Перейти до вмісту

Кохання (фільм, 1948)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кохання
італ. L'Amore
Жанрдрама
РежисерРоберто Росселліні
ПродюсерРоберто Росселліні
СценаристРоберто Росселліні
Федеріко Фелліні
Тулліо Пінеллі
У головних
ролях
Анна Маньяні
ОператорРобер Жюйяр
Отелло Мартеллі
Альдо Тонті
КомпозиторРенцо Росселліні
ХудожникChristian Bérardd
КінокомпаніяFinecine, Tevere Film
Дистриб'юторJoseph Burstynd
Тривалість70 хв.
Моваіталійська
КраїнаІталія Італія
Рік1948
IMDbID 0040092

«Кохання» (італ. L'Amore) — кінофільм режисера Роберто Росселліні, що вийшов на екрани в 1948 році. Стрічка брала участь в конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю і отримала премію Нью-Йоркського кола кінокритиків за найкращий іноземний фільм, а виконавиця головної ролі Анна Маньяні була відзначена премією «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм складається з двох не пов'язаних одна з одною частин. У першій частині, «Людський голос» (італ. Una voce umana), заснованій на однойменній п'єсі Жана Кокто (фр. La Voix humaine), в кадрі присутня лише Анна Маньяні. Її героїня — жінка на межі нервового зриву, що чекає дзвінка від свого коханого. Коли він, нарешті, дзвонить, з розмови стає зрозуміло, що він пішов до іншої. Незважаючи на те, що героїня обіцяє бути сильною, поступово емоції беруть гору; вона навіть розповідає коханому, що днями намагалася накласти на себе руки.

Друга частина, «Чудо» (італ. Il miracolo), розповідає про напівбожевільну пастушку Нанніні у виконанні Анни Маньяні. Вона визнає святого Йосипа у випадковому подорожньому (його грає Федеріко Фелліні), який пригощає її вином. Через деякий час стає відомо, що вона вагітна. Нанніні сприймає дитину як божественний дар, однак народ в містечку не надто вірить в те, що батьком є ​​сам святий Йосип, і періодично знущається над пастушкою. Образившись на всіх, жінка йде в гори, де в покинутому монастирі й народжує дитину.

Посилання

[ред. | ред. код]