Орден Полярної зірки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орден Полярної зірки
швед. Nordstjärneorden
Девіз Nescit occasum
Країна Швеція Швеція
Тип цивільний орден
Вручається: іноземцям, членам Королівської Сім'ї
Статус сучасний
На честь: Полярна зоря
Нагородження
Засновано: 23 червня 1748 р.
Нагороджені:
d (1)
Черговість
Старша нагорода Орден Меча
Молодша нагорода Орден Вази

CMNS: Орден Полярної зірки у Вікісховищі

Орден Полярної зірки (швед. Nordstjärneorden) — орден Швеції, нагорода за цивільні заслуги. Спочатку орден мав три класи. Нині — має п'ять ступенів. Ним відзначають за заслуги в галузі науки, літератури та культури, за відданість обов'язкам тощо[1]. Число кавалерів не обмежувалося. Орден історично мав герольда[2][3].

Орден був заснований Фредеріком I в 1748 році (відповідно ініціативи Карла Густава Тессіна і сприяння секретного комітету Швеції). Таємна рада (Ріксрод) з королем у статуті ордену зазначили:

Ми призначаємо його тим, хто цивільними чеснотами, знаннями та корисними суспільству ділами проявив себе і став гідним особливої ​​уваги уряду. Розсудили ми назвати так тому, що кавалери, прикрашені цим орденом пам'ятають, що ця зірка ніколи не заходить і обов'язок їх полягає в тому, щоби не применшувати слави шведів і не знищити блиску вже набутого довгим наслідком століть…

Згодом король Густав III встановив мати шість кавалерів ордену Полярної зірки з осіб духовного стану (по три кавалери відповідно Великого хреста і Малого хреста), щоби цією нагородою прикрашалися груди пастиря, що прагнув вселити віруючим людям християнські чесноти. Спочатку нагорода мала два градуси (командир й лицар), та чорний колір знаку. У 1952 р. реформа в ордені започаткувала практику відзначати жінок, але їх не називають як лицарів, а як членів ордену. З 1975 р. цим орденом нагороджуються виключно іноземні громадяни за важливий внесок у розвиток зв'язків зі Швецією. З 1995 р. нагорода цим орденом розповсюджується і на членів королівської родини.

Орденський знак має форму Мальтійського хреста з інкрустованою емаллю білого кольору. Між променями хреста вміщено корони, а хрест увінчує королівська корона. У центрі хреста розташоване коло з блакитної емалі, на яку накладено білу п'ятипроменеву зірку, а навколо є напис «Nescit occasum» («Не знає заходу»). Стрічка — чорного кольору з атласної тканини.

  • У 1975 р. дизайну ордена трохи поміняли. Зокрема був змінений колір стрічки на національні — синій з двома жовтими смужками на краях.
  • У 1986 р. була заснована королем Швеції Карлом XVI Густафом медаль Ордену Полярної зірки. Нагорода призначена для іноземних громадян за особливі послуги перед Швецією. Медаль має знак даного ордену (аверс), і монограму короля (реверс). Вона виготовляється причепленою до блакитної стрічки з жовтими краями.

Колодки символу ордену носяться на лівій стороні груді. Знак ордену на стрічці вдягається нагородженим через праве плече. Є додаткові відмінності — існують розетки для нагороджених жінок. Останній випадок, коли вдягали однострій ордену був у 1844 р. за короля Оскара I[4]. Одяг був з червоного шовку з білими деталями, на плечі вдягали червоний плащ з білими краями (з шовку та оксамиту), і білий пояс. Дизайн орденського однострою був заснований королем Густавом III у 1778 р.[5]

  1.  — Командор Великого хреста (KmstkNO). Знак ордену на стрічці із зіркою. А на урочистостях носиться на орденському ланцюгу.
  2.  — Командор першого класу (KNO1kl). Цей знак ордену носиться на шийній стрічці з зіркою ордену.
  3.  — Командор (KNO). Цей знак ордену є на шийній стрічці.
  4.  — Лицар першого класу (RNO1kl/LNO1kl). Знак ордену носиться на нагрудній колодці з розеткою.
  5.  — Лицар (RNO/LNO). Цей знак ордену носиться на нагрудній колодці.

Галерея

[ред. | ред. код]

Видатні особи серед нагороджених

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jonas Arnell, «Royal Order of the Polar Star», Burke's Peerage[en], 2006 — p. 511—513. (англ.)
  • Maximilian Gritzner, «Handbuch der Haus-und Verdienstorden», Leipzig, 1893 (нім.)
  • Robert Södermark, «Kungliga svenska riddareordnarna», Lund, 1897 (швед.)
  • H. J. Kleberg (Hg.), «Kungl. svenska riddarordnarna», Stockholm en Malmö, 1935 (швед.)
  • Arvid Berghman, «Nordiska ordnar och dekorationer», Malmö // John Kroon, AB Malmö Ljustrycksanstalt, 1949 (швед.)
  • Erik T: son Uggla (Hg.), «Ordenskalender 1963», Stockholm, 1963 (швед.)
  • Paul Hieronymussen, «Europaeiske Ordner i Farver», Kobnhaven, 1967 (швед.)
  • Per Nordenvall, «Kungliga Serafimerorden, 1748—1998», Stockholm: Kungl. Maj: ts Orden, 1998 (швед.)

Посилання

[ред. | ред. код]