Курт Янке (розвідник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Янке
нім. Kurt Jahnke
Народився17 лютого 1882(1882-02-17)
Гнєзно, Республіка Польща
Помер22 квітня 1950(1950-04-22) (68 років)
Москва, СРСР
Країна Німеччина
 США
Діяльністьшпигун
Знання мовнімецька

Курт Альберт Янке (нім. Kurt Jahnke; нар. 17 лютого 1882 — пом. 1950) — американець німецького походження, німецький розвідник та диверсант, активний під час Першої світової та Другої світової війн.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Янке народився в місті Гнезно, звідти емігрував до США в 1899 році. Набув американського громадянства і служив у Корпусі морської піхоти США у Філіппінах.[1]

Незадовго до початку Першої світової війни генеральний консул Німеччини в Сан-Франциско, Франц Бопп, завербував Янке як агента. За завданням німецького командування військово-морського флоту Німеччини Янке провів на західному узбережжі США кілька розвідувальних операцій і акцій саботажу, покликаних завадити США, в той час нейтральній державі, надавати підтримку Антанті зброєю й боєприпасами. Він і його помічник Лотар Вітцке були відповідальні за вибух боєприпасів у березні 1917 року на території верфі Маре Айленд ВМС США в Сан-Франциско,[2] «ймовірно» на них лежить також відповідальність за вибух боєприпасів у Чорному Томі в Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі,[3] вони також підозрюються в інших вибухах і розпалюванні трудових страйків. Зокрема, спираючись на американських ірландців, які прагнули підірвати військову міць Великої Британії в своїй боротьбі за незалежність Ірландії, Янке організував акції саботажу на британських торгових і транспортних суднах. У цьому ж ключі він намагався спровокувати страйки серед робітників військових підприємств та серед докерів, що виразилося в страйках у портах в 1916 році.

Після вступу США у війну 6 квітня 1917 року, Янке і Вітцке перенесли свою діяльність до Мехіко. Відповідно до слухань у Сенаті США, в Мехіко Янке планував домогтися вступу Мексики в війну проти Сполучених Штатів. Фінансована німцями мексиканська армія чисельністю в 45 тисяч чоловік повинна була виступити проти північного сусіда і спровокувати соціально незабезпечене негритянське населення на громадянську війну.[4]

У 1923 році Янке як представник «чорного рейхсверу» був присутній на конференції у Людендорфа в Мюнхені за участю Гітлера, Шойбнер-Ріхтера та Штеннеса.

Після повернення до Німеччини наприкінці 1930-х років, Янке створив «Бюро Янке», по суті невелику приватну розвідувальну службу, підпорядковану Рудольфу Гессу.[5] Звіти бюро Янке надавалися військовому міністерству, Гітлеру, Гессові, Лутце і в гестапо. 26 квітня 1940 року агентство закрилося за вказівкою Гітлера. Після перельоту Гесса в Шотландію архіви Янке були конфісковані гестапо, а він сам отримав заборону на ведення будь-якої розвідувальної діяльності. Проте, Шелленберг стверджував у своїх мемуарах, що в наступні роки Янке залучався до роботи як консультант. Пізніше СС викрили Янке як британського агента, від арешту Янке втік до Швейцарії. В кінці війни Янке з дружиною були затримані СМЕРШем. Після допитів Янке був розстріляний.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. State Secrets: The Kent-Wolkoff Affair By Bryan Clough, page 224
  2. World War One By Priscilla Mary Roberts, page 1606
  3. World War I: encyclopedia. S — Z, Volume 4 edited by Spencer Tucker, page 1033
  4. Investigation of Mexican affairs: Hearing before a subcommittee of the Committee on Foreign Relations, United States Senate, Sixty-sixth Congress, Volume 1, 1919, pages 459—461, full text via Google Books
  5. State Secrets: The Kent-Wolkoff Affair By Bryan Clough, page 228
  6. Reinhard R. Doerries: Tracing Kurt Jahnke: Aspects of the Study of German Intelligence. In: George O. Kent (Hrsg.):Historians and Archivists. (Fairfax, VA, 1991), 27–44.

Література

[ред. | ред. код]
  • Reinhard R. Doerries: Tracing Kurt Jahnke: Aspects of the Study of German Intelligence. In: George O. Kent (Hrsg.): Historians and Archivists. (Fairfax, VA, 1991), 27-44.
  • Glenn P Hastedt: Spies, Wiretaps, and Secret Operations: An Encyclopedia of Espionage, 2010, S. 412f.