Коти Ултара

«Коти Ултара»

Автор	Говард Лавкрафт
Країна	США
Мова	англійська
Серія	Цикл снів
Жанр	фентезі
Видано	листопад 1920
Попередній твір	Дерево
Наступний твір	Храм
Видання українською
Видано українською	Видавництво Жупанського
Перекладач(і)	Остап Українець, Катерина Дудка

«Коти Ултара» (англ. The Cats of Ulthar) — містичне оповідання Говарда Лавкрафта, написане 15 червня 1920 року і вперше опубліковане в листопадовому номері журналу «Tryout» того ж року. Оповідання примітне тим, що було одним з перших творів Лавкрафта, перекладених українською, хоч і в скороченому варіанті. Сюжет подається як легенда, що розповідається неназваним оповідачем і пояснює дивний закон міста Ултар, який забороняє вбивати котів.

Сюжет

Як повідомляє оповідач, у містечку Ултар колись жило старе, потворне з вигляду, подружжя, що ненавиділо котів. Ці двоє з невідомої причини ловили та мордували сусідських домашніх улюбленців. Одного разу до Ултара прибув караван смаглявих мандрівників із Півдня. Серед них — хлопчик-сирота Менес з єдиною близькою йому істотою — чорним кошеням. На третій день кошеня Менеса зникло, а від перехожого на ринку хлопчик дізнався про крики, чуті з хатини старих.

Хлопчик в розпачі промовив молитву невідомою мовою. У відповідь хмари набули дивних форм рогатих істот, що прикрашали вози мандрівників. Вночі караван покинув місто, а з ним зникли й усі кішки. Бургомістр Кренон припустив, що мандрівники так помстилися, викравши всіх котів, і прокляв караван. Однак наступного ранку тварини повернулися надзвичайно ситими, а деякі очевидці повідомляли, що бачили їх на подвір'ї житла страшного подружжя.

Через тиждень люди помітили, що в хатині під деревами не запалювали світло вечорами. Узявши гурт сміливців, бургомістр увійшов до їхнього житла, де виявилися два обгризені скелети. Цей випадок, як і мандрівники та загадкова молитва хлопчика, спричинив численні здогадки та розслідування. Урешті-решт бургомістр видав указ, який засвідчує, що в Ултарі ніхто не має права вбити кішку. 

Посилання на інші твори

• Ім'я «Менес» — ім'я легендарного фараона Менеса, засновника I династії, котрий за переказами об'єднав Верхній і Нижній Єгипет. При цьому «смагляві мандрівники», серед яких був і Менес, за описом нагадують єгиптян — «…на своїх фургонах малювали дивні фігури з людськими тілами і головами котів, орлів, баранів і левів» (можливо, малися на увазі цигани — за старих часів циган вважали нащадками древніх єгиптян). Також ім'я Менес може бути посиланням на короля Аргіменеса з п'єси Дансені «Король Аргіменес». Крім того, персонаж дає приховане посилання до сподвижника пророка Мухаммеда Абу-Хурайри (букв. «Батько кошеняти» — ім'я дано по тому, що він, будучи сиротою, носив своє кошеня в рукаві халата)
• Атал — маленький син господаря готелю, який першим побачив зграю котів на подвір'ї старих, згадується в наступних творах Лавкрафта: «Інші боги» і «Сновидні пошуки незвіданого Кадата».

Джерела

• Лавкрафт Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів у трьох томах. Т. 1. / Говард Філіпс Лавкрафт; пер. з англ. Катерини Дудки, Остапа Українця. — К.: Вид-во Жупанського, 2016. — (Майстри світової прози)