Перейти до вмісту

Курд Юрґенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юргенс.
Курд Юрґенс
нім. Curd Jürgens
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніКурд Густав Андреас Готтліб Франц Юрген Юргенс
Дата народження13 грудня 1915(1915-12-13)
Місце народженняМюнхен, Німецька імперія
Дата смерті18 червня 1982(1982-06-18) (66 років)
Місце смерті
Відень, Австрія
ПохованняВіденський центральний цвинтар
ГромадянствоАвстрія Австрія
Професіяактор, кінорежисер
Кар'єра1935 — 1982
Нагороди
IMDbID 433819
CMNS: Курд Юрґенс у Вікісховищі

Курд Ю́рґенс (нім. Curd Jürgens; 13 грудня 1915, Мюнхен — 18 червня 1982, Відень) — австрійський театральний та кіноактор німецько-французького походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Курд Юрґенс народився в забезпеченій сім'ї. Його батько був комерсантом з Гамбурга, мати французькою учителькою. В юнацькі роки працював репортером, паралельно навчався акторській майстерності, закінчивши школу Віллі Форста при кіностудії УФА. З 1934 року працював у німецьких та австрійських театрах.

Дебютував в кіно у 1935 році, зігравши роль кайзера Франца Йосифа Австрійського у фільмі Герберта Мейча «Імператорський вальс». Після свого дебюту в кіно продовжував грати в театрах Берліна та Відня.

У 1944 році Курда Юрґенса було відправлено за «політичну неблагонадійність» до трудового концтабору[de] в Угорщині, звідки він утік через три тижні[1]. Після війни отримав австрійське громадянство.

Популярність Юрґенсу принесла головна роль у фільмі Гельмута Койтнера «Генерал диявола» (1955), завдяки якій він був визнаний найкращим актором на Венеційському кінофестивалі у 1955 році. За цим фільмом пішов ряд цікавих пропозицій ролей з Франції та Голлівуду. З початку 70-х років знімався переважно в розважальному і комерційному американському та європейському кіно, зігравши понад 100 ролей у фільмах та телесеріалах. Як режисер поставив п'ять фільмів за власними сценаріями.

Помер у Відні 18 червня 1982 року від серцевого нападу, ще до закінчення фільму «Тегеран-43», у якому він в цей час знімався. Похований на Центральному цвинтарі Відня.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був п'ять разів одружений.

Жив у Франції, але часто повертався до Відня, щоб виступати на сцені. Він помер там від серцевого нападу 18 червня 1982 року. Кілька років тому він переніс серцевий напад. Під час цього він мав передсмертний досвід, коли він стверджував, що помер і потрапив до пекла. Юргенс був похований на Центральному кладовищі Відня.

Його зріст становив 1,92 метри (6 футів 4 дюйми).[2] Бріжит Бардо прозвала його «нормандською шафою» під час їхньої роботи для Et Dieu… créa la femme.[3]

Влітку 1957 року у Юргенса був короткий, але насичений роман з актрисою Ромі Шнайдер.[4]

Обрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Могила Курта Юрґенса на Центральному цвинтарі у Відні
Рік Назва українською Оригінальна назва Роль
1935 Імператорський вальс Königswalzer
1940 Оперета Operette
1942 Моцарт Wen die Götter lieben імператор Франц Йосиф II
1949 Віденські дівчата Венские девушки Граф Лехенберг
1955 Генерал диявола Des Teufels General Гаррі Харрас
1955 Пацюки Die Ratten Бруно Мехелке
1956 І Бог створив жінку Et Dieu… créa la femme Ерік Каррадін
1957 Шпигуни Les Espions Алекс
1959 Пором у Гонконг Ferry to Hong Kong Марк Бертран Конрад
1960 Вернер фон Браун Wernher von Braun Вернер фон Браун
1961 Тріумф Михайла Строгов Le triomphe de Michel Strogoff Михайло Строгов
1961 Тригрошова опера Die Dreigroschenoper Мекхіт — «Меккі-ніж»
1962 Найдовший день The Longest Day Гюнтер Блюментрітт
1963 Замок у Швеції Chateau En Suede
1965 Вінок з маргариток Das Liebeskarussell
1969 Битва на Неретві Битка на Неретви генерал Лорінг
1970 Вальс Мефістофеля The Mephisto Waltz
1973 Байки зі склепу The Vault of Horror
1974 Жорстокі битви на м'яких ліжках Soft Bed Hard Battles
1977 Шпигун, який мене кохав The Spy Who Loved Me Карл Стромберг
1978 Прекрасний жиголо, бідний жиголо Schöner Gigolo, armer Gigolo
1980 Тегеран-43 Teheran-43 адвокат Легрен

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Karney, Robyn (1984). The Movie Stars Story. Outlet.
  2. ↑ Sill, Oliver (1991). Zerbrochene Spiegel (нім.). Walter de Gruyter. с. 227. ISBN 978-3-11-012697-6. Процитовано 8 травня 2009. quoting Holba et al. Reclams deutsches Filmlexikon, Stuttgart 1984, p. 181, ISBN 978-3-15-010329-6
  3. ↑ Curd Jürgens im Porträt (нім.). Hubert Burda. Процитовано 8 травня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Balfanz, Eckhard (10 червня 2012). Liebesbeweise: Romy Schneider liebte Curd Jürgens – für 2 Wochen. Die Welt.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курд_Юрґенс&oldid=42375020