Кримська світлиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кримська світлиця

Кримська світлиця, № 4 за 27 січня 2017
Країна  Україна
Тип газета
Мова українська мова
Видавець ТОВ «Видавничий дім "Українська культура"»
Засновано 1992
Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Редактор Щекун Андрій Степанович[1]
Головний офіс 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1
Наклад 1000 (2016)
Передплатний індекс
(Укрпошта) 		90269
krymsvitlytsia.com.ua
CMNS: Кримська світлиця у Вікісховищі

«Кри́мська світли́ця» — всеукраїнська літературно-художня і публіцистична газета, що видається з 31 грудня 1992 року. Засновники газети — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“». Головний редактор — Андрій Щекун.

Історія

[ред. | ред. код]

Першим редактором газети був письменник Олександр Кулик, потім — Володимир Миткалик (з квітня 1995 — 27 жовтня 2000), Леонід Пілунський (у 2010 році), Віктор Качула (2000—2009, 2011 — травень 2016), Віктор Мержвинський (2016 — лютий 2019).

Після приходу до влади Віктора Януковича, у квітні 2010 року газета припинила вихід як друковане видання[2].

Під час боротьби за існування газети створено сайт «За українську „Кримську світлицю!“»[3], де опубліковано вимоги читачів в друкованому та звуковому форматах.

На підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя (справа № 2-3116/10 від 9 липня 2010 р.) наказом № 35-К директора ДП «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури України» 14 жовтня 2010 Віктора Качулу поновили на посаді головного редактора[4]. Випуск «Кримської світлиці» відновлено 22 жовтня 2010 року, відтоді номери газети подаються на офіційному сайті у PDF-форматі. Із липня 2011 року газета знову почала друкуватися у звичному читачам форматі.

З листопада 2011 року «Кримську світлицю» можна знову передплатити на пошті за індексом газети в каталозі передплатних видань України «90269».[5]

Через окупацію Кримського півострова Національне газетно-журнальне видавництво припинило випуск газети у друкованому вигляді у травні 2015 року. Відтоді видання існувало тільки в електронному вигляді.[6][7] У публікації «Фронт усередині країни» сама редакція повідомила про рішення директора Національного газетно-журнального видавництва за 14 березня 2015 перевести редакцію з Сімферополя у Київ. Деякі співробітники газети тоді зазначали, що вважають це рішення несправедливим.[6] Двоє співробітників газети, у тому числі головний редактор, ухвалили рішення залишитися в окупованому Криму. Керівництво ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» вирішило перевести редакцію газети «Кримська світлиця» та її співробітників до Києва у зв'язку з тимчасовою окупацією півострова й неможливістю перебування на окупованій території державних інституцій згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Віктор Качула не виконав наказу як посадова особа й головний редактор газети і був звільнений у 2016 з посади головного редактора.

Цього ж 2016 року відбувся конкурс на посаду головного редактора «Кримської світлиці», оголошений Національним газетно-журнальним видавництвом. Його виграв кримчанин, кандидат філологічних наук, учасник АТО Віктор Мержвинський. Відновлена редакція, повністю сформована з кримчан, що вимушені були переміститися до Києва, відновила щотижневий випуск друкованого варіанту газети в місті Києві.

Видавцем газети було ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» у підпорядкуванні Міністерства культури України. Редакція газети «Кримська світлиця» входила до складу цього державного підприємства окремим структурним підрозділом згідно зі Статутом.

У липні 2016 перше число оновленого друковано видання «Кримської світлиці» вийшло друком у місті Києві.[8] Наклад видання 1000 примірників щотижнево. Відновлено також було на 2017 рік передплату, зберігши передплатний індекс видання «90269».

Реформування 2019 року

[ред. | ред. код]

До 31 грудня 2018 року одним із співзасновників газети було Міністерство культури України.

Згідно з Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» Міністерство культури України не ухвалило рішення про реформування газети «Кримська світлиця».

У зв'язку з цим усі друковані видання Національного газетно-журнального видавництва, серед них і газета «Кримська світлиця», втратили Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ. Редакція газети «Кримська свтлиця» ухвалила рішення про реформування. Згідно з протокольними рішеннями трудового колективу редакції засновниками газети стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“», а новим видавцем ТОВ «Видавничий дім „Українська культура“». 03 січня 2019 року засновники газети «Кримська світлиця» подали відповідні документи на реєстрацію до Міністерства юстиції України.

6 лютого 2019 року газета «Кримська світлиця» отримала нове свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 23715-13555Р. Засновниками газети стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва „Український дім“».[9]

Після отримання нового свідоцтва редакцію очолив відомий громадський діяч, видавець і журналіст Андрій Щекун.[10][11]

24 квітня 2019 року Національна спілка журналістів України за перешкоджання реформуванню видань «Українська культура», «Музика», «Культура і життя» та «Кримська світлиця» включила Міністра культури України Євгена Нищука до антирейтингу «Ворогів реформування преси».[12]

Газета «Кримська світлиця»: сучасний розвиток

[ред. | ред. код]
Використання фрази «Русский военный корабль, иди на хуй» над логотипом у газеті «Кримська світлиця», 2022 рік

З квітня 2017 року у вихідних даних друкованої версії газети «Кримська світлиця» зазначено ліцензування CC BY. Таким чином «Кримська світлиця» стала одним із перших в Україні друкованих засобів масової інформації, що видаються під ліцензією Creative Commons[13]. На Вікісховище було завантажено pdf-архів газети, що постійно оновлюється.

За статтю «Ханська Україна», надруковану в газеті «Кримська світлиця», 2018 року лауреатом Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики став письменник-публіцист, член НСЖУ Євген Букет[14].

У червні 2020 року газета «Кримська світлиця» виступила співзасновником інтернет-проєкту «Крим — це Україна» — онлайн-банку архівних, музейних, науково-публіцистичних, просвітницьких та інформаційно-аналітичних матеріалів на підтвердження тісного зв'язку Криму з материковою Україною.[15][16][17][18][19][20][21]

З березня 2020 року редакція газети «Кримська світлиця» спільно з редакцією газети «Урядовий кур'єр» видає сторінку «Кримські реалії» на шпальтах газети «Урядовий кур'єр».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.golos.com.ua/article/317633
  2. ↑ Міністерство культури України: «Кримська світлиця», «Къырым» — яку б ще газету в Криму прикрити?. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  3. ↑ За українську «Кримську світлицю»!. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 17 липня 2011.
  4. ↑ Повернімо «Кримську Світлицю» До Криму! [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]- Кримська світлиця, 22.10.2010
  5. ↑ На 2012 Рік «Кримську Світлицю» Можна Передплатити На Пошті! [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Кримська світлиця, 25.11.2011
  6. ↑ а б Українськомовна газета «Кримська світлиця» більше не виходитиме у Криму. radiosvoboda.org. 27 березня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  7. ↑ Головред «Кримської світлиці»: Якби ми всі звільнилися, вони б зітхнули з полегшенням [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, «Крим. Реалії», 13 червня 2015
  8. ↑ Єдина україномовна газета Криму почала виходити в Києві [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Лівий берег, 6 липня 2016
  9. ↑ https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File%3AKS-05-06-2019.pdf&page=8
  10. ↑ Стан культурної спадщини України в окупованому Криму. Укрінформ. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 4 червень 2019. Процитовано 4 червня 2021.
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Гройсман, Омелян та Смілянський очолили Антирейтинг «Ворогів реформування преси», — НСЖУ (ОНОВЛЕНО. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  13. ↑ Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 5 вересня 2017.
  14. ↑ Лауреатом Премії імені В. Чорновола став автор «Кримської світлиці». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 16 березня 2020.
  15. ↑ Презентували інтернет-проект «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  16. ↑ «Крим — це Україна»: інтернет-проєкт презентували у столиці. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  17. ↑ Презентовано інтернет-проєкт «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  18. ↑ В Україні запрацював інформаційний вебпортал «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  19. ↑ «Крым — это Украина». В Киеве презентовали интернет-проект с архивными материалами. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  20. ↑ «Крым — это Украина»: всеукраинский онлайн-проект. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  21. ↑ Архівісти презентували інтернет-проект «Крим — це Україна». Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кримська світлиця
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримська_світлиця&oldid=40556099