Кутюми

Кутюми ((фр.), від лат.— звичай) — норми звичаєвого права провінцій, округів і міст феодальної Франції.

Загальна характеристика

Найбільшого поширення кутюми набули у Північній Франції, де вони існували спочатку в усній формі. Строкатість кутюмів була зумовлена феодальною роздробленістю країни. Як джерела права кутюми визначали васальні зв'язки і взаємовідносини феодалів, правове становище городян, селян, майнові та сімейні відносини, склад судових органів, порядок судочинства тощо.

На зміну їм в умовах феодальної роздробленості прийшли територіальні правові кутюми окремих регіонів, сеньйорів і навіть громад. Звичаї складалися в усній формі. Сила і авторитет звичаєвого права визначалися тим, що воно відображало реальні потреби територіальних колективів феодального суспільства, виникало з компромісу і не цілком залежало від свавілля державної влади. Тому й дотримання кутюмів в більшості випадків було добровільним. Для визнання звичаїв в судах було необхідно, щоб вони були відомі з давніх часів. Починаючи з XII ст. окремі кутюми стали записуватися, а до середини XIII ст. в Нормандії був складено порівняно повну збірку звичаєвого права — «Великі кутюми Нормандії» (бл. 1255), які використовувалися в судовій практиці. З цього часу з'являється ряд приватних записів місцевого звичаєвого права, зроблених королівськими суддями та легістами. У 1273 році складається писаний збірник законів «Установлення Людовіка Святого». Найбільш відомим і популярним у середньовічній Франції став збірник звичаїв — «Кутюми Бовезі» (старофр. Coustumes de Beauvoisis, фр. фр. Coutumes de Beauvaisis) «, укладений близько 1280 року королівським бальї Філіппом де Бомануаром (1250–1296)

„Кутюми Бовезі“

«Кутюми Бовезі» складалися з прологу і 70 розділів. Тут вміщено звичаї округу Бове і деяких інших територій країни. І хоча цей звід не давав систематичного і цілісного викладу юридичного матеріалу, однак включав описи великої кількості кутюмів з багатьох питань, зокрема правового статусу різних категорій осіб, юридичного режиму земельних володінь, організації суду і судочинства. Так, мова у збірці йде про посаду бальї:

§ 17. Шоста чеснота, яка повинна бути притаманна бальї, — щедрість … § 18. Сьома чеснота, необхідна бальї, полягає в тому, що він повинен коритися наказам свого сеньйора … § 19. Восьма чеснота необхідна тому, хто взяв на себе посаду бальї, — бути справжнім знавцем (своєї справи) … § 20. Дев'ята чеснота, яка повинна бути у того, хто взяв на себе посаду бальї, полягає в тому, щоб він був здібним, кмітливим і вмів добре виконувати свої обов'язки, не завдаючи шкоди іншим…. Добре виконувати свої обов'язки означає, що доходи, землі сеньйора не повинні зменшуватися через недбалість бальї, але, навпаки, повинні завжди зростати, завдяки його розумним діям … „Кутюми Бовезі“ чітко визначали покарання за певні злочини: § 831. Той, хто підпалив будинок, має бути повішений, і його майно має бути конфісковано, як це зазначалося вище. § 832. Той, хто краде чужі речі, має бути повішений, і його майно має бути конфісковано, як це зазначалося вище. § 833. Той, хто помиляється у вірі, не вірить і не хоче повернутися на істинний шлях, або той, хто займається содомією, повинен бути спалений і позбавлений всього майна, як це зазначалося вище. «Кутюми Бовезі» підтверджували принцип непорушності правових звичаїв не тільки для місцевих жителів, а й для державної влади: «король повинен сам дотримувати звичаїв і примушувати до цього інших». Уніфікація права Після „Кутюмів Бовезі“ були створені збірники звичаєвого права «Кутюми Тулузи» (1296), «Давній кутюм Бретані» (1330). Особливим авторитетом у судах користувався збірник "Великий кутюм Франції» короля Карла VI. (1389), у якому було викладено права і звичаї королів, домену (спадкового земельного володіння) Іль-де-Франс. У кін. XIV — на поч. XV ст. збірники кутюмів видаються у різних провінціях Франції. Від 1453 згідно з ордонансом (указом) Карла VII розпочалася робота з уніфікації звичаєвого права, але досягти цієї мети у повному обсязі не вдалося; партикуляризм у праві Франції зберігався і далі. У XV ст. діяли 60 провінційних і понад 300 місцевих кутюм. Велика французька революція ліквідувала кутюми у царинах власності, шлюбу та сімейних відносин. Залишки кутюмів як звичаєвого права скасовані законом від 21.III 1804: ним вводився у дію Цивільний кодекс Франції (Кодекс Наполеона). Див. також Генеральні штати Станово-представницька монархія Ордонанс Великий березневий ордонанс Примітки Джерела (рос.)Батир К. І. Історія феодальної держави Франції, М. 1975 Велика радянська енциклопедія, під. редакцією Б. А. Введенського, т. 40, М. АНСССР, 1956 (С.?) (рос.)Галанза П. Н. Феодальна держава і право Франції, М, Вид. МДУ, 1963 (С.?) Посилання Кутюми [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.