Краснянська волость (Новохоперський повіт)
| Краснянська волость | ||||
| Центр | Красна | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 66 918 (1880) | |||
| Населення | 12 453 осіб (1880) | |||
| Густота | 17 осіб / км² | |||
Краснянська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новохоперського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Красна.
Станом на 1880 рік складалася 8 поселень, 6 сільських громад. Населення — 12 453 особи (6003 чоловічої статі та 6450 — жіночої), 1926 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 18956 | 14400 |
| Приватної власності | 47638 | 9707 |
| Іншої власності | 161 | 156 |
| Загалом | 66918 | 24263 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Красна — колишня власницька слобода при річці Савала за 14 верст від повітового міста, 6362 особи, 1060 дворів, православна церква, 5 лавок, постоялий двір, винокурний завод і паровий млин, базари, 3 ярмарки на рік.
- Кочерга (Складна, Самодурівка) — колишня державна слобода при річці Савала, 1131 особа, 167 дворів, православна церква.
- Некриловський — колишнє державне селище при річці Савала, 907 осіб, 167 дворів, православна церква.
- Підосинівка — колишня власницька слобода при річці Єлань, 1946 осіб, 296 дворів, православна церква, молитовний будинок, школа, лавка.
- Русанове — колишня державна слобода при річці Савала, 1331 особа, 242 двори, православна церква, школа.
За даними 1900 року у волості налічувалось 73 поселення із переважно російським населенням[3].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4485-4557)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітове місто | _(1781).png) | |
|---|---|---|
| Волості | Алферівська • Бурляївська • Верхньокорочанська • Єланська • Калмицька • Краснянська • Макаровська • Макашевська • Нижньокорочанська • Новогольська • Пісківська • Пихівська • Рождественська • Синявська • Танцирейська • Троїцька • Тюківська • Ярковська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Абрамівка • Алферівка • Бурляївка • Василівка • Верхній Калмик • Верхній Карачан • Горілка • Губарі • Жуліковка • Калмичок • Кам'янка-Садовка • Кирсанівка • Кутки • Макашевка • Нижній Карачан • Новогольське • Петровське • Пихівка • Підгорне • Підосинівка • Піски • Рамоння • Рождественське • Русанове • Середній Карачан • Синявка • Танцирей • Третяки • Троїцьке • Тюківка • Ярки | |