Кхель Лаугеруд Гарсіа
| Кхель Лаугеруд Гарсіа ісп. Kjell Laugerud García | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1 липня 1974 — 1 липня 1978 року | |||
| Попередник: | Карлос Мануель Арана Осоріо | ||
| Наступник: | Фернандо Ромео Лукас Гарсія | ||
| Народження: |
24 січня 1930[1][2] Гватемала, Гватемала | ||
| Смерть: |
9 грудня 2009[3][1][2] (79 років) Гватемала, Гватемала | ||
| Причина смерті: | захворювання нирок | ||
| Країна: |
 Гватемала | ||
| Релігія: | католицтво | ||
| Освіта: | Командно-штабний коледж армії США | ||
| Партія: | Інституційна демократична партія | ||
| Шлюб: | Hellen Lossid | ||
| Нагороди: |  | ||
Кхель Еугеніо Лаугеруд Гарсія (ісп. Kjell Eugenio Laugerud García; 24 січня 1930 — 9 грудня 2009) — гватемальський державний діяч, генерал, президент у 1974–1978 роках.
Лаугеруд був сином норвежця та гватемалки.
Військову підготовку проходив у США (Форт Беннінг, Джорджія та командно-штабний коледж Форт Лівенворт, Канзас). З 1965 року був військовим аташе у США та представляв свою країну у Міжамериканській раді оборони (1968–1970). За президентства Карлоса Арани Лаугеруд був начальником штабу армії та міністром оборони.
Вибори у березні 1974 року, коли його було обрано президентом Гватемали, було затьмарено насильством та звинуваченнями у шахрайстві. За часів його правління Гватемала пережила катастрофічний землетрус 4 лютого 1976 року, провал плану приєднання Белізу, було розірвано дипломатичні відносини з Панамою. Після того як 1977 року адміністрація Картера опублікувала критичну доповідь щодо стану забезпечення прав людини у Гватемалі, Лаугеруд заявив, що країна більше не буде приймати американську військову допомогу. Насправді Гватемала отримала кошти, які вже було виділено на той рік, а згодом звернулась до інших країн, таких як Ізраїль, Іспанія, Бельгія, Швеція, Тайвань та Югославія, з проханням про військову допомогу й постачання озброєння[4].
Незадовго до завершення терміну його повноважень Лаугеруд стикнувся із наслідками протистояння між індіанцями кекчі та військовими у Пансосі, коли останні убили 53 цивільні особи і ще 47 було поранено[5].
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ http://www.nytimes.com/2009/12/12/world/americas/12laugerud.html
- ↑ REORGANIZACION DE LOS ACTORES DEL ENFRENTAMIENTO (1971–1978). Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 3 серпня 2014.
- ↑ Political Movements and Violence in Central America. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 3 серпня 2014.
- Біографія [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- New York Times: Kjell Eugenio Laugerud García, Leader of Guatemala During ’76 Quake, Dies at 79 [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
| Президенти (1839–1944) | Маріано Рівера Пас • Рафаель Каррера • Педро де Айсінена-і-Піньйоль • Вісенте Серна Сандоваль • Мігель Гарсіа Гранадос • Хусто Руфіно Барріос • Алехандро Сінібальді • Мануель Барільяс • Хосе Рейна Барріос • Мануель Естрада Кабрера • Карлос Еррера • Хосе Марія Орельяна • Ласаро Чакон Гонсалес • Хосе Марія Рейна Андраде • Хорхе Убіко • Хуан Федеріко Понсе Вайдес |  |
|---|---|---|
| Революційна хунта (1944—1945) | ||
| Президенти (1945—1954) | ||
| Військова хунта (1954—1957) | ||
| Президенти (1957-) | Гільєрмо Флорес Авенданьо • Мігель Ідігорас Фуентес • Енріке Перальта Асурдіа • Хуліо Сесар Мендес Монтенегро • Карлос Мануель Арана Осоріо • Кхель Лаугеруд Гарсіа • Фернандо Ромео Лукас Гарсія • Ефраїн Ріос Монтт • Оскар Умберто Мехіа Вікторес • Вінісіо Сересо • Хорхе Серрано Еліас • Густаво Еспіна Салгеро • Раміро де Леон Карпіо • Альваро Арсу • Альфонсо Портільо • Оскар Бергер • Альваро Колом • Отто Перес Моліна • Джиммі Моралес • Алехандро Джамматтеї • Бернардо Аревало | |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
