Кушнірство

Кушнірство
Продукція	Шуба

Український кушнір вичинює ключем овечу шкуру, за Зеленін Д. К. «Східно-слов'янська етнографія», Берлін, 1927

Кушні́рство, заст. кушнирство — традиційне українське ремесло, яке включало вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї різного одягу.

З хутра українські кушніри шили численні види традиційного одягу — кожухи, кептарі, шапки тощо.

Це ремесло найтісніше пов'язане з галуззю мисливства, хутровим промислом, і мало на території України сприятливі умови — чимала кількість хутрових звірів по українських лісах в умовах клімату з різкими перепадами температури.

До прикладу, в Косівському повіті у 1880-х роках налічувалось 107 кушнірів.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. виділяється кушнірством село Пістинь. Майстерність пістинських кушнірів була відома не тільки в усіх довколишніх селах, а й на Коломийщині, Снятинщині.

Але чи не найбільшим центром кушнірства в Україні було містечко Тисмениця (нині Івано-Франківська область).

З 1920-х років поширення кушнірства як ремесла значно звузилось у зв'язку з розвитком в УРСР хутрової промисловості.

Див. також

• Кушнір
• Хутрова промисловість
• Хутрові звірі
• Білування
• Шкіра (матеріал)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. — М.: Наука, 1991 (рос.)

Посилання

• Кушнірство // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 803. — 1000 екз.
• Рідкісна професія: прикарпатець реставрував 140-річний кептар з фільму "Тіні забутих предків"