Перейти до вмісту

Кохан Олег Михайлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кохан Олег Михайлович
Зображення
Зображення
Дата народження2 липня 1976(1976-07-02) (48 років)
Місце народженняКиїв
ГромадянствоУкраїна Україна
Професіяпродюсер
Кар'єраз 2001 і до тепер
Нагороди
IMDbID 3007688
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кохан.

Кохан Олег Михайлович (2 липня 1976 Київ) — український продюсер театру та кіно, засновник групи компаній «SOTA Cinema Group»[1]. Продюсер фільмів-учасників і призерів МКФ у Каннах[2], Берліні[3], Венеції[4], Санденсі[5], Римі,[6][7] Торонто та інш. і найвпливовіший діяч українського кінематографу 2010 року за версією видання «Дзеркало тижня»[8]; єдиний представник продюсерського цеху кіноіндустрії у щорічному рейтингу «Топ 100 найвпливовіших українців» журналу «Кореспондент» протягом чотирьох років[9][10][11][12]; у Тор-100 арт-менеджерів та меценатів України[13] за версією «Нового часу»; за версією журналу «Компаньйон» - 10 позиція у Тор 20 знакових персон та проектів за роки незалежності України. Член журі Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" у номінації "Кіносценарії".

Продюсер художніх фільмів Кіри Муратової, Романа Балаяна, Кшиштофа Зануссі, Отара Іоселіані, Сергія Лозниці, Кирила Міхановського.

Продюсер документальних фільмів-портретів про Богдана Ступку («Театральний роман Богдана Ступки» режисер О.Столяров, 2009), Романа Балаяна («Нехай ми будемо до друзів упереджені» режисер М. Агранович, 2011; «Політ у нельотну погоду» режисер О.Столяров, 2011); Євгена Голубенка (Domicile режисер Сергій Рахманін, 2023)[14], а також Олексія Богдановича ("Допельгангер" режисер Макс Тузов, 2024)[15] й Олександа Печерицю ("Позивний "Артист", режисер Макс Тузов, 2024)[16]

Продюсер вистав «Троїл та Крессіда» (режисер Джанатан Банатвала)[17] та «Кар'єра Артуро Уї, яку можна було спинити» (режисер Дмитро Богомазов)[18] та "Тіні" (режисер Ніка Літкевич)[19]

За його участю видані книги «АнтиРаневська» Олега Вергеліса, «Роман з Балаяном» Зінаїди Фурманової, «Муратова. Досвід кіноантропології» Михайла Ямпольського, «Повернення до коріння. Українське поетичне кіно» Йоанни Левицької, фотоальбоми «Кадр за кадром: Кіра Муратова» Костянтина Доніна, «Іван Миколайчук: магія кохання» та «Богдан Ступка: до 70-річчя».

Автор ідеї та генеральний продюсер художнього кінопльманаху «Війна очима тварин».

Засновник мультикультурного проекту SOTA CINEMA & THEATRE HUB[20]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олег Кохан народився у Києві 2 липня 1976 року. У 2001 році закінчив Міжнародний інститут лінгвістики і права за спеціальністю міжнародна економіка.

Одружений, є син.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Зі студентських років працював на телебаченні, брав участь у телепроектах каналу УТ-1 та Нового каналу, потім координував промо-кампанію кінофестивалю "Стожари" як керівник рекламної служби та виконавчий продюсер. Згодом виступив засновником та співзасновником компаній, пов'язаных з выробныцтвом и просуванням аудіо та видеоконтенту.

У 2001 році створює холдінг SOTA Cinema Group, пріоритетом стратегії якого стало продюсування фільмів з авторською стилістикою та соціальним змістом.

З 2007 року починає продюсувати фільми Кіри Муратової й продовжує свою продюсерську діяльність масштабним проектом - фільмом Кіри Муратової «Два в одному»[21]., якому забезпечує прокат в Україні та за її межами. Світова прем'єра стрічки відбулась на Міжнародному Фестивалі Трайбека[22], а згодом картина була визнана кращим фільмом країн СНД і Балтії 2007 року[23]. Кіра Муратова отримала призи - «Білий слон» та «Золоте яблуко» - за кращу режисуру, а компанія стала володарем спеціалізованої рекламної премії в галузі кінопрокату «25 кадр» у номінаціях: найкращий трейлер, найкращий кі-арт, найкращий таг-лайн і найкраща BTL-акція. Масштабна прем'єра стрічки, яка відбулася в Києві восени 2007, стала однією з найочікуваніших подій року[24].

У 2008 році запускає перший спільний міжнародний проект- українсько-польський фільм всесвітньо відомого режисера Кшиштофа Зануссі "Серце на долоні"[25], для виробництва якого вперше підписано Меморандум між Службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та Польським кіноінститутом.[26]. Зйомки картини відбувались в Україні і Польщі, а світова прем'єра відбулась на Римському МКФ, де виконавець головної ролі - Богдан Ступка[27] - отримав приз за кращу чоловічу роль.[28][29]

У цьому ж році випускає фільм ще одного легендарного режисера - Романа Балаяна під назвою «Райські птахи», який став кращим фільмом стран СНД і Балтії[30] та крім визнання на міжнародних кінофорумах[31], вперше за багато років став українським фільмом-відкриття міжнародного кінофестиваля "Молодість".[32] Роман Балаян отримав «Золоте яблуко» продюсерського фестивалю «Кіно-Ялта 2008» як найкращий режисер[33].

У квітні 2008-го підписано угоду про співпрацю з продюсером фільму Ширін Нешат "Жінки без чоловіків"[en] Філіпом Бобером.[34], який згодом став лауреатом багатьох престижних кінофорумів, а режисерка стрічки Ширін Нешат отримала Срібного лева Венеційського МКФ за кращу режисеру.

Нову стрічку Кіри Муратової «Мелодія для катеринки»[35], виробництво якої було завершено у 2008 році, після фестивального туру[36][36], презунтували у Києві[37]. Фільм став кращим фільмом стран СНД і Балтії[38], а всі кошти з всеукраїнського прокату були спрямовані на допомогу безпритульним дітям в рамкях соціальної програми "Допомогти так легко" партнера стрічки - мобільного оператора life:)[39]

У 2009 році стартувало виробництво фільму "У суботу" (режисер Олександр Міндадзе) за підтримки Державної агенції з питань кіно та міжнародних партнерів[40]. Зйомки фільму проходили навесні та влітку 2010 у містах Світлодарськ та Енергодар,[41] а світова прем'єра відбулась на Берлінському міжнародному фестивалі.[42] Вітчизняна прем'єра стрічки у квітні 2011 року була присвячена 25 й річниці трагедії на Чорнобильський АЕС.[43]. Наступним спільним проектом режисера і продюсера стане фільм Олександра Міндадзе «Милий Ганс, дорогий Петро»[44], зйомки якого відбувалися у Нікополі.

Співпраця із великим актором Богданом Ступкою продовжилась у новому кінопроекті - фільмі режисера Отара Іоселіані "Шантрапа"[45], світова премєра згодом відбулась в одній з програм Каннського МКФ, а українська в рамках Київського МКФ,[46] де картина стала фільмом-відкриття.

У 2010 році вперше представив Україну в основному конкурсі Каннського МКФ художнім фільмом[47] відомого режисера-документаліста Сергія Лозниці «Щастя моє», створеного у форматі кінопродукції з Німеччиною, Нідерландами та іншими міжнародними партнерами. Зйомки фільму проходили в Україні[48]. Фестивальна дистрибуція стрічки, яка налічує більше 20 світових кінофорумів,[49][50], залучила до обговорення картини міжнародних кінокритиків[51] та журналістів[52], більше того - фільм був звинувачений у антиросійському спрямуваннії[53]. Але це не завадило картині вийти у світовий[54] та український прокат.

Співпраця з легендарною Кірою Муратовою продовжилась фільмом "Вічне повернення" (робоча назва - "Кінопроби. Однокурсники"), який став останнім у творчості режисерки. Зйомки стрічки пройшли в Одесі восени 2011 року[55], а світова прем'єра стрічки відбулась на Римському МКФ.[56] Стрічка була визнана кращим фільмом країн СНД і Балтії,[57] і презентована українським глядачам.[58]

Результатом співпраці з режисером Кирилом Міхановським став фільм "Гів мі ліберті"[en], який було презентовано на міжнародному кінофестивалі у Санденсі та у програмі Каннського МКФ, а за версією авторитетних медіа Hollywood Reporter та Washington Post, фільм увійшов у топ-10 кращих картин 2019 року[59]

У травні 2019 року разом з "Українською правдою" випускає документальну стрічку "Треба ще вижити"[60]

У 2021 році Ініціює і очолює новий мультікультурний проект SOTA CINEMA & THEATRE HUB, який стає місцем зустрічі найталановитіших митців та найпопулярніших зірок із глядачем. Гостями SOTA CINEMA & THEATRE HUB стали легендарна французька актриса Фанні Ардан[61], харизматичний режисер Адрій Жолдак[62], а театральні прем'єри[63] і музичні імпрези покликані відкривати маловідомі твори вітчизняних митців та імена талановитих сучасників.

У 2022 році виступає автором ідеї та генеральним продюсером міжнародного кіноальманаху "Війна очима тварин", який складатиметься з короткометражних фільмів українських авторів за участю міжнародних митців. Головними героями антології виступають тварини, рятуючи яких українці щоденно складають тест на людяність. На думку авторів, такий проект допоможе закцентувати увагу на екологічних загрозах цієї війни для всього світу. Перший трейлер, оснований на трьох новелах, презентовано на Берлінському МКФ[64], а під час Каннського МКФ до проекту приєднався Шон Пенн[65],[66] який згодом знявся у новелі "Орел" режисера Мирослава Слабошпицького[67][68].

У 2023 році продовжує цикл документальних фільмів-портретів, героями яких стали наші визначні сучасники і запускає виробництво фільми "Вівтар", героєм якого став художник Олександр Животков[69] (реж. Роман Балаян)[70], "Допельгангер" про актора Олексія Богдановича (режисер Максим Тузов) та "Позивний "Артист" про Олександра Печерицю (режисер Максим Тузов), з яких два останні були презентовані у рамках Кінофестивалю Молодість (кінофестиваль) восени 2024 року разом з ігровим короткометражним фільмом "В очах синів" (реж. Святослав Костюк), який став учасником національного конкурсу фестивалю.[71]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • Премія «Ніка» за фільм Кіри Муратової «Два в одному» — найкращий фільм країн СНД і Балтії 2007 року. (2007)[72];
  • Спеціалізована рекламна премія в галузі кінопрокату «25 кадр» в номинаціях: найкращий трейлер, найкращий кі-арт, найкращий таг-лайн і найкраща BTL-акція за фільм Кіри Муратової «Два в одному». (2008);
  • Премія «Ніка» за фільм Романа Балаяна «Райські птахи» — найкращий фільм країн СНД і Балтії 2009 року. (2009)[73];
  • Приз за найкращий фільм, гран-прі «Золотий Ірис» та Кінолюбительський Приз Джеймсона на кінофестивалі у Брюсселі. (2011)[74];
  • Премія «Ніка» за фільм Кіри Муратової «Вічне повернення» в номінації найкращий фільм СНД і Балтії. (2012)[75][76].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SOTA Cinema Group.
  2. ↑ Festival de Cannes.
  3. ↑ Berlin International Film Festival.
  4. ↑ Жінки без чоловіків dzygamdb.
  5. ↑ Give Me Liberty на сайті IMDb (англ.)
  6. ↑ Кудрик, Наталка (23 жовтня 2008). Українське кіно в Римі. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  7. ↑ Світова прем'єра фільму Кіри Муратової "Вічне повернення" в Римі.
  8. ↑ Найкрутіші в українському кіно: продюсер Олег Кохан став лідером рейтингу "Дзеркала тижня".
  9. ↑ Топ 100 найвпливовіших людей в Україні.
  10. ↑ 72 місце Олег Кохан. «Корреспондент». 31 серпня 2011. Архів оригіналу за 11 грудня 2024.
  11. ↑ 68 місце Олег Кохан. «Корреспондент». 10 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 грудня 2024.
  12. ↑ 60 місце Олег Кохан. «Корреспондент». 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2024.
  13. ↑ NV презентує спецпроект Топ 100 людей культури: Кохан зробив собі ім'я в артхаусному кіно, а у найближчих планах продюсера значиться створення якісного національного блокбастера. Адже він твердо переконаний – масовий український глядач чекає на правдиву кіноісторію, перегляд якої дасть привід пишатися своєю нацією.
  14. ↑ molodist.com.
  15. ↑ Програма: Спеціальні події фестивалю - Допельгангер.
  16. ↑ Програма: Спеціальні події фестивалю - фільм "Позивний "Артист".
  17. ↑ Британський режисер поставив у Києві п'єсу Шекспіра. Лівий берег. 25 лютого 2016. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  18. ↑ Національний академічний драматичний театр ім.І.Франка. Кар'єра Артуро Уї, яку можна було спинити.
  19. ↑ "Путін помер". "Дикий театр" показав виставу про смерть російського диктатора. Фото. Гордон. 19 листопада 2024. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  20. ↑ ЗІРКА СВІТОВОГО КІНО ФАННИ АРДАН ВІДКРИЛА У КИЄВІ SOTA CINEMA & THEATRE HUB.
  21. ↑ Олег КОХАН: «Пасаж „Мій досвід нетиповий“ — про творчість Кіри Муратової». Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  22. ↑ Фільм Кіри Муратової "Два в одному" може підкорити Америку.
  23. ↑ Фильм Киры Муратовой признан лучшим в странах СНГ и Балтии. ЛІГА.net. 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  24. ↑ Прем’єра фільму Кіри Муратової «Два в одному».
  25. ↑ Кшиштоф Зануссі в своєму новому фільмі знімає одразу трьох Ступок. УНІАН. 18 квітня 2008. Архів оригіналу за 6 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  26. ↑ Зйомки фільму ”Серце на долоні”. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 липня 2015.
  27. ↑ Богдан Ступка взяв Рим ... «Серцем на долоні». День. 4 листопада. Архів оригіналу за 28 березня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  28. ↑ Богдан Ступка отримав приз за кращу чоловічу роль на Римському кінофестивалі. 5 канал. 3 листопада 2008. Архів оригіналу за 28 березня 2024.
  29. ↑ Bohdan Stupka on the Rome Film Festival 2008.
  30. ↑ Фільм Балаяна здобув Ніку. УНІАН. 6 квітня 2009. Архів оригіналу за 6 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  31. ↑ Берег цей і той. «Райські птахи» полетіли на батьківщину Романа Балаяна. Дзеркало тижня. 11 липня 2008. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  32. ↑ «Райські птахи» Романа Балаяна відкриють 38-у «Молодість». УНІАН. 7 жовтня 2008. Архів оригіналу за 6 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  33. ↑ В Ялте вручили «Золотые яблоки». Обозреватель. 8 вересня 2008. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025. (рос.)
  34. ↑ Продюсер Ларса фон Трієра підписав договір з українською кінокомпанією.
  35. ↑ Муратова завершила съемки нового фильма. «Корреспондент». 19 лютого 2008. Архів оригіналу за 11 грудня 2024.
  36. ↑ а б Фільм Муратової здобув гран-прі фестивалю ”Кіношок”. УНІАН. 20 вересня 2009. Архів оригіналу за 4 квітня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  37. ↑ Прем'єра фільму Кіри Муратової "Мелодія для катеринки" в Києві.
  38. ↑ Кращим фільмом країн СНД і Балтії визнана українська картина.
  39. ↑ СВІТОВА ПРЕМ'ЄРА МЕЛОДІЇ ДЛЯ КАТЕРИНКИ.
  40. ↑ Кинокомпании четырех стран снимут фильм о Чернобыле. Лівий берег. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  41. ↑ В Украине снимают художественный фильм о Чернобыле. ЛІГА.net. 11 червня 2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  42. ↑ Критики Берлінале назвали фільм "В суботу" ребусом слав'янської душі.
  43. ↑ Прем'єра фільму Олександра Міндадзе "В суботу" - Київ.
  44. ↑ Milyy Khans, dorogoy Pyotr на сайті IMDb (англ.)
  45. ↑ Ступка став героєм нового фільму Іоселіані. Українська правда: Життя. 2 лютого 2010. Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  46. ↑ "Шантрапа" Отара Іоселіані відкриє КМКФ.
  47. ↑ Лащенко, Олександр (12 травня 2010). «За Золоту пальмову гілку». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  48. ↑ Барановская, Марина (5 серпня 2009). «Счастье мое» Сергея Лозницы. Кадры со съемочной площадки. Детектор медіа. Архів оригіналу за 9 квітня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  49. ↑ Український фільм «Щастя моє» боротиметься за приз Стокгольмського кінофестивалю.
  50. ↑ Фильм украинского режиссера "Счастье мое" получил гран-при в Таллине. Подробиці (Інтер). 5 грудня 2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  51. ↑ CRITIC REVIEWS FOR MY JOY.
  52. ↑ A Tale of Russia Haunted by Ghosts and the Living Dead.
  53. ↑ «Щастя моє»: антиросійський фільм українського режисера. УНІАН. 29 червня 2010. Архів оригіналу за 6 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  54. ↑ Український фільм виходить в американський прокат. УНІАН. 29 вересня 2010. Архів оригіналу за 9 квітня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  55. ↑ В Одессе начались съемки нового фильма Киры Муратовой. Дзеркало тижня. 4 жовтня 2011. Архів оригіналу за 1 квітня 2024. Процитовано 6 лютого 2025. (рос.)
  56. ↑ У Римі відбулася прем'єра нового фільму Кіри Муратової. Фото. Відео. Українська правда: Життя. 21 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  57. ↑ Фільм Кіри Муратової «Вічне повернення» - кращий фільм СНД і Балтії. УНІАН. 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 6 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  58. ↑ Кіра Муратова представила в Києві "Вічне повернення". Укрінформ. 27 вересня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  59. ↑ Кабаций, Мария (19 грудня 2019). По версии Hollywood Reporter и Washington Post. Картина украинских продюсеров попала в топ-10 фильмов 2019 года. НВ. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025. (рос.)
  60. ↑ правда", "Українська (2 жовтня 2021). Лікар з одеської районки, ковід і медреформа. УП презентує документальний фільм "Треба ще вижити". Українська правда. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  61. ↑ Зустріч з легендою: як Фанні Ардан відкривала SOTA CINEMA & THEATRE HUB у Києві.
  62. ↑ Андрій Жолдак у Києві: майстер-клас для театралів та мрії про постановку в Україні (фоторепортаж). Дзеркало тижня. 30 грудня 2021. Архів оригіналу за 7 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  63. ↑ Учні Богомазова зіграли виставу за п'єсою Шекспіра на закритті сезону Sota Cinema & Theatre Hub у Києві. Гордон. 5 липня 2023. Архів оригіналу за 7 листопада 2023. Процитовано 6 лютого 2025.
  64. ↑ Найденко, Юлія (16 лютого 2023). У роковини вторгнення. Український кіноальманах Війна очима тварин покажуть на Берлінале 2023. НВ. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  65. ↑ Sean Penn Joins Ukrainian War Film.
  66. ↑ Оскароносний Шон Пенн зніметься в українському фільмі. УНІАН. 23 травня 2023. Архів оригіналу за 24 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  67. ↑ Sean Penn Ukraine Film ‘War Through The Eyes Of Animals’ Wraps Scenes In LA.
  68. ↑ Шон Пенн знявся у фінальній новелі режисера Мирослава Слабошпицького. Укрінформ. 7 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  69. ↑ Роман Балаян зніме фільм про художника, творчість якого робить нас людьми. Elle. 18 серпня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  70. ↑ Кабацій, Марія (21 серпня 2023). Легендарний режисер Роман Балаян знімає фільм про художника Олександра Животкова. ФОТО. Українська правда: Життя. Архів оригіналу за 25 липня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
  71. ↑ На кінофестивалі "Молодість" відбулися прем'єри чотирьох фільмів кінокомпанії Sota Cinema Group. Гордон. 5 листопада 2024. Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 6 лютого 2025.
  72. ↑ Картина Кіри Муратової Вічне повернення визнана найкращим фільмом СНД і Балтії. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2015.
  73. ↑ Український фільм отримав Ніку як найкращий фільм країн СНД і Балтії. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 липня 2015.
  74. ↑ Фільм про Чорнобиль переміг на кінофестивалі у Брюсселі. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 липня 2015.
  75. ↑ Стрічку Кіри Муратової визнали найкращим фільмом СНД і Балтії. Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 11 липня 2015.
  76. ↑ Олег Кохан: лауреат премії «Ніка» фільм «Вічне повернення» Кіри Муратової невдовзі вийде в український прокат. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кохан_Олег_Михайлович&oldid=44628998