Кривенко Дмитро Тарасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривенко.
Кривенко Дмитро Тарасович
Народився30 жовтня 1941(1941-10-30)
Велика Рача, Радомишльський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер4 жовтня 1994(1994-10-04) (52 роки)
Київ, Україна
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьфілософ
Alma materМосковський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики
механіко-математичний факультет Київського національного університету
Галузьметодологія науки, філософія
ЗакладДонНУ
Національний транспортний університет
КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України
Науковий ступінькандидат філософських наук (1976)
Науковий керівникКоролюк Володимир Семенович і Q18279025?
Відомий завдяки:один з розробників альтернативної української філософії радянських часів[джерело не вказане 1146 днів]
Брати, сестриКривенко Лідія Тарасівна
Кривенко Костянтин Тарасович
Надгробок над могилою Д. Т. Кривенка у с. Велика Рача.
Надгробок над могилою Д. Т. Кривенка у с. Велика Рача.
Некролог до роковин смерті Дмитра Кривенка(від редакції журналу Державність№1.1996)
Некролог до роковин смерті Дмитра Кривенка(від редакції журналу Державність № 1;1996 р.)

Дмитро Тарасович Кривенко (30 жовтня 1941(19411030), селище Велика Рача Радомишльського району Житомирської області — 4 жовтня 1994, Київ)— філософ, методолог науки, кандидат філософських наук (1976), один з розробників ідеології РУХу й Просвіти[1] та альтернативної української філософії радянських часів[2][джерело не вказане 1146 днів][3][4][5][6], співзасновник журналу «Державність»[7][8]. Брат Кривенко Лідії Тарасівни[9] та Кривенка Костянтина Тарасовича[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Кривенко Дмитро Тарасович народився 30 жовтня 1941 року у селі Велика Рача.

Батько, Кривенко Тарас Максимович (1914—1967), працював у колгоспі, безпартійний. Воював у складі 112-ї Рильсько-Коростенської Червонозоряної орденів Суворова й Кутузова стрілецької дивізії на фронтах Великої Вітчизняної війни. Був поранений. У 1945 р. нагороджений медаллю «За відвагу»[10].

Мати, Кривенко Катерина Філаретівна (1915—2002), колгоспниця, учасниця стаханівського руху та делегатка стаханівських з'їздів, безпартійна.[джерело не вказане 1146 днів]

Після закінчення середньої школи у м. Радомишль декілька років (1959—1961) працював на шахтах Донбасу [4][3].

У 1962—1967 рр. навчався у Московському інституті радіоелектроніки[4], де отримав диплом інженера.

З 1967 по 1969 р., працюючи асистентом (з 1968 р. викладачем) на кафедрі експериментальної фізики Донецького державного університету, одразу почав викладати українською мовою[3][4] (під час роботи у ДДУ декілька разів проходив курси підвищення кваліфікації при Київському університеті за напрямком підготовки «викладач фізики»)[11].

З 1969 по 1974 рр. працював викладачем на кафедрі фізики у Київському автомобільно-дорожньому інституті[4][3].

У 1969—1975 рр. заочно навчався на механіко-математичному факультеті Київського університету імені Т.Г. Шевченка, який закінчив з відзнакою[4]. Дипломну роботу написав на кафедрі теорії ймовірності під керівництвом академіка В. С. Королюка (її частина була пізніше розвинута у їх спільній публікації в Віснику НАНУ[12] [13] та монографії [14] ). Одночасно у 1972—1975 рр. навчався в аспірантурі Інституту філософії СРСР в Москві [4](без відриву від викладання, а з 1974 р. - очно). Кандидатська дисертація Дмитра Кривенка стосувалась методології фізики й лягла у основу опублікованої їм пізніше монографії «Становлення вихідних понять у фізиці» (Київ, Наукова думка, 1979 р.)[15][16].

У 1976—1979 рр. працював науковим співробітником у Інституті філософії АН УРСР [3][15][17].

Під час роботи в Інституті філософії відмовився вступати у КПРС[3]. Водночас відстоював свої погляди, які були далекими від офіційної лінії партії[4]. Був звільнений з роботи, зокрема через те, що принципово викладав і розмовляв української мовою (не суржиком, бо суржиком "дозволялось")[15][3].

За словами його тогочасного колеги, доктора філософських наук, професора Анатолія Ішмуратова «у Дмитрові дивним чином поєднувалась доброзичливість, світлий погляд на людей й життя, та радикалізм та ригоризм науковця. Він прагнув тотальності, глобальності методології, мріяв наблизити етику до фізики, давши першій граничну логіку і математичну точність визначень»[18].

З кінця 60-х років[А 1][19][11] підпільно [3], а, пізніше, з кінця 70-х, в умовах ізоляції й ідеологічного гоніння, зокрема з боку деяких керівників Інституту філософії АН УРСР[20], працював над власною альтернативною українською філософією й, відповідно, логічним обгрунтуванням хибності марксистсько-ленінської філософії[3].

Отримавши «чорну мітку» від тогочасного республіканського КДБ за ідеологічну незрілість та український націоналізм [20] (як стверджував один з його колишніх учнів, він, зокрема, особисто був знайомий з Василем Стусом, В'ячеславом Чорновілом та ін.), Дмитро Кривенко мав великі труднощі з влаштуванням на роботу.

Насилу, через рекомендації небайдужих колег філософів, йому вдалось у 1980 р. влаштуватися почасово викладачем філософії у КДУ[15]. Там Дмитро Кривенко, за спогадами його студентів, принципово викладав закордонну й вітчизняну філософію, звівши до мінімуму викладання марксистсько-ленінської. Звичайно, за реалій життя тогочасного СРСР, це не могло довго продовжуватись, й у 1982 його було остаточно звільнено від університетського викладання.

До кінця життя, незважаючи на науковий ступінь, публікації та диплом з відзнакою, Дмитро Кривенко змушений був животіти на мізерну зарплату[21][22] репетитора фірми «Світанок».

В 80-х роках за підтримки таких вагомих вчених, як В.С. Тюхтін та В.С. Королюк, Дмитро Кривенко взяв участь (як співавтор) у двох російськомовних колективних монографіях, виданих у Москві [23][14] (в Україні це тоді вже не вдавалось).

Завдяки авторитету серед творчої інтелігенції у м. Львові, у 1990 році Дмитро Кривенко став співзасновником, одним з перших авторів та кореспондентом у Києві загальноукраїнського журналу «Державність»(м. Львів)[7][8][24].

У 1992 р. виходить його книжка «Роз-імперення та де-фашинізація» де Дмитро Кривенко спробував стисло «викласти ідеологію РУХУ та ПРОСВІТИ в найширшому розумінні цих слів. Показати, на яких засадах стояв колишній режим і чому він неодмінно мав потерпіти крах…змальовується цілісна картина(модель) можливих політичних позицій. Обгрунтовуються основні цілі РУХУ: роз-імперення і де-фашинізація». Ця книжка була видана Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка до Першого Всесвітнього форуму українців[1] і викликала тоді неабиякий інтерес — досить зазначити, що автора було запрошено прочитати вибрані глави з книги у київську редакцію «Радіо Свобода».

Дмитро Кривенко помер у 1994 році, коли, здавалось, його надії почали здійснюватися  — адже цього року міжнародний фонд «Відродження» ухвалив рішення про видання першої частини його багатотомної праці «Принат і принатика»[3]. Наприкінці вересня цього ж року його було знайдено у непритомному стані у Голосіївському парку столиці[8].

Через тиждень, 4 жовтня, він помер у одній з київських лікарень.

Перше поховання було на Лісовому кладовищі м. Києва. Перепоховання відбулось взимку 1995 р. на цвинтарі селища Велика Рача.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор кілька десятів наукових та науково — методичних робіт[22][3] й 5 монографій (в т. ч. 3 одноосібних).

Займався науковими проблемами методології фізики [17][25](на прикладі якої розробляв так звану ієрархічну логіку [26][27][28] ), онтологією [29] й українською культурою. Зокрема, досліджував феномен кохання[30].

Філософ презентував досить цікаву в середовищі української творчої інтелігенції категорію людей, що були патріотами, але не націоналістами й не антисемітами. Сам Дмитро Кривенко про себе писав[31][32].

Аж до теперішнього часу творча спадщина Д. Т. Кривенко залишається актуальною і затребуваною студентами та педагогічним й науковим співтовариством. Монографії, автором яких він є, включаються до списків літератури, рекомендованої для вчителів і студентів[33][34], його праці враховуються і використовуються в наукових[35][36][2] і дисертаційних[37][38][39][40] роботах, присвячених розвитку теорії і методики навчання фізики, методології науки та проблем розвитку держави й суспільства[41][32].

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Д. Т. Кривенко Становлення вихідних кількісних понять у фізиці–К.: Наукова думка, 1979  — 144 с. ;
  • Д. Т. Кривенко Информационные уровни физических понятий и проблема уровней познания //Теоретическое и эмпирическое в современном научном познании: коллективная монография.— М.,:Наука, 1984;
  • В. С. Королюк, Д. Т. Кривенко Укрупнение как метод изучения сложных систем // Диалектика познания сложных систем: коллективная монография. — 1988. — М.,: Мысль   с. 89-106;
  • Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. — 160 с.;
  • Д. Кривенко Принат і принатика: фундаментальна онтологія людини і типологія людей; Міжнародний фонд «Відродження». — Х. : Фолио, 1996. — 270 с. — ISBN 966-03-0041-7.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. :160 с.— C. 3.;
  2. ↑ а б С.Кудра Бібліографія української історії філософії 1960—2005 рр. — Інститут філософії НАНУ, Київ, 2009;
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Моргун Т. Наука самовдосконалення // Культура і життя: газета. — 1997. — № 49. с.3
  4. ↑ а б в г д е ж и к Д. Кривенко Принат і принатика: фундаментальна онтологія людини і типологія людей(передмова М.Томенка); Міжнародний фонд «Відродження». — Х. : Фолио, 1996. :270 с.— С. 3-4.;
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ https://vixra.org/abs/2409.0124
  7. ↑ а б Кривенко Д. Мова і нація // Державність. — 1991. — № 1 с.18.;
  8. ↑ а б в Редакція журналу «Державність» До роковин смерті Дмитра Кривенка // Державність. — 1996. — № 1(16) с.1.;
  9. ↑ І. Б. Усенко (2017). Кривенко Лідія Тарасівна. Енциклопедія сучасної України. 251. Архів оригіналу за 6 квітня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 4 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ а б Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. : 160 с.— C. 154.;
  12. ↑ Королюк В. С.,Кривенко Д. Т. Логіко-методологічні аспекти укрупнення складних систем // Вісник Академії наук Української РСР: журнал. — 1982. — №9 с.  17-24;
  13. ↑ http://www.icfcst.kiev.ua/MUSEUM/DIFFERENT/Korolyuk.pdf
  14. ↑ а б Королюк В. С.,Кривенко Д. Т. Укрупнение как метод изучения сложных систем // Диалектика познания сложных систем: монография. — 1988. — М. Мысль   pр.;89-106;
  15. ↑ а б в г Д. Кривенко Наше Сонце ще засяє// Народна газета: газета. -1993. -№ 28(109) С.5.;
  16. ↑ Кривенко Д. Т. Логика становления исходных количественных понятий в физике // автореферат диссертации канд. филос. наук — М. — 1976;
  17. ↑ а б Кривенко Д. Т. Інформативні рівні фізичних понять // Філософська думка: журнал. — 1977. — № 3. с.92-98;
  18. ↑ Моргун Т. Наука самовдосконалення // Культура і життя: газета. — 1997. — № 49.с.4.;
  19. ↑ Кривенко Д. Т. Логика становления исходных количественных понятий в физике // автор. дисс. канд. филос. наук — М. — 1976 с 23;
  20. ↑ а б Ярослав Глібищук Трагічна зоря філософа Кривенка // Час Time: газета. — 1997. — № 21(152). с.1.;
  21. ↑ Risto URRIO Ukrainianen racastaa laulua // Keskisuomalainen: фінська газета. — 06.05.1991;
  22. ↑ а б Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992. : 160 с.— C. 155.
  23. ↑ Кривенко Д. Т. Информационные уровни физических понятий и проблема уровней познания //Теоретическое и эмпирическое в современном научном познании. М.,:Наука, 1984
  24. ↑ Кривенко Д. Історія, наука і ми // Державність. — 1991. — № 2 с.56.;
  25. ↑ Д. Т. Кривенко Становлення вихідних кількісних понять у фізиці–К.: Наукова думка, 1979 — 144 с.;
  26. ↑ Кривенко Д. Т. До питання про логіку становлення кількісних понять // Філософські проблеми сучасного природознавства : міжвідомчий науковий збірник. — Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1973. — Вип. 31. — С. 76-84;
  27. ↑ D.T.Krivenko Abstracts LMNS’83, M.Nauka, 1983, pp.42-46(Sex.6-13); D.T.Krivenko Abstracts LMNS’87, M.Nauka, 1987, VI, part I,pp.320-323; D.T.Krivenko Abstracts LMNS’91, IX,Uppsala(Sweden) 1991, VIII, part II,pp.450-470.;
  28. ↑ ФІЛОСОФІЯ ДМИТРА КРИВЕНКА https://t.me/s/phdkrivenko/4
  29. ↑ П.Теличук, В.Паламарчук Хто ми? (про книгу Дмитра Кривенка) // Час Time: газета. — 1997. — № 27-28;
  30. ↑ М. Томенко ТЕОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОХАННЯ — К., 1999. — C. 33. http://dotyk.in.ua/tomenko2.html [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Д. Кривенко Роз-імперення і де-фашинізація: спроба ідеології Третього Відродження України; Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. — К., 1992.;
  32. ↑ а б Р. А. Додонов Теория ментальности: учение о детерминантах мыслительных автоматизмов -ЗГУ, Запорожье, 1999. С 247;
  33. ↑ Кафедра українознавства ЛДІФК Українська та зарубіжна культура (методичні поради та плани смінарських занять для студентів 1-го курсу) -Львів 2001 С.25
  34. ↑ О.В.Кулєшов МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до семінарських занять та самостійної роботиз дисципліни «Філософія» - Черкаси 2016 С.17,С.34;
  35. ↑ Гвоздяк В.М. КІЛЬКІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЯК ВИХІДНІ ВИЗНАЧЕННЯ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ (ДО ІСТОРІЇ ПРОБЛЕМИ)//Мультиверсум. Філософський альманах(Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України)-К.- 2008. - № 69;
  36. ↑ А. В. Корж //Політико-правові засади утвердження української мови як державної в Україні — Збірник наукових праць НДІУ, том IX c. 203;
  37. ↑ Опачко М.В.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ З ДИДАКТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ// дисертація доктора пед. наук.- К.-2018;
  38. ↑ Осокин Ю.В. Социальное бытие искусства как объект культурологического исследования: Теория и ее приложения: диссертация доктора филос. наук.- М. 1999 с. 570;
  39. ↑ А. М. Сільвейстр Теоретико-методичні засади навчання фізиці майбутніх вчителів хімії і біології -дисертація доктора пед. наук. Кропивницький 2017 с. 95;
  40. ↑ В. Г. Антонюк Феномен украинской вокальной школы в контексте этнокультурологических проблем -диссертация доктора культорологических наук М.,2001;
  41. ↑ С. А. Чугут Генеза духовної культури(управлінський вимір)-Українська академія державного управління пр Президентові України — К. 1999 с.142.

Група виносок «А»

  1. ↑ Тут мається на увазі, мабуть, ієрархічна логіка, яку Д. Кривенко почав розробляти ще у кінці 60-х та яка, в його інтерпретації, входила в протиріччя з дихотомною діалектичною логікою: 1.) Д. Кривенко Про інформативні рівні наукового пізнання : реферат, Інститут філософії АН УССР, Київ,1969; 2.) Д. Кривенко До питання про логіку становлення кількісних понять: доповідь на семінарі "Філософські основи науки", КДУ, Київ 1971.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кривенко_Дмитро_Тарасович