Перейти до вмісту

Кутова башта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кутова башта

Типвежа і культурна спадщина
Країна Україна
РозташуванняСудак
Тип будівлібашта
БудівництвоXIV століття — XV століття

CMNS: Кутова башта у Вікісховищі

Кутова (або Наріжна безіменна) башта — пам'ятка архітектури національного значення України (охор. № 010071/15)[1], що належить до комплексу пам'яток Генуезької фортеці в Судаку. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці Національного заповідника «Софія Київська», башта має порядковий номер 20[2]. Споруджена в XIV—XV столітті.

Знаходиться в північно-західному куті замку, з'єднується з Консульською баштою фортечними стінами, які утворюють внутрішній дворик. Башта двоярусна, відкритого типу. Кладка стін виконана з уступами в кожному ярусі, на які спиралися балки перекриттів. Завершувалася зубцями-мерлонами. У північній і західній стіні — бійниці. Північна стіна Кутової башти сягає 4,2 м в довжину, західна — 6,2 м.

У 1971 році пам'ятку реставровано: закладено вибоїни, заповнено втрачену кладку стін, відновлено мерлони і прилеглі стіни дворика.

Перед реставрацією Кутової башти проводилися розкопки біля основи її зовнішніх стін. Біля північно-західного кута вежі було виявлено фундамент оборонної стіни догенуезького часу, перекритий кутом генуезької вежі. Кутова вежа була сильно зруйнована. Реставратори розібрали збережені стіни, оскільки зовнішній їх панцир був у поганому стані, а потім знову виклали стіни до рівня верхніх плит бійниць, тобто приблизно до 4 м висоти. У південній стіні вежі відновлена ​​хвіртка, через яку можна пройти з верхнього міста і спуститися по сходах у район середньовічного порту.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  2. Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці // Пам'ятки України: історія та культура. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]