||||||||||||||||
| 1. Костянтин Балшич | ||||||||||||||||
| 6. Деян | ||||||||||||||||
| 3. Теодора Деянович | ||||||||||||||||
| 28. Стефан Милутин | ||||||||||||||||
| 14. Стефан Урош III | ||||||||||||||||
| 29. Ана Тертер | ||||||||||||||||
| 7. Теодора-Євдокія | ||||||||||||||||
| 30. Іоанн Палеолог (Цезар) | ||||||||||||||||
| 15. Марія Палеологіна | ||||||||||||||||
| 31. Ірен Метохітісса | ||||||||||||||||
- ↑ Schmitt, Oliver Jens (2001), Das venezianische Albanien (1392-1479), München: R. Oldenbourg Verlag GmbH München, с. 186, ISBN 3-486-56569--9
- ↑ Anamali, Skënder and Prifti, Kristaq. Historia e popullit shqiptar në katër vëllime. Botimet Toena, 2002, ISBN 99927-1-622-3 pp. 251–252
- ↑ Monumenta spectantia Historiam Slavorum Meridionalium. 1874. с. 437–.
- ↑ M. Bešić, Zarij (1970). Istorija Crne Gore /2. Crna gora u doba oblasnih gospodara (Serbian) . Titograd: Redakcija za istoiju Crne Gore. с. 119. OCLC 175122851.
...може се као доста поуздано прихватити дшшљење да је Стефан Балшић Марамонте био син Конставл-ина Балшића и Јелене Тогшје....његова је удовица отишла у Млетке, а затим се повуклакод своје рођаке Марије Топија, удате за Фшшпа Марамонте...Ду-бровчани и Млечани често називали Стефан Марамонте.
- ↑ Elsie, Robert (2013). A Biographical Dictionary of Albanian History. I.B.Tauris. с. 28. ISBN 978-1-78076-431-3.
Croat historian Milan von Šufflay (using the pseudonym Alba Limi) wrote a three-part historical novel about him, Kostadin Balšić, Zagreb 1920. BALSHA, GEORGE I ( -01.1378) Mediaeval Serbian ruler.
