Крейсери типу «Партенопе»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крейсери типу «Партенопе»
Classe Partenope
Служба
Тип/клас Торпедний крейсер
Держава прапора Regia Marina
Замовлено 8
Закладено 8
Спущено на воду 8
Виведений зі складу флоту 7
Загибель 1
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 821-931 т
Довжина 73,1 м
Ширина 8,22 м
Висота 3,48 м
Бронювання палуба - 41 мм
бойова рубка - 41 мм
Технічні дані
Рухова установка 4 парових котли
2 парові машини потрійного розширення
Потужність 3 884 - 4 422 к.с.
Швидкість 18-20 вузли
Дальність плавання 1800 миль на 10 вузлах
Екіпаж 96-121
Озброєння
Артилерія 1 x 120-мм гармата «QF 4.7-inch Gun Mk I–IV»
6 x 57-мм гармат «QF 6»
3 x 37-мм гармати
Торпедно-мінне озброєння 5-6 x 450-мм торпедних апаратів

Крейсери типу «Партенопе» (італ. Classe Partenope) — серія торпедних крейсерів Королівських ВМС Італії кінця XIX століття;

Історія створення

[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX століття у військово-морській теорії набув популярності напрямок «Молода школа». Відповідно до цієї концепції пропонувалась відмова від досягнення переваги у броненосцях. Натомість пропонувалось будівництво малих кораблів, озброєних торпедами, які могли би знищувати набагато більші військові кораблі, а також крейсерів, які би завдавали ударів по ворожому узбережжю та знищували морську торгівлю противника, підриваючи його економічний потенціал.

У рамках цієї концепції італійський кораблебудівник Бенедетто Брін, який до того спроєктував ряд броненосців італійського флоту, розробив проєкт торпедних крейсерів типу «Фольгоре». На базі цих ідей Карло Вінья спроєктував крейсери типу «Партенопе».

Представники

[ред. | ред. код]
Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Партенопе
Partenope
Regio Cantiere di Castellammare di Stabia, Кастелламмаре-ді-Стабія 8 червня 1888 року 23 грудня 1889 року 11 вересня 1890 року Потоплений 24 березня 1918 року
Мінерва
Minerva
Ansaldo, Генуя 1 лютого 1889 року 27 лютого 1892 року 20 серпня 1892 року Виведений зі складу флоту у 1921 році
розібраний на метал
Еурідіче
Euridice
Regio Cantiere di Castellammare di Stabia, Кастелламмаре-ді-Стабія 14 лютого 1889 року 22 вересня 1890 року 1 травня 1891 року Виведений зі складу флоту у березні 1907 року
розібраний на метал
Уранія
Urania
Cantieri navali Odero, Генуя 16 лютого 1889 року 18 червня 1891 року 21 липня 1893 року Виведений зі складу флоту у січні 1912 року
розібраний на метал
Іріде
Iride
Regio Cantiere di Castellammare di Stabia, Кастелламмаре-ді-Стабія 21 лютого 1889 року 20 липня 1890 року 1 листопада 1892 року Виведений зі складу флоту у 1920 році
розібраний на метал
Аретуза
Aretusa
Cantiere navale fratelli Orlando, Ліворно 1 червня 1889 року 14 березня 1891 року 1 вересня 1892 року Виведений зі складу флоту у 1912 році
розібраний на метал
Капрера
Caprera
Cantiere navale fratelli Orlando, Ліворно 27 липня 1891 року 6 травня 1894 року 12 грудня 1895 року Виведений зі складу флоту у 1913 році
розібраний на метал
Калатафімі
Calatafimi
Cantiere navale fratelli Orlando, Ліворно 15 вересня 1891 року 18 березня 1893 року 16 січня 1894 року Виведений зі складу флоту у 1907 році
розібраний на метал

Конструкція

[ред. | ред. код]

Суцільнометалевий корпус кораблів мав довжину 73,1 м, ширину 8,22 м та осадку 3,48 м. Його захищала броньована палуба товщиною 41 мм. Бронювання бойової рубки також становило 41 мм.

Силова установка складалась з 4 парових котлів та двох вертикальних парових машин потрійного розширення потужністю 3 884 - 4 422 к.с., що забезпечувало швидкість у 18-20 вузлів.

Озброєння складалось з однієї (на «Карпері» - двох) 120-мм гармати «QF 4.7-inch Gun Mk I–IV», шести 57-мм гармат «QF 6» та трьох 37-мм гармати. На «Партенопе» та «Карпері» було встановлено 5, на решті кораблів - 6 торпедних апаратів калібром 450 мм.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)