Сім смертних гріхів (фільм, 1952)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Смертні гріхи
Сім смертних гріхів
фр. Les Sept Péchés capitaux
Жанрдрама
РежисериЕдуардо Де Філіппо, Жан Древіль,
Ів Аллегре, Роберто Росселліні,
Карло Рім, Клод Отан-Лара,
Жорж Лакомб
ПродюсерTuri Vasiled
СценаристиЖан Оранш, Клод Отан-Лара,
П'єр Бост, Дієго Фаббрі,
Ліана Феррі, Лео Жоаннон,
Карло Рім, Роберто Росселліні,
Шарль Спаак, Турі Васіле,
Рене Вілер
У головних
ролях		Мішель Морган[1], Françoise Rosayd, Жерар Філіп, Іза Міранда, Луї де Фюнес, Вівіан Романс, Жан Дебюкур[2], Луї Сеньє[2], Frank Villardd[2], Моріс Ронеd[2], Едуардо Де Філіппо[2], Паоло Стоппа[2], Анрі Відаль[2], Claudine Dupuisd[2], Піто́єв Олександрd[2], Yves Brainvilled[2], Paul Azaïsd[2], Jacques Fabbrid[2], Andrée Debard[2], Madeleine Barbuléed[2], Paul Faivred[2], Gabriel Gobind[2], Robert Dalband[2], Жан Рішарd[2], Laure Pailletted[2], Jacqueline Plessisd[2], Sophie Seld[2], Yolande Laffond[2], Marguerite Cassand[2], Alfred Bailloud[2], Germaine Stainvald[2], Julienne Parolid[2], Claire Gérardd[2], Yvonne Ymad[2] і Nicole Régnaultd[2]
ОператориАндре Бак, Роже Юбер,
Робер Лефевр, Жак Натто,
Енцо Серафін, Андре Тома
КомпозиториІв Бодріє, Рене Клерек
КінокомпаніяFranco London Films
Дистриб'ютор20th Century Fox
Тривалість148 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Італія Італія
Рік1952
Дата виходу27 березня 1952 (Італія)
30 квітня 1952 (Франція)
Касові збори1 931 630 (переглядів у Франції)[3]
IMDbID 0044025
РейтингIMDb: 6.6/10 stars
CMNS: Сім смертних гріхів у Вікісховищі

«Сім смертних гріхів» (фр. Les Sept Péchés capitaux, італ. I sette peccati capitali) — франко-італійський кіноальманах 1952 року із семи новел, поставлених режисерами Івом Аллегре, Клодом Отан-Лара, Едуардо Де Філіппо, Жаном Древілем, Жоржем Лакомбом, Карло Рімом та Роберто Росселліні. Два епізоди альманаху зняті в Італії, п'ять — у Франції.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Сюжети присвячені семи смертним гріхам, але фактично їх представлено вісім: два з семи — помістилися в одну новелу, а восьмому, присвячено окремий сюжет.

На міському святі організатор атракціону (Жерар Філіп) закликає публіку і демонструє смертні гріхи, про які і йде мова в новелах фільму.

1. Жадібність

[ред. | ред. код]

Про жадібного домовласника Альваро, який хоче вигнати з квартири мешканця Едуардо, що не заплатив вчасно. Альваро губить при цьому гаманець, а Едуардо його знаходить. Сподіваючись на винагороду, він повертає знахідку власникові, а той, щоб не платити належних 10 % тому, хто знайшов, заявляє, що з гаманця зникло 15 000 лір. Але не помічає, як в черевик Едуардо з його столу падає дорога перлина вартістю 11 500 лір.

2. Лінь

[ред. | ред. код]
Ноель-Ноель в епізоді Лінь
  • Сценарій адаптація та діалоги: Карло Рім
  • Режисер: Жан Древіль
  • Оператор: Андре Тома
  • У ролях: Ноель-Ноель (директор), Жаклін Плессі (Лінь), Луї де Фюнес (Гастон Мартен), Мадлен Барбюле (секретар), Поль Азаїс (власник ресторану), Клер Жерар (Бель), Жанін Міллер (комутатор), Жан Солар (секретар)

Про небесну канцелярію, керовану апостолом Петром і завалену роботою через надмірну активність людей. Життя на Землі набрало скаженого ритму, і смертність молодих людей від нещасних випадків дуже зросла. Один з померлих, Мартен Поль Гастон (Луї де Фюнес), навіть набрався нахабства і розкритикував роботу небесних чиновників. Це стало останньою краплею, і апостол Петро викликав до себе Лінь. Відтепер вона стає не гріхом, a доброчесністю, і її посилають на землю, щоб уповільнити ритм життя людей.

3. Похіть

[ред. | ред. код]

Про красеня-художника Равіла́, його кохану мадам Блан і її 13-річну доньку, яка заявила, що чекає від Равіла дитину.

4. Заздрість

[ред. | ред. код]
  • Сценарій: Дієго Фаббрі, Роберто Росселліні, Ліана Феррі, Турі Васіле (за романом «Кіт» Колетт)
  • Режисер: Роберто Росселліні
  • Оператор: Енцо Серафін
  • У ролях: Андре Дебар (Камілла), Орфео Тамбурі (Олів'є), Нікола Ціарлетта (натурниця)

Про художника, його обожнювану кішку і молоду дружину, що заздрить таланту чоловіка, незалежності кішки і красі натурниці.

5. Ненажерливість

[ред. | ред. код]
  • Сценарій: Карло Рім
  • Режисер: Карло Рім
  • Оператор: Робер Лефевр
  • У ролях: Анрі Відаль (Анрі і Антонін), Клодін Дюпуа (селянка), Жан Рішар (селянин), Поль Февр (гравець у карти), Івонн Іма (гостя)

Про сільську пару і лікаря, що зупинився у них на нічліг, і який віддає перевагу хорошій вечері над красунею-хазяйкою.

6. Гординя

[ред. | ред. код]
  • Сценарій:
  • Режисер: Клод Отан-Лара
  • Оператор:
  • У ролях: Мішель Морган (Анн-Марі), Франсуаза Розе (Езізабет), Луї Сеньє (дядько Анрі), Жан Дебюкур (мосьє Сіньяк), Йоланда Лаффон (мадам Сіньяк), Марселла Пренс (головуюча), Маргеріт Кассан (Ізабель Сіньяк), Фредеріка Ебрар (дівчина), Робер Обуано (жартівник), Жульєн Паролі (служниця), Ів Бренвіль (майор), Жермена Стенваль (гостя), Саша Пітоєфф (піаніст)

Про бідну дівчину Анн-Марі, що залишилася без спадку після смерті батька і яку зневажають за це колишні подруги, одна з яких запрошує її на бал, але тут же шкодує про це. На балу Анн-Марі звинувачують у крадіжці діаманта, але при обшуку її ридикюля знаходять лише сендвічі, які вона збиралася віднести матері.

7. Восьмий смертний гріх

[ред. | ред. код]
  • Сценарій, адаптація та діалоги: Рене Вілер, за ідеєю Лео Жоаннона
  • Режисер: Жорж Лакомб
  • Оператор: Робер Лефевр
  • У ролях: Жерар Філіп (атракціоніст і художник), Робер Дальбан (організатор ярмаркових святкових розваг), Альфред Байлу (горбань)

Наприкінці атракціоніст пропонує публіці відгадати, що ж є восьмим смертним гріхом, і малює наступну картину: Ніч. Підозрілий квартал. На вулиці зупиняється таксі, з якого виходять літній священик і молодий матрос. Під осудливим поглядом таксиста вони прямують до одного будинку. Двері їм відчиняє напівоголений негр. Вони заходять до будинку і бачать красиву жінку, чоловіка в жіночому одязі і китайця, що похітливо обіймає маленьку дівчинку. Хто ці люди, і навіщо вони зібралися тут? Через кілька хвилин усі вони прямують до іншої кімнати, де й займаються тим, навіщо прийшли — позують для картини, що ілюструє восьмий смертний гріх: бачити зло там, де його немає.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=5411.html
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ČSFD — 2001.
  3. ↑ Les Sept péchés capitaux (1962) на сайті JPBox-Office

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сім смертних гріхів (фільм, 1952)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сім_смертних_гріхів_(фільм,_1952)&oldid=36844313