Пихівська волость
| Пихівська волость | ||||
| Центр | Пихівка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 60 761 (1880) | |||
| Населення | 8890 осіб (1880) | |||
| Густота | 13.4 осіб / км² | |||
Пихівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новохоперського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Пихівка.
Станом на 1880 рік складалася 4 поселень, 4 сільських громад. Населення — 8890 осіб (4446 чоловічої статі та 4444 — жіночої), 1433 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 12126 | 9946 |
| Приватної власності | 41315 | 9035 |
| Надільної власності | 7177 | 1722 |
| Іншої власності | 143 | 143 |
| Загалом | 60761 | 20846 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Пихівка — колишня власницька слобода при річці Савала за 12 верст від повітового міста, 4930 осіб, 823 двори, православна церква, школа, 9 лавок, базари по неділях та 3 ярмарки на рік. За 18 верст — винокурний завод.
- Бурляївка — колишня власницька слобода при річці Татарка, 2046 осіб, 298 дворів, православна церква, 2 лавки.
- Кам'янка-Садовка — колишня власницька слобода при річці Хопер, 1526 осіб, 276 дворів, православна церква, винокурний завод.
За даними 1900 року у волості налічувалось 23 поселення із переважно українським населенням[3].
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4827-4849)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Повітове місто | _(1781).png) | |
|---|---|---|
| Волості | Алферівська • Бурляївська • Верхньокорочанська • Єланська • Калмицька • Краснянська • Макаровська • Макашевська • Нижньокорочанська • Новогольська • Пісківська • Пихівська • Рождественська • Синявська • Танцирейська • Троїцька • Тюківська • Ярковська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Абрамівка • Алферівка • Бурляївка • Василівка • Верхній Калмик • Верхній Карачан • Горілка • Губарі • Жуліковка • Калмичок • Кам'янка-Садовка • Кирсанівка • Кутки • Макашевка • Нижній Карачан • Новогольське • Петровське • Пихівка • Підгорне • Підосинівка • Піски • Рамоння • Рождественське • Русанове • Середній Карачан • Синявка • Танцирей • Третяки • Троїцьке • Тюківка • Ярки | |