Крістіан Гюнтер
Крістіан Ернст Гюнтер Christian Ernst Günther | ||
| ||
---|---|---|
13 грудня 1939 — 31 липня 1945 | ||
Попередник: | Рікард Сандлер | |
Наступник: | Бу Естен Унден | |
Народження: |
3 грудня 1886[1] Гедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1] | |
Смерть: |
6 березня 1966[1][2] (79 років) Оскар[d], Швеція | |
Поховання: | Djursholms Begravningsplatsd[3] | |
Країна: | Швеція | |
Освіта: | Університет Уппсала, Лундський університет і Nya Elementard | |
Ступінь: | бакалавр мистецтв (1909) і кандидат праваd (1916) | |
Партія: | незалежний політик | |
Батько: | Ernst Güntherd[1] | |
Шлюб: | Ingrid Güntherd | |
Діти: | Lena Günther Strååtd | |
Нагороди: | ||
Крістіан Ернст Гюнтер (швед. Christian Ernst Günther; 5 грудня 1886 — 6 березня 1966) — шведський політик та дипломат, міністр закордонних справ Швеції (1939—1945)[4].
Народився в сім'ї шведського дипломата Ернста Гюнтера, його дід, Клаес Гюнтер, був прем'єр-міністром країни у 1856—1858 роках[5].
Навчався в Уппсальському університеті. Закінчив філософський факультет Лундського університету[5].
Поступив на державну службу в віці 30 років. З 1925 працював в міністерстві закордонних справ особистим секретарем прем'єр-міністрів Карла Брантінга і Рікарда Сандлера. У 1930 став радником міністерства закордонних справ. У 1931 отримав посаду шведського посланника при урядах Аргентини, Чилі, Уругваю і Парагваю. У 1934—1937 виконував обов'язки заступника міністра закордонних справ. У 1937—1939 був послом в Осло (Норвегія)[4].
Після того, як Рікард Сандлер в 1939 році в знак протесту вийшов зі складу уряду, вважаючи, що Швеція надає недостатню підтримку Фінляндії під час Радянсько-фінської війни, Гюнтер став міністром закордонних справ в коаліційному уряді національної єдності П. А. Ганссона[6].
Перебував на посаді міністра до 1945 року.
Був обережним політиком-реалістом і одним з найбільш консервативних членів кабінету, який розумів обмежені можливості невеликої країни під час війни між великодержавними сусідами.
Головним досягненням Гюнтера в Швеції вважають захист нейтралітету країни під час Другої світової війни, що уникнула, таким чином, долю окупованої Норвегії і поразки Фінляндії у війні з СРСР[5]. Швецію не торкнулися бойові дії, особливо в перший рік війни, хоча і довелося йти на поступки гітлерівській Німеччині в порушення загального принципу шведського нейтралітету.
За це він був підданий різкій критиці, не в останню чергу, з боку Норвегії.
Шведські:
- Орден Серафимів (1942)[7]
- Орден Полярної зірки (1926, 1929, 1933, 1940)[8][9][10]
Іноземні:
- Орден Південного Хреста[11]
- Орден Данеброг[12]
- Орден Білої зірки[13]
- Орден Білої троянди[14]
- Орден Спасителя
- Орден Трьох зірок[13]
- Орден Великого князя Литовського Гедиміна[13]
- Орден Ацтекського орла[13]
- Орден Святого Олафа[12]
- Орден «Сонце Перу»[15]
- Орден Відродження Польщі[13]
- Орден Христа[16]
- Орден Заслуг німецького орла[13]
- ↑ а б в г Christian E Günther — 1917.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Ernst Christian Günther — FinnGraven.se.
- ↑ а б Giverholt, Helge (28 вересня 2014). Christian Ernst Günther. Store norske leksikon (норв.). Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ а б в Christian E Günther - Svenskt Biografiskt Lexikon. sok.riksarkivet.se. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Gilmour, John (14 березня 2011). Sweden, the Swastika and Stalin. Edinburgh University Press. ISBN 9780748627462.
- ↑ 7 (Sveriges statskalender / 1945. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 45 (Sveriges statskalender / 1942. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 82 (Sveriges statskalender / 1940. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 88 (Sveriges statskalender / 1931. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 7 (Sveriges statskalender / 1955). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ а б Sveriges statskalender för året 1935. Uppsala: Almqvist & Wiksell. 1935. sid. 75
- ↑ а б в г д е Kungl. Svenska vetenskapsakademien. Sveriges statskalender för året ... Almqvist & Wiksells. ISBN 2011234203. OCLC 744465140.
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: контрольна сума (довідка) - ↑ 283 (Sveriges statskalender / 1950). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 63 (Sveriges statskalender / 1940). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ 72 (Sveriges statskalender / 1945). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
- Народились 3 грудня
- Народились 1886
- Уродженці Стокгольму (лен)
- Померли 6 березня
- Померли 1966
- Померли у Швеції
- Випускники Уппсальського університету
- Випускники Лундського університету
- Кандидати права
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда II
- Кавалери Великого хреста ордена Південного Хреста
- Лицарі ордена Білої зірки 1 ступеня
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Командори Великого хреста ордена Трьох зірок
- Кавалери Великого Хреста ордена Заслуг (Угорщина)
- Кавалери Великого хреста ордена Білої Троянди
- Кавалери ордена Серафимів
- Командори Великого хреста ордена Полярної зірки
- Кавалери Великого хреста ордена Данеброг
- Кавалери Великого Хреста Ордена Відродження Польщі
- Кавалери Великого хреста ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
- Кавалери Великого хреста ордена Спасителя
- Кавалери Великого хреста португальського ордена Христа
- Кавалери Великого хреста ордена Оранських-Нассау
- Кавалери Великого хреста ордена Ацтекського орла
- Кавалери ордена Заслуг (Чилі)
- Кавалери ордена Визволителя Сан-Мартіна
- Кавалери Великого хреста ордена «Сонце Перу»
- Нагороджені орденом Заслуг німецького орла
- Політики Швеції
- Міністри закордонних справ Швеції
- Дипломати Швеції
- Німці Швеції