Перейти до вмісту

Кумані Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кумані Микола Петрович
грец. Νικόλαος Κουμάνης
Народження1730 Редагувати інформацію у Вікіданих
Крит, Османська Греція
Смерть1809 Редагувати інформацію у Вікіданих
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьгрек
КраїнаГреція Греція
Російська імперія
Вид збройних сил Російський імператорський флот
Роки служби17691799
Званняконтрадмірал
Війни / битвиЧесменська битва (1770), Бій біля Фідонісі (1788) і Битва при Каліакрії Редагувати інформацію у Вікіданих
РідКумані
ДітиМихайло Миколайович Кумані
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Золота зброя «За хоробрість»
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Кумані Микола Петрович (грец. Νικόλαος Κουμάνης; прибл. 1730, Крит, Османська Греція — прибл. 1809, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія) — військовий моряк, контрадмірал, учасник архіпелазьких експедицій під командуванням Ф. Ф. Ушакова, батько адмірала Михайла Миколайовича Кумані.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився близько 1730 року. Походив з греків з острова Крит. 1 серпня 1769 вступив до російського флоту мічманом. На початку російсько-турецької війни 1768—1774 років служив у складі архіпелазької експедиції, очоленої графом О. Г. Орловим, на лінійному кораблі «Евстафий Плакида» під командуванням О. І. Круза брав участь у Чесменській битві у 1770 році, кермував різними вітрильниками.

Від 1771 року — на 66-гарматному кораблі «Європа». У 1773 був проведений в лейтенанти, з 1775 року командував фрегатом «Перемога», який допровадив із Середземного моря на Чорне, але під час шторму поблизу Балаклави вимушено спрямував це судно на берег, в результаті чого воно розбилося. Від 1776 року — на Азовському морі у складі Донської флотилії. Керував полякрою (швидкохідний плавальний засіб, озброєний чотирнадцятьма 3-фунтовими гарматами та чотирьма 1-фунтовими фальконетами) «Свята Єкатерина», здобув звання капітана 2-го рангу. Через розформування азовського флоту відряджений на Чорне море.

Герой російсько-турецької війни 1787—1791 років. Особливо відзначився 14 (3) липня 1788 у бою біля острова Фідонісі (нині острів Зміїний), коли в авангарді ескадри М. І. Войновича командував 40-гарматним фрегатом «Кінбурн». За бойові подвиги цей корабель князь Г. О. Потьомкін перевів у лінійні кораблі з перейменуванням на «Покров Богородиці»). У 1789 році став кавалером ордену Святого Георгія 4-го класу як учасник 18 військових кампаній і був підвищений до капітана 1-го рангу.

Міг говорити багатьма іноземними мовами, у тому числі турецькою, арабською, англійською, італійською, але залишався неписьменним. З цього приводу та у зв'язку з його заохоченням імператриця Катерина II зауважила: «Неписьменність не може бути перешкодою до нагородження такого хороброго і гідного офіцера».

З 1790 року на посаді командира 46-гарматного судна «Іоанн Богослов» успішно діяв у морських битвах: 19 (8) липня — під Керченською затокою, 8—9 вересня (28—29 серпня) — між фортецею Гаджибей (нині місто Одеса) та Тендрівською косою. Був удостоєний ордена Святого Володимира IV класу й золотої шпаги з написом «За хоробрість». 11 серпня (31 липня) 1791 року як командир 66-гарматного лінійного корабля «Преображення Господнє» вправно воював під прапором Ф. Ф. Ушакова неподалік рогу Каліакрія, за що одержав великий хрест ордену Святого Володимира III класу.

У 1794 році затверджений начальником 1-ї (центральної) чорноморської ескадри — «кордебаталії», водночас командував 80-гарматним флагманом «Різдво Христово». Від 1796 року — капітан бригадирського рангу, з 1797 — контрадмірал, призначений на Балтику. Від 1799 — у відставці, оселився в Криму. Помер у місті Севастополь.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Кумани. В кн.: Военная энциклопедия, т. 14. СПб., 1914
  • Доценко В. Д. Морские битвы России XVIII—XX вв. СПб., 1999
  • Романов Б. С. Черноморскому флоту — быть!: Век XVIII. «Маринист», 2001, № 3
  • Золотарев В. А., Козлов И. А. Три столетия российского флота, XVIII век. СПб., 2003
  • Лурье В. М. Морской биографический словарь. СПб., 2005.